Фердинанд VII (14 жовтня 1772, Сан-Лоренсо-де-Ель-Ескоріаль, Мадрид — 29 вересня 1833) — король Іспанії з 19 березня 1808 року по 6 травня 1808 року, вдруге з 8 грудня 1813 року по 29 вересня 1833 року. Походив з династії Бурбонів. Правив після зречення свого батька Карла IV (вперше) та після вигнання Жозефа I Бонапарта (вдруге).

Фердинанд VII
ісп. Fernando VII
Dei Gratia Hispaniarum et Indiarum Rex
Король Іспанії
Правління 1808-1833
(з перервою)
Попередник Карл IV
Наступник Ізабелла II
Біографічні дані
Релігія католицька церква
Народження 14 жовтня 1772(1772-10-14)
Мадрид
Смерть 29 вересня 1833(1833-09-29) (60 років)
Сан-Лоренсо-де-Ель-Ескоріаль, Мадрид
Поховання
Дружина Марія Антонія Бурбон-Сицилійська
Другий шлюб Марія Ізабелла Португальська
Третій шлюб Марія Жозефа Саксонська
Четвертий шлюб Марія-Христина Бурбон-Сицилійська
Діти Ізабелла, Луїза Фернанда
Династія Бурбони
Батько Карл IV
Мати Марія Луїза Пармська
Нагороди
орден Підв'язки орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського Grand Cross of the Order of Charles III Орден Золотого руна Великий Хрест ордена Почесного легіону Order of Saint Ferdinand кавалер ордена Ізабелли Католички з ланцюгом Grand Cross of the Royal and Military Order of Saint Hermenegild орден Святого Януарія Knight Grand Cross of the Order of Saint Ferdinand and of Merit кавалер ордена Святого Духа лицар ордена святого Михайла Орден Монтеси орден Алькантари орден Калатрави Grand Cross of the Sash of the Three Orders
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Принц Астурійський ред.

До того, як Фердинанд посів королівський трон у 1808 році, значну частину свого життя він провів у протистоянні з фаворитом свого батька Карла IV Мануелем Годоєм. Негативні особисті якості, а саме, слабкодухість, недостатня рішучість, недовіра до оточуючих, стали причиною того, що низка заколотів проти Годоя закінчилася невдало. До того ж, Фердинанд з переляку видав усіх своїх спільників.

Прискорив падіння Годоя та передачу влади від Карла IV до Фердинанда зовнішній чинник — дії Наполеона. 1807 року французи окупували Португалію (згідно з Фонтенблоською угодою 1807 року), яка до того з 1801 року належала до Іспанії. 19 березня 1808 року Фердинанд став королем.

Правління ред.

Перше володарювання Фердинанда VII було короткостроковим. Зречення Карла IV для Наполеона було несподіванкою. Він мав свій план з контролю Іспанії — змінити династію Бурбонів на Бонапартів. Вже 23 березня Йоахім Мюрат зайняв Мадрид. Бонапарт запросив Фердинанда VII у Францію 20 квітня Наполеон став вимагати зречення Фердинанда на користь Карла IV, чого в підсумку і досяг 6 травня. Але Карл IV ще напередодні — 5 травня — зрікся на користь Бонапартів.

Після поразки Наполеона під Лейпцигом у 1813 році політика Франції щодо іспанських Бурбонів змінилася. 11 грудня 1813 року у Валансе укладено угоду, згідно з якою королем Іспанії визнавався Фердинанд VII. З 1814 по 1820 рік влада Фердинанда VII була абсолютною, і не стримувалася парламентом. Ці роки не були спокійними. Дедалі більше зростало незадоволення. Щорічно відбувалися виступи військових проти уряду, так званні пронунсіаменто. Першим таким був виступ полковника Ріего 1 січня 1820 року. Була відроджена Конституція.

Революційні події 1820—1822 років викликали занепокоєння країн Священного союзу. Фердинанд запросив підтримку ззовні. У 1823 році французькі війська відновили владу Фердинанда VII. ліберальні свободи було ліквідовано. Фердинанд розпустив армію, щоб замінити її на нову. Але протистояння продовжувалося. Тепер критика йшла не тільки від лібералів, а й від незадоволених прихильників короля.

Родина ред.

1. Дружина Марія Антонія Бурбон-Сицилійська (1784—1806)

2. Ізабела Браганса (1792—1818)

3. Марія Йосефа Амалія Саксонська (1803—1829)

4. Марія-Христина Бурбон-Сицилійська (1806—1878)

Діти:

Джерела ред.

  • Baumgarten. Geschichte Spaniens vom Ausbruch der französischen Revolution. Leipzig 1865-71, 3 Bde. (нім.)
Попередник
Карл IV
Жозеф I
  Король Іспанії
1808
1813-1833
  Наступник
Жозеф I
Ізабелла II
Попередник
Карл IV
  Король Єрусалиму
1808-1833
титулярний
  Наступник
Ізабелла II