Фетисов Ілля Борисович

Ілля́ Бори́сович Фети́сов (рос. Илья Борисович Фетисов; нар. 25 вересня 1977(19770925), м. Єкатеринбург) — український фольклорист, музикант, журналіст, громадський діяч, співкерівник ансамблю українського автентичного співу «Божичі».

Ілля Борисович Фетисов
Илья Борисович Фетисов
Bozhychi1.JPG
Народився 25 вересня 1977(1977-09-25) (43 роки)
Свердловськ, РРФСР, СРСР
Діяльність співак, музикант, громадський діяч
Головував «Божичі»

ЖиттєписРедагувати

У 1994–1996 роках Ілля Фетисов створив і очолив Студентське братство Львівського державного музичного училища, протягом 1998–2000 років був керівником інформаційно-аналітичного центру ЛКСМУ.

7 січня 1999 року разом з учасниками колядного гурту, став засновником фольклорного гурту «Божичі». Одним з основних напрямків діяльності ансамблю стало наукове дослідження сіл України з метою запису зразків автентичного фольклору. Ілля Фетисов, за участю решти учасників, з 1999 організовував байдаркові фольклорні експедиції річками України. За цей час було досліджено села вздовж річок: Десна, Псел, Рось, Вовча, Самара, Ворскла, Оріль, Південний Буг, Айдар, Сіверський Донець, Бик, на території десяти областей України: Київської, Полтавської, Сумської, Чернігівської, Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Хмельницької, Вінницької, Луганської, а також Курської області у РФ.

Іншою метою цих експедицій було пропагування українського фольклору серед молоді: близько 200 учасників з різних міст України, більшість з яких — не фольклористи, набули досвіду зустрічей з живою, автентичною піснею.

У 2001 році Ілля Фетисов створив і очолив Всеукраїнську асоціацію молодих дослідників фольклору. Ця організація у 2004 та 2005 роках була співорганізатором етно-фестивалю Олега Скрипки «Країна Мрій». Щорічний захід асоціації «Школа традиційного народного мистецтва ім. Василя Могура», що проводиться у с. Космач Косівського р-ну Івано-Франківської обл. у 2006 році був відзначений Міністерством у справах сім'ї, молоді та спорту як «найкращий захід у галузі національно-патріотичного виховання молоді».

У 2005 році Ілля Фетисов, спільно з учасниками гурту «Буття», створив на базі Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» перший в Україні клуб автентичного народного танцю, який отримав назву «Школа традиційного народного танцю» (зараз - "Школа танців ансамблю "Божичі").

У 2013 році наказом Міністра культури України Ілля Фетисов був призначений на посаду заступника Голови Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини Міністерства культури України (на громадських засадах). У січні 2017 року обраний Головою Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури України. У січні 2020 року обраний Головою Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури, молоді та спорту України. Із вересня 2017 року є членом Комітету з присудження премії Міністерства культури за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини. Із вересня 2019 року працює заступником директора Українського центру культурних досліджень з наукової роботи.

Ілля Фетисов є сертифікованим міжнародним фасилітатором (тренером) ЮНЕСКО по Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. Протягом 2012–2016 років працював фасилітатором ЮНЕСКО у країнах Центральної Азії (Казахстан, Киргизстан, Таджикистан). Є автором номінації України до Списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони "Козацькі пісні Дніпропетровщини".[1]

Політична діяльністьРедагувати

Ілля Фетисов з 1997 до 2014[джерело?] був членом Комуністичної партії України, з 1998 до 2002 — помічником-консультантом народного депутата України Олександра Голуба. З 2002 до 2014[джерело?] працював журналістом у газеті «Комуніст»[2]. 11 січня 2015 року на сторінці «Божичів» у Фейсбуку від імені Іллі Фетисова з'явилось повідомлення про те, що на той час він вже не є ані працівником цієї газети, ані членом КПУ.[3]

Особисте життяРедагувати

Ілля Фетисов одружений, виховує доньку.

Захоплення: філософія, журналістика, танці, гармоніка.

Життєве кредо: «Треба бути оригінальним, але завжди залишатися самим собою».

ВідзнакиРедагувати

Нагороджений численними дипломами та подяками, лауреат премії молодих митців «Старт»(2003).

Наукова діяльністьРедагувати

Ілля Фетисов є автором наукових робіт, присвяченим особливостям народного інструментального музикування. Шляхом експериментального дослідження І. Фетисову вдалося встановити, що всупереч положенням класичної теорії музики, в українській народній інструментальній музиці ритмічна організація характеризується періодичною нерівністю, а саме послідовним стисканням і розтисканням часу (наявність часової середини у музичних фрагментах розміром 8 чвертей, в якій реальний час нотних тривалостей є найменшим у порівнянні із аналогічними тривалостями на кінцях таких фрагментів; це нагадує поступове прискорення на початку і заповільнення до початкового темпу в кінці таких фрагментів).

Разом із доктором фізико-математичних наук В.А. Максимюком продемонстрував явище зв'язку між гучністю та тривалістю звуків під час виконання музичного твору, а також існування як взаємозалежності цих явищ, так і їх паралельного існування у підсвідомості виконавця.

наукові статтіРедагувати

  • Фетисов І. "Періодична нерівність" як маркер автентичної народної музики [Електронний ресурс] / І. Фетисов // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. - 2017. - Вип. 17. - С. 100-109. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrmyst_2017_17_11
  • Фетисов І. Леонід Марчук – скрипаль з Волинського Полісся [Електронний ресурс] / І. Фетисов // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. - 2018. - Вип. 18. - С. 73-81.
  • Максимюк В., Фетисов І. Дослідження інтенсивності та тривалості звуків ритмічного супроводу на барабані награвання "Український гопак" [Електронний ресурс] / В. Максимюк, І. Фетисов // Студії мистецтвознавчі. - 2019. - Число 1. - С. 7-18.

ПриміткиРедагувати

  1. Козацькі пісні Дніпропетровщини. Вікіпедія (uk). 2017-05-29. Процитовано 2017-10-18. 
  2. Зустріч із «Божичами». Архів оригіналу за 12 січень 2015. Процитовано 14 лютий 2012. 
  3. Концерт Божичів намагалися зірвати. — 2015. — 10.01.

ПосиланняРедагувати