Флексатон
Флексато́н (Flex-A-Tone, від лат. fixus) — сучасний ударний музичний інструмент, що одержав поширення в 1920-ті роки, складається з невеликої сталевої пластинки, що тримається на дротовій рамці, і двох кульок, прикріплених до неї на вузьких сталевих стрічках. При струшуванні інструмента кульки вдаряють по пластинці, видобуваючи звук. Сталеве полотно звучить на певній висоті залежно від натяжіння, і вправний музикант може відтворювати на цьому інструменті мелодії. Діапазон інструмента вкрай обмежений (ледве більше октави).
Серед прийомів гри на флексатоні можна відзначити гру паличками для ксилофона, а також гру смичком.
Спочатку флексатон використався в джаз-оркестрах. Пізніше інструмент почали застосовувати при озвучуванні фільмів, а також в естрадній (у т.ч. джаз і рок) і академічній музиці. Найбільшу ж популярність флексатон завоював серед композиторів-авангардистів. Одним із в симфонічній музиці флексатон використав Арам Хачатурян в Концерті для фортепіано з оркестром.
Джерела ред.
- Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)