Вікіпедія

Ферзевий гамбіт (мінісеріал)

американський драматичний мінісеріал про вигадану геніальну шахістку
Ця стаття про мінісеріал 2020 року. Про шаховий дебют див. Ферзевий гамбіт.

«Фе́рзевий гамбі́т» (англ. The Queen's Gambit) — драматичний мінісеріал американського режисера і сценариста Скотта Френка за однойменним романом Волтера Тевіса 1983 року з Анею Тейлор-Джой в головній ролі про сходження геніальної шахістки. Консультантами творців фільму стали колишній чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров та тренер з шахів Брюс Пандольфіні. Назва відсилає до шахової тактики жертви фігурами задля прискорення розвитку партії та захоплення ініціативи.

Ферзевий гамбіт
The Queen's Gambit
Тип вебсеріал
Телеканал(и) Netflix
Дистриб'ютор(и) Netflix
Жанр Драма
Формат зображення 16:9
Тривалість серії 46-67 хв.
Компанія Netflix
Керівник проєкту Scott Frankd і Allan Scottd
Сценарист Скотт Френк
Аллан Скотт
Режисер Скотт Френк
Ідея Скотт Френк
Аллан Скотт
На основі роману «Ферзевий гамбіт» Волтера Тевіса
Оператор Стівен Мейцлер
Монтаж Мішель Тесоро
Розробка Flitcraft Ltd
Wonderful Films
Продюсери Маркус Лоджс
Мік Анісето
Виконавчий продюсер Вільям Горберг
Аллан Скотт
Скотт Френк
У головних ролях Аня Тейлор-Джой
Білл Кемп
Мозес Інґрем
Ісла Джонстон
Крістіан Зайдель
Ребекка Рут
Хлоя Піррі
Акемнджі Ндіфорн'єн
Маріель Геллер
Гаррі Меллінг
Патрік Кеннеді
Джейкоб Форчун-Ллойд
Томас Сангстер
Марчин Дорочиньський
Композитор Карлос Рафаель Рівера
Країна-виробник США США
Місце зйомок Кембридж, Канада
Берлін, Німеччина
Мова оригіналу англійська
Перша поява 23 жовтня 2020
Кількість сезонів 1
Кількість серій 7 (список серій)
Час подій 1960-ті і 1950-ті
Посилання

Знімати картину почали в серпні 2019 року в Кембриджі, Онтаріо, але більшість сцен відзнято у Берліні. Дата виходу: 23 жовтня 2020 (США). Було зреалізовано 7 серій тривалістю 46–67 хвилин.

«Ферзевий гамбіт» став найпопулярнішим мінісеріалом на Netflix, за перші чотири тижні його подивилися 62 млн глядачів. Проєкт отримав схвальні відгуки й від критиків, що відзначили акторську гру Ані Тейлор-Джой, операторську роботу та постановку, і від шахової спільноти. Серіалу також приписують відновлення суспільного інтересу до гри[1][2].

Серіал здобув багато нагород; він отримав одинадцять статуеток «Еммі», зокрема за найкращий мінісеріал. «Ферзевий гамбіт» виграв премію «Золотий глобус» у двох категоріях: за найкращий мінісеріал або телефільм і Тейлор-Джой за найкращу жіночу роль мінісеріалу або телефільму. Акторка також здобула нагороду «Вибір телевізійних критиків» і премію Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль у телефільмі або мінісеріалі.

Синопсис ред.

«Ферзевий гамбіт» розповідає історію всиротілої шахової вундеркіндки Елізабет Гармон, яка намагається стати найвеличнішою шахісткою світу і водночас бореться з емоційними проблемами, а також із наркотичною та алкогольною залежностями. Мінісеріал названий на честь шахового дебюту з такою ж самою назвою. Дія серіалу починається в середині 1950-х і продовжується в 1960-х[3][4].

Історія розпочинається в Лексінгтоні, штат Кентуккі, де 9-річну Бет, яка втратила маму в автокатастрофі, забирають до притулку, в котрому її навчає гри в шахи сторож закладу, містер Шайбель. Як це було поширено в 1950-х, притулок щоденно видає вихованкам транквілізатори[5][6], через що в Бет розвивається залежність. Вона швидко стає сильною шахісткою завдяки своїм навичкам візуалізації, які посилюються транквілізаторами. Декілька років по тому Бет вдочеряють Альма Вітлі та її чоловік із Лексінгтона. Попри специфічні стосунки, прийомна мати швидко завважує талант дівчини і стає бізнес-партнеркою Бет у її шаховій кар'єрі. Так, пристосувавшись до нового дому, Бет бере участь у шаховому турнірі й перемагає, попри те, що в неї не було попереднього досвіду в таких змаганнях. Вона зав'язує дружбу з кількома людьми, зокрема із колишнім чемпіоном штату Кентуккі Гаррі Белтіком, чемпіоном США Бенні Воттсом, а також журналістом і шахістом Таунсом. Підіймаючись на вершину шахового світу й пожинаючи фінансові плоди успіху, Бет бореться із сильною залежністю від наркотиків та алкоголю.

Акторський склад ред.

Актори Персонажі Роль у серіалі
Основний склад
Аннабет Келлі (Annabeth Kelly) 5-річна Елізабет Гармон
Ісла Джонстон (Isla Johnston) 9-річна Елізабет Гармон
Аня Тейлор-Джой Елізабет Гармон молода талановита шахістка
Серхіо Ді Зіо (Sergio Di Zio) рідний батько Елізабет Гармон, має іншу родину
Хлоя Піррі (Chloe Pirrie) Еліс Гармон рідна мати Елізабет Гармон
Патрік Кеннеді (Patrick Kennedy) Олстон Вітлі названий батько Елізабет Гармон, який живе окремо від дружини
Маріель Геллер (Marielle Heller) Альма Вітлі названа матір Елізабет Гармон
Крістіан Зайдель (Christiane Seidel) Гелен Дієрдорфф директорка притулку
Білл Кемп (Bill Camp) пан Шайбель Завгосп, перший шаховий учитель Елізабет Гармон
Мозес Інґрем (Moses Ingram) Джолін сирота в дитячому будинку, старша подруга Елізабет Гармон, потім успішна адвокатка
Ребекка Рут (Rebecca Root) пані Лонсдейл вихователька
Акемнджі Ндіфорн'єн (Akemnji Ndifornyen) пан Фергюссон працівник притулку
Гаррі Меллінг (Harry Melling) Гаррі Белтік один із суперників Елізабет Гармон у Кентуккі, друг, закоханий у неї
Джейкоб Форчун-Ллойд (Jacob Fortune-Lloyd) Таунс журналіст, шахіст, друг та невзаємне кохання Елізабет Гармон
Томас Броді-Санґстер Бенні Воттс один із головних конкурентів Елізабет, потім співчемпіон США та друг
Марчин Дорочиньський (Marcin Dorociński) Василь Боргов російський чемпіон світу з шахів, найзапекліший противник Елізабет Гармон
Повторювані ролі
Долорес Карбонарі (Dolores Carbonari) Маргарет однокласниця Елізабет Гармон, лідерка дівчат
Метью Денніс Льюїс (Matthew Dennis Lewis) Метт шахіст-організатор місцевих турнірів, друг Елізабет, близнюк Майка
Рассел Денніс Льюїс (Russell Dennis Lewis) Майк шахіст-організатор місцевих турнірів, друг Елізабет, близнюк Метта
Яніна Елкін (Janina Elkin) пані Боргова дружина та перекладачка Василя Боргова

Український дубляж ред.

Серіал дубльовано студією «Postmodern» на замовлення компанії «Netflix» у 2021 році.

Виробництво ред.

Створення ред.

“ Для мене справжня ціна геніальності є найважливішою темою книги. Бет має дар, який завдає їй болю. Є важкий тягар, який пов’язаний з геніальністю. У неї синдром самозванки, а для мене вона сама собі антагоністка. Шахи — це лише світ, через який вона проходить. ”

— Скотт Френк[7]

Оригінальний текст (англ.)
The true cost of genius, for me, is the single most important theme of the book. Beth has this gift and it takes a piece out of her. There is an enormous burden tied to genius. She has imposter syndrome and to me she is her own antagonist. Chess is just the world she moves through.

19 березня 2019 року було оголошено, що Netflix замовив мінісеріал «Ферзевий гамбіт», який складатиметься з шести епізодів[8]. Серіал зрежисував Скотт Френк, який також є сценаристом шоу разом з Алланом Скоттом[8]. Вони також виступили виконавчими продюсерами разом із Вільямом Горбергом[8]. Аллан Скотт намагався вивести книгу на екран з 1992 року, коли він придбав права на екранізацію[9].

Ще 1991 року Френк написав сценарій для фільму «Маленький чоловік Тейт», в якому намагався розкрити тему ціни геніальності. За його словами, йому це «не зовсім вдалося». Але після прочитання роману «Ферзевий гамбіт» він зрозумів, що через історію геніальної шахістки Бет Гармон про цю тему можна значно краще розповісти. Френк захотів адаптувати роман для телебачення, а не для великого екрану, щоб «не втратити багато того, що робить книгу чудовою»[10]. Також він хотів зачепити деякі теми, які в романі не порушуються[11].

Колишній чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров і тренер з шахів Брюс Пандольфіні виступили спеціальними консультантами серіалу[12][13]. Окрім них, творців шоу консультували Іпе Рубінг і Джон Пол Аткінсон. Пандольфіні консультував Тевіса перед публікацією роману, і запропонував остаточну назву книги — «Ферзевий гамбіт»[14][15]. Також він був консультантом фільму «У пошуках Боббі Фішера», який спродюсував Горберг[15]. Каспарову спершу запропонували зіграти роль Василя Боргова, але він відмовився через напружений графік. Проте Каспаров запропонував свою допомогу як консультанта для того, щоб «забезпечити автентичність шахових змагань»[16]. Мінісеріал присвячений пам'яті Рубінга, який помер у травні 2020 року[17].

Серіал випустили 23 жовтня 2020 року, і він складається зі семи епізодів замість спочатку запланованих шести[18]. Френк пояснив це тим, що він, з одного боку, хотів належним чином показати кожен шаховий матч, яких чимало в серіалі, а з іншого — щоб в одному епізоді не було забагато шахових партій[19].

Кастинг ред.

Підбором акторок та акторів для мінісеріалу займалися Еллен Льюїс, Кейт Спренс, Олівія Скотт-Вебб, Тіна Джеруссі (канадський кастинг) і Анна-Лена Слейтер (німецький кастинг). Льюїс і Спренс вже співпрацювали разом зі Скоттом Френком над мінісеріалом «Забуті Богом». Одночасно з повідомленням про замовлення серіалу також оголосили, що Аня Тейлор-Джой виконає головну роль[20]. Як зізналася сама акторка, вона погодилася на роль Бет ще тоді, коли не було сценарію, прочитавши лише книгу[21][22]. У січні 2020 року було підтверджено, що Мозес Інґрем приєдналася до акторського складу[23]. Після оголошення дати прем'єри мінісеріалу було повідомлено, що Білл Кемп, Томас Броді-Сангстер, Гаррі Меллінг і Маріель Геллер виконають головні ролі[24]. Такі актори як Броді-Сангстер, Крістіан Зайдель, Меттью і Расселл Денніс Льюїси вже знімалися в іншому шоу Френка — «Забуті Богом», а Геллер виконала роль у його фільмі «Прогулянка серед могил»[25][26].

Зйомки ред.

 
Стара берлінська ратуша, в якій відзняли фінальний турнір у Москві

Знімальний період розпочався у серпні 2019 року у Кембриджі, Онтаріо[27], декілька сцен також відзняли в Торонто[28]. Хоча події серіалу відбуваються здебільшого у США, зйомки проходили переважно у Берліні[29][30]. Готель у Парижі, де глядачі бачать перші сцени серіалу, насправді називається «Хаус Камберленд», що розташований на бульварі Курфюрстендамм. Тут знаходилося кафе «Ґросс», в якому теж проходили зйомки[29][30]. Також деякі сцени серіалу в Парижі відзнято в музеї Боде[30]. Дитячий притулок в Кентуккі, куди потрапила маленька Бет — це замок Шульцендорф, розташований недалеко від Берліна[30]. Секонд-хенд «Гумана» поблизу станції метро «Франкфуртер Тор» став універмагом Бена Снайдера, де названа мама Бет купила їй одяг[29][30]. Сцени шахового турніру в готелі у Цинциннаті відзняті в концертному залі «Майстерзаль», що неподалік Потсдамської площі[30]. Серед інших локацій Берліна, використаних у серіалі, можна побачити виставковий комплекс п'ятдесятих років «Palais am Funkturm» (для сцен у готелі в Лас-Вегасі, де проходив Відкритий чемпіонат США)[29][30], театр «Фрідріхштадтпаласт» (для сцен у готелі в Мехіко, де відбувався міжнародний турнір)[29][30], Берлінський зоологічний сад (сцени у Мехіко, коли Бет їздить в зоопарк)[30], «Ведмежу залу» в Старій берлінській ратуші (сцени, де пройшов турнір у Москві)[29][30], житловий комплекс на Карл-Маркс-аллеє (сцени у російському готелі, де зупинилася Бет)[30], бар «Панорама» у кінотеатрі «Кіно Інтернаціональ» (сцени в ресторані вищезгаданого готелю)[30]. Фінальні сцени, де головна героїня прогулюється вулицями Москви й зустрічає місцевих шахістів, відзняті в парку «Розенгартен», який також розташований на Карл-Маркс-аллеє[29][30].

Художня постановка ред.

Художник-постановник серіалу Улі Ганіш розробив декорації шоу, щоб відтворити естетику 1950-х і 1960-х років[31][32]. В інтерв'ю Architectural Digest він розповів, що серіал знімали здебільшого в Берліні, тому що це місто в XX-му столітті було розділене на західну і східну частини, через що в ньому є різноманітна архітектура, яка дозволяє зобразити багато різних місць[31]. Канада була потрібна для знімання декількох будівель, які повинні були здаватися американськими[32].

Костюми ред.

Дизайнеркою костюмів виступила Габрієль Біндер, яка також працювала над костюмами для фільмів «У краю крові та меду» і «Робота без авторства». Для неї початком роботи над серіалом стало ознайомлення з шаховим світом. Біндер вирішила «з'ясувати, які риси є унікальними для шахістів, і що робить їх цікавими людьми». При створенні костюмів надихалася Джин Сіберг, Еді Седжвік, стилем «Biba»[en], «Фабрикою» Енді Воргола, модним домом «Balenciaga» а також роботами Андре Куррежа і П'єра Кардена[33][34].

Костюми Бет Гармон відбивають її еволюцію як особистості, так і гравчині в шахи. Деякі костюми прикрашені клітинками, що нагадують шахову дошку. Біндер вибрала клітинковий принт, оскільки вважала, що головна героїня «інтуїтивно вибиратиме носити одяг, який так чи інакше пов'язаний із шахами». На її думку, «контрастність клітинки також відбиває тонкощі самої гри — вона рішуча, це перемога або поразка». Костюми Бет Гармон в першому і сьомому епізодах можна порівняти. В першому епізоді Гармон носить сукню з вишивкою у вигляді її імені, яку для неї пошила мати. В останньому епізоді вона з'являється в сукні такого ж кольору на турнірі в Москві, де здобуває перемогу. За словами Біндер, «колір сукні відбиває уявлення Бет про те, що таке дім». Він нагадує про те, що в цей момент «її мати поруч із нею». Хоча на початку серіалу цей колір символізує тендітність героїні, але в останньому епізоді він є «ознакою її сили і символом повернення додому». Білий костюм, в який одягнена Бет у фінальній сцені серіалу, символізує те, що вона стала королевою шахів[33].

Костюми з «Ферзевого гамбіту» та серіалу «Корона» були виставлені на показ Бруклінським музеєм як частина віртуальної виставки «Королева і Корона: віртуальна виставка костюмів»[35].

Зачіски та грим ред.

 
Наталі Вуд була однією з головних муз Денієла Паркера при створенні образу Бет Гармон

Художником з гриму і зачісок став Денієл Паркер, який працював над такими фільмами як «Троя» і «Тридцять хвилин по півночі», а також мінісеріалом «Чорнобиль»[36]. За роботу над останнім шоу його 2019 року номінували на прайм-тайм премію «Еммі» у двох категоріях: за найкращий непластичний грим в мінісеріалі або телефільмі та за найкращий пластичний грим в серіалі, мінісеріалі або телефільмі[37]. Для того, щоб персонажі серіалу мали якомога більш автентичну зовнішність, Паркер шукав історичні згадки про те, як виглядали люди того періоду. Джерелом натхнення для образу Гармон стали такі знаменитості того часу, як Наталі Вуд, Ріта Гейворт, Лорен Беколл, Грейс Келлі, Мерілін Монро, Марішка Вереш і Твіггі[36][38][39].

Упродовж всього серіалу зачіска і макіяж розповідають історію протагоністки, відбивають її вік, зрілість і психічний стан[36][38][39]. Короткий чубчик юної Бет (так її підстригли в дитячому будинку) символізує втрату ідентичності. Героїня дорослішає, стає елегантною дівчиною, і її зачіска перетворюється в хвилясте каре з косим проділом[36]. Помаду Бет спеціально підбирали для кожної окремої сцени й віку. Щоб показати зв'язок між головною героїнею і її названою матір'ю Альмою, ближче до фіналу Паркер підібрав для Бет помаду, колір якої схожий на помаду Альми як данина останній[38]. Макіяж головній героїні додавали поступово, в міру її дорослішання, тому що Паркер вирішив «показати, як маленька бідна сирота з часом перетворюється в справді гламурну дівчину»[39].

Хоча в книзі Бет — шатенка, але після прочитання сценарію Паркер вирішив, що героїня повинна бути рудоволосою. Її названа мати Альма повинна була бути блондинкою, але стала брюнеткою[36]. Всі зачіски Бет створили за допомогою перук, яких було чотири[39]. Для створення зачісок використовували методики того часу (перуку накручували на бігуді на ніч)[36][38].

Операторська робота ред.

Оператором серіалу став Стівен Мейцлер, який вже працював разом зі Скоттом Френком над телефільмом «Гоук» і мінісеріалом «Забуті Богом». За роботу над останнім шоу його 2018 року номінували на прайм-тайм премію «Еммі» за найкращу операторську роботу[40]. Великий вплив на вигляд серіалу справила драма Джонатана Ґлейзера «Народження», зокрема робота оператора того фільму Гарріса Савідіса. Мейцлер і Френк намагалися наслідувати напружений шлях, яким у цій картині передали незвичність персонажки Ніколь Кідман[28].

Практично для всіх сцен знімальна група послуговувалася камерами «Red Ranger» і об'єктивами «Zeiss Supreme». Мейцлер намагався зробити так, щоб погляд і настрій Бет розповідали композицію. Тому в серіалі часто є сцени, в яких глядачі бачать те, що бачить протагоністка (наприклад, сцена в другому епізоді, де Бет сидить на сходах в домі своїх названих батьків і розмовляє з Альмою, яка грає за фортепіано). Щоб показати прогрес Гармон, Мейцлер використовував довгі кадри, на зйомку частини з яких його надихнули сцени з інших фільмів. Наприклад, у третьому епізоді сцена входу Бет у готель в Лас-Вегасі, де проходитиме Відкритий чемпіонат США, натхненна сценою «These Boots Are Made for Walkin'» з фільму «Суцільнометалева оболонка», а сцена у фінальному епізоді серіалу в Москві, де Бет йде в громадський парк і зустрічає місцевих шахістів (яку Мейцлер зняв ручною камерою), натхненна фінальною сценою фільму «Іда» Павела Павліковського. На вигляд серіалу також вплинув німецький експресіонізм, тому в шоу можна побачити контрасти світла і тіні. З метою зробити так, щоб шахи виглядали динамічними і захопливими, Мейцлер і Френк вирішили не показувати постійно шахову дошку, а підкреслити те, що відбувається в матчах, через обличчя персонажів. На таке рішення їх підштовхнув фільм Едварда Цвіка «Ігри чемпіонів»[28].

Музика ред.

Музику до серіалу написав Карлос Рафаель Рівера, який до цього співпрацював із Френком над фільмом «Прогулянка серед могил» і мінісеріалом «Забуті Богом». За роботу над останнім шоу він 2018 року та здобув прайм-тайм премію «Еммі» за найкращу оригінальну музичну тему для вступних титрів[41]. Спочатку Френк хотів, щоб для музики використовували лише фортепіано, але зрештою разом із Ріверою віддали перевагу оркестровій музиці для більшої «інструментальної глибини і забарвлення». Написання музики для шахів було нелегкою задачею для Рівери, якого Френк попередив, що «музика виконуватиме багато важкої роботи». Він вирішив показати зростання Бет — як людини, так і гравчині у шахи — поступово додаючи все більше інструментів[42].

Список серій ред.

Номер
серії 		Назва Режисер Сценарист Дата
виходу
1«Дебюти»
«Openings»		Скотт Френк[en]Скотт Френк, Аллан Скотт23 жовтня 2020 року
Дев'ятирічна Елізабет «Бет» Гармон стає сиротою після того, як її мати Еліс гине в автокатастрофі в штаті Кентуккі. Бет потрапляє в притулок для дівчат «Метуен», де вихованкам дають транквілізатори, щоб зробити їх слухняними. Одного разу в підвалі Бет помічає прибиральника, містера Шайбеля, який сам з собою грає в шахи. Після багатьох прохань він неохоче погоджується навчити її цій грі. Бет швидко досягає успіхів завдяки своєму просторовому мисленню і зловживанню транквілізаторами, які допомагають їй зосереджуватися і візуалізувати шахові партії на стелі над своїм ліжком. Коли Шайбель починає постійно програвати, він знайомить Бет з тренером місцевого шкільного шахового клубу містером Ганцом, якого вона також обігрує. Ганц запрошує її взяти участь в сеансі одночасної гри проти всієї його команди. Вона впевнено перемагає всіх суперників і після цього в розмові з Шайбелем критикує їхню шахову майстерність і радіє своєму успіху. Після того, як в США приймають закон, який забороняє давати дітям транквілізатори, Бет починає страждати від абстинентного синдрому. Вона попадається на крадіжці банки з ліками і знепритомнює від передозування після того, як ковтає декілька жмень таблеток.
2«Якість»
«Exchanges»		Скотт ФренкАллан Скотт, Скотт Френк23 жовтня 2020 року
Після передозування Бет забороняють грати в шахи. Минає час, і в підлітковому віці Бет вдочеряють Альма і Олстон Вітлі, які живуть в передмісті Лексінгтона. Олстон емоційно холодний і постійно їздить в «ділові поїздки»; невдовзі стає очевидним, що шлюб Вітлі розвалюється. В новій середній школі популярні дівчата з клубу «Еппл Пай» глузують над Бет через її непоказний одяг. Бет дізнається, що її названа мати приймає ті ж самі транквілізатори, які їй давали в притулку, і таємно бере частину таблеток, що дозволяє їй знову грати в уявні шахи. Вона також краде в магазині шаховий журнал і дізнається про майбутній чемпіонат штату Кентуккі. Бет пише лист містеру Шайбелю з проханням надіслати гроші для реєстраційного внеску. Під час змагань вона закохується в одного із суперників, молодого хлопця на ім'я Таунс. Після другого дня турніру Бет повертається додому і дізнається, що містер Вітлі пішов із сім'ї. Бет боїться, що її відправлять назад в притулок, але місіс Вітлі каже їй , що вони брехатимуть, аби Бет могла залишитися вдома. Під час фінального матчу турніру проти Гаррі Белтіка, гравця з найвищим рейтингом, Бет вдається в паніку і біжить в убиральню, де приймає транквілізатор, після чого легко здобуває перемогу і стає чемпіонкою штату Кентуккі. Дізнавшись про розмір призових, які можна отримати на турнірах, Альма вирішує заробляти на цьому.
3«Подвоєні пішаки»
«Doubled Pawns»		Скотт ФренкАллан Скотт, Скотт Френк23 жовтня 2020 року
В 1963 році Бет виграє турнір в Цинциннаті і віддає Альмі 15 % призових як агентську комісію. Бет продовжує прогулювати школу заради поїздок на турніри і завдяки своїм досягненням швидко завойовує національне визнання. Вона також починає стильно одягатися, оскільки її виграші ростуть. В школі дівчата з клубу «Еппл Пай», які раніше третирували Бет, запрошують її на вечірку. Невдовзі вона розуміє, що у неї немає нічого спільного з ними і, поцупивши пляшку джина, тікає додому. В 1966 році Бет приїжджає в Лас-Вегас на Відкритий чемпіонат США, де знову зустрічає Таунса, який на цей момент є кореспондентом, що висвітлює цю подію для лексінгтонської газети. Вони підіймаються в його готельний номер, де Таунс фотографує дівчину. Вони грають в шахи і розділяють інтимний момент, але їх перериває сусід Таунса по номеру, якого Бет вважає бойфрендом Таунса. Бет раптово йде, і Таунс не встигає прояснити ситуацію. Бет знайомиться з чинним чемпіоном США Бенні Воттсом, який вказує на помилку в її грі проти Белтіка. Бет приголомшена і втрачає впевненість в собі. Наступного дня вона терпить свою першу професійну поразку, програвши Воттсу; вони закінчують турнір як спільні чемпіони.
4«Мітельшпіль»
«Middle Game»		Скотт ФренкАллан Скотт, Скотт Френк23 жовтня 2020 року
Бет відвідує вечірні курси російської мови в місцевому коледжі. Вона відвідує вечірку, де курить марихуану і втрачає незайманість з одним із студентів. Залишившись однією в його порожній квартирі на вихідних, Бет не відмовляє собі у випивці і наркотиках. Після закінчення середньої школи Бет вирушає з Альмою на міжнародний турнір в Мехіко. Більшість свого часу Альма проводить з Мануелем, давнім знайомим за листуванням, і вступає з ним в сексуальні стосунки. Бет змагається з декількома міжнародними гравцями, зокрема з тринадцятирічним радянським вундеркіндом Георгієм Гіревим, якого вона перемагає в непростій грі, яка триває два дні. В переповненому ліфті Бет використовує свої знання російської мови, щоб підслухати радянського чемпіона світу Василя Боргова і двох його товаришів. Саме тоді коли вони вказують на її слабкі сторони як гравця, Боргов відмічає, що вона всього-на-всього сирота і виживає, як і вони. Мануель невдовзі кидає Альму, заявляючи, що йому необхідно вирушити в ділову поїздку в Оахаку. Наступного дня Бет грає з Борговим і програє йому в напруженій грі після того, як він дивує її несподіваним дебютом. Коли Бет повертається в готельний номер, вона виявляє, що її мати померла, найімовірніше від гепатиту, посиленого надмірним вживанням алкоголю. Бет вдається додзвонитися до Олстона в Денвері, але той лише розповідає, на якому цвинтарі знаходиться сімейна ділянка Альми і не хоче мати з нею нічого спільного. Проте він погоджується дозволити Бет залишити дім Альми. Вона прилітає додому з гробом для організації похорону.
5«Вилка»
«Fork»		Скотт ФренкАллан Скотт, Скотт Френк23 жовтня 2020 року
Бет повертається додому в Кентуккі і знову зустрічається з Гаррі Белтіком, який вчиться в коледжі і має до неї романтичні почуття. Після пропозиції Бет він переїжджає в дім Альми, щоб приєднатися до Бет, яка залишилася в повній самотності. Вони проводять час за тренуваннями і декілька разів сплять разом, допоки Белтік не розуміє, що одержимість Бет шахами завжди буде важливішою будь-яких стосунків, які у них можуть бути. Вони розлучаються після зізнання Белтіка про те, що його пристрасть до гри згасла. В місті Бет зустрічається зі своєю колишньою шкільною мучителькою Маргарет, яка невдовзі після закінчення школи вийшла заміж, народила дочку і стала алкоголічкою. Бет вирушає в Огайо на чемпіонат США 1967 року, де знову зустрічає Бенні Воттса. Ввечері напередодні фінального матчу Бенні в кафе пропонує Бет зіграти в швидкі шахи, по п'ять доларів за кожний виграний раунд. Бенні здобуває перемогу за перемогою і забирає у Бет всі гроші. Однак наступного дня Бет перемагає Бенні і стає чемпіонкою США. Вони обговорюють майбутнє Бет на міжнародних турнірах. Бенні, який розуміє, що Бет потрібен взірець для наслідування і хороший тренер, запрошує її до себе в Нью-Йорк для підготовки до турніру в Парижі.
6«Відкладена партія»
«Adjournment»		Скотт ФренкСкотт Френк, Аллан Скотт23 жовтня 2020 року
Дорогою в Нью-Йорк Бет і Бенні розважаються, коли грають в шахи наосліп, і практикуються в російській мові. В Нью-Йорку Бенні і Бет починають інтенсивні тренування, щоб підготуватися до турніру в Парижі. Бенні запрошує до себе додому двох сильних гравців, Гілтона Векслера і Артура Левертова, а також їхню подругу, французьку модель Клео, у якої раніше також був короткий роман з самим Бенні. Бет багато разів перемагає Бенні, Векслера і Левертова в швидких шахах і виграє набагато більше грошей, ніж Бенні забрав у неї в Огайо. Бет починає дружити з Клео. Зрештою Бет і Бенні піддаються взаємним почуттям і займаються сексом, але Бенні псує настрій розмовою про шахи. Бет вирушає в Париж і проходить в фінал з Борговим. В номер Бет дзвонить Клео, яка також є в Парижі, і запрошує випити. Бет сумнівається, але врешті-решт приєднується до Клео в барі. Бет проспала, і її будить адміністратор. Вона швидко вмивається і одягається, після чого поспішає вниз на турнір, залишаючи Клео спати в своєму ліжку. Через похмілля і нездатність сконцентруватися, вона знову програє Боргову. Розчарована Бет відхиляє пропозицію Бенні приїхати до нього в Нью-Йорк і натомість повертається додому в Кентуккі. Олстон відмовляється від попередньої домовленості і змушує Бет дорого заплатити за його долю в домі. Бет поринає в наркотичний та алкогольний запій і знепритомнює після удару головою об столик. Белтік зустрічається з нею і заявляє, що їй варто лікуватися від алкоголізму. Бет розгнівано просить дати їй спокій. Наступного дня на порозі дому Бет з'являється її давня подруга Джолін.
7«Ендшпіль»
«End Game»		Скотт ФренкСкотт Френк, Аллан Скотт23 жовтня 2020 року
Джолін і Бет відвідують похорони містера Шайбеля. Після цього Бет повертається в притулок і з'ясовує, що Шайбель слідкував за її кар'єрою до самої своєї смерті. Розкриваються подробиці щодо дитинства Бет. Джолін допомагає їй кинути пити за допомогою занять зі сквошу. Бет відмовляється від фінансування «Християнського хрестового походу» для поїздки в СРСР. Вона просить Бенні допомогти їй з грошима, але той відмовляється. Джолін позичає подрузі необхідну суму, і Бет приїжджає на московський турнір. Бет виграє декілька партій, набуває великої популярності серед російських вболівальників і спускає свої транквілізатори в унітаз. У фінальному матчі проти Боргова Бет розігрує ферзевий гамбіт; партія відкладається після сорока ходів. Бет знову зустрічається з Таунсом, який як репортер висвітлює турнір для газети «Lexington Herald-Leader». В номер Бет телефонує Бенні, який зібрав в Нью-Йорку Гаррі, Метта, Майка, Векслера і Левертова для аналізу партії з Борговим. Коли ввечері матч відновлюється, Бет вдається візуалізувати гру без таблеток, і, зрештою, вона виграє у Боргова після того, як той пропонує нічию. Натовп фанів, який зібрався біля залу, зустрічає переможницю аплодисментами. Дорогою в аеропорт Бет просить зупинити автомобіль і прямує в парк, де літні чоловіки на лавках грають в шахи. Вони впізнають чемпіонку і тепло вітають, а також запрошують зіграти партію.

Шахи ред.

 
 
Консультанти шоу Гаррі Каспаров і Брюс Пандольфіні допомогли творцям мінісеріалу створити автентичний шаховий світ

Точно і правдоподібно зобразити шаховий світ у мінісеріалі творцям шоу допомогли Брюс Пандольфіні і Гаррі Каспаров. Для мінісеріалу Пандольфіні спершу придумав більш ніж 90 шахових позицій, які б відповідали різним ситуаціям у сценарії, частину з яких переробив Каспаров. Загалом же для шоу було створено близько 350-ти шахових позицій[14][15]. Для різних персонажів Пандольфіні розробив різні стилі гри. За його словами, персонажка Ані Тейлор-Джой «є дуже інтуїтивною гравчинею», яка «любить атакувати». І щоб відобразити це, він придумав для неї багато агресивних позицій[15]. Шахові матчі у мінісеріалі засновані на справжніх історичних партіях[16][43]. Наприклад, основою для фінальної партії між Гармон і Борговим стала гра між Василем Іванчуком і Патріком Вольффом[en] 1993 року[16][43]. Каспаров намагався знайти професійні партії, які б відповідали описаним партіям у книзі. За його словами, найважче це було зробити для останньої гри між Гармон і Борговим, оскільки ця партія повинна була бути зіграною через ферзевий гамбіт і відкладеною у складній позиції[16].

Пандольфіні навчав акторів, куди потрібно ходити фігурами. Щоб їм було легше запам'ятати ходи, Пандольфіні використовував мнемонічні прийоми та інші візуальні підказки, а самі ходи розбив на послідовності із трьох. Також акторам на їхні смартфони встановили спеціальну програму, завдяки якій вони могли повторювати ходи[15]. Крім цього, Пандольфіні вчив акторів, як правильно брати фігури, як їх переміщати, коли тиснути на шаховий годинник, як поводитися біля шахової дошки, наскільки довго думати над одним ходом, давав поради щодо того, якою повинна бути міміка[11][15]. Каспаров також допомагав з відтворенням атмосфери турнірів, насамперед неамериканських[16].

Журналіст Ділан Леб Мак-Клейн високо оцінив мінісеріал, назвавши шоу «однією з найкращих і найуспішніших екранізацій шахів». У своїй статті для The New York Times він відзначив вдале зображання напруги шахових турнірів і повної одержимості, яку шахи можуть викликати. Також автор статті похвалив мінісеріал за те, що в ньому відсутні помилки (такі як неправильне розміщення світлих і темних клітин на шаховій дошці, або, наприклад, невміння персонажів правильно брати фігури і ходити ними), які часто трапляються в інших екранізаціях про шахи. До основних недоліків у зображанні шахових сцен він відніс те, що на турнірах гравці дуже швидко роблять ходи, а також розмовляють між собою упродовж деяких матчів. За його словами, ці неточності зумовлені художньою необхідністю, але, все ж таки, це неправдоподібно[43].

Сприйняття ред.

Глядацька аудиторія ред.

28 жовтня 2020 року серіал став шоу, яке переглянули найбільшу кількість разів за цей день на Netflix[44][45]. 23 листопада 2020 року було повідомлено, що за перші 28 днів після прем'єри серіалу його подивилися 62 мільйони користувачів[46], зробивши «Ферзевий гамбіт» найпопулярнішим мінісеріалом на Netflix на цей момент[47]. Скотт Френк відреагував на це, заявивши: «Я одночасно задоволений і приголомшений відгуком»[48]. Того ж дня стало відомо, що серіал увійшов до десятки найпопулярніших стрічок Netflix у 92-х країнах світу з моменту його прем'єри, і перебував принаймні один день на першому місці в 63-х із них[48]. Серіал був на вершині рейтингу Нільсена у періоди з 26 жовтня до 1 листопада, з 2 листопада до 8-го, і з 9-го до 15 листопада 2020 року, ставши першим серіалом, якому це вдалося упродовж трьох тижнів поспіль, відколи Нільсен з вересня того ж року почав складати щотижневий список найпопулярніших шоу на стрімінгових платформах[49][50][51].

Рецензії кінокритиків ред.

 
Гра Ані Тейлор-Джой дістала широке визнання критиків, і принесла їй номінацію на прайм-тайм премію «Еммі» за найкращу жіночу роль у мінісеріалі або телефільмі

Більшість критиків позитивно прийняли мінісеріал, частина з них визнала «Ферзевий гамбіт» одним із найкращих шоу 2020 року[52][53][54][55]. На сайті-агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes мінісеріал має 97 % «свіжості» на основі 100 рецензій із середнім рейтингом 7,94/10. Критичний консенсус сайту стверджує: «Його ходи не завжди ідеальні, але завдяки привабливій грі Ані Тейлор-Джой, неймовірно реалізованим історичним деталям та емоційно інтелігентному сценарію „Ферзевий гамбіт“ є абсолютною перемогою»[56]. На Metacritic серіал отримав 79 балів зі 100 на основі 28-ми рецензій від кінокритиків, що свідчить про «загалом позитивні рецензії»[57].

На думку Роберта Ллойда з Los Angeles Times мінісеріал «продуманий, захопливий і розважальний»[58]. Меттью Гілберт із The Boston Globe вважає шоу «розумною і цікавою семисерійною подорожжю»[59]. Річард Лоусон із Vanity Fair похвалив серіал, написавши: «Це своєрідне вишукане престижне телебачення, яке Netflix повинен виготовляти частіше. Воно розумне, добре і зі смаком впевнене в достойності свого предмета»[60]. Джоел Келлер із Decider відзначив Аллана Скотта і Скотта Френка, які за його словами «зробили прекрасну роботу з адаптації давно жаданого роману 1983 року і дослідження етапів життя Бет Гармон»[61]. Лінда Маррік із The Jewish Chronicle також похвалила останніх, які, на її думку «змогли перетворити історію про один із найбільш тямущих і негламурних видів спорту в щось справді магічне і неперевершене»[52]. Ярослав Підгора-Гвяздовський з Громадського телебачення добре відгукнувся про мінісеріал. Він вважає, що особливість шоу полягає «у поєднанні дурниць і виваженості, у виявленні штампів та одночасному їх запереченні. На перший погляд, феміністичний, „Гамбіт“ поступово, повільно, а під фінал усе швидше перетворюється на філософський»[62]. Такі складові серіалу як костюми, зачіски, грим, художня постановка, монтаж, операторська робота, музика теж дістали від критиків високі оцінки[53][54][63].

Також кінокритики відзначили гру акторів, зокрема виконавиці головної ролі Ані Тейлор-Джой. Браян Лоурі з CNN вважає, що мінісеріал варто переглянути лише через «магнетичну присутність» Тейлор-Джой[64]. Джон Андерсон із The Wall Street Journal у своїй рецензії написав: «Міс Тейлор-Джой справді є початком і кінцем гри „Ферзевого гамбіту“, чия акторська гра настільки ж точна фізично, як і емоційно». На його думку, Тейлор-Джой і Маріель Геллер за свої ролі заслужили отримати нагороди[65]. Джуді Берман із Time назвала гру виконавиці головної ролі «видатною», а її персонажку — Бет Гармон — «однією із найбільш захоплюючих телеперсонажі року»[12]. Алан Сепінволл із Rolling Stone похвалив акторські роботи Тейлор-Джой і Білла Кемпа. Про останнього він написав: «Кемп грає роль Шайбеля з таким притяганням, і такою помітною, хоча і стриманою, прив'язаністю до цієї самотньої дівчинки, що навчання Бет захоплююче навіть попри те, що інші сцени в притулку надмірно повторюються»[66]. Еллісон Шумейкер із RogerEbert.com зауважила, що, окрім головних акторів, добре впоралися зі своєю роботою і ті виконавці, які зіграли незначні ролі[53].

Критики не забули порівняти мінісеріал з іншими кінокартинами. Майк Гейл з The New York Times вважає, що за атмосферою «Ферзевий гамбіт» можна порівняти з телесеріалом «Корона»[67]. Схожої думки дотримується і кінокритик Джоел Келлер. Окрім того, боротьба геніальної Бет Гармон із залежністю нагадала йому про Шерлока Холмса і телесеріал «Лікарня Нікербокер»[61]. На думку Рейчел Сайм із The New Yorker, естетично шоу нагадує драматичний серіал «Божевільні»[68]. Браян Толлеріко з The Playlist прирівняв мінісеріал до мелодрам режисера Дугласа Сірка через красивий візуальний ряд[54]. Роберт Ллойд у своїй статті порівнює «Ферзевий гамбіт» з телесеріалом «Дивовижна місис Мейзел» (оскільки це історія про дівчину, яка упродовж 1950-60-их років добивається успіху в області, де домінують чоловіки), а також із фільмом «Ігри розуму» (тому що мінісеріал показує, як мислить геніальна особа)[58]. На думку Келлі Лоулер з USA Today, Бет Гармон у своїй геніальності можна прирівняти до Джона Неша з вищезгаданих «Ігор розуму», або Вілла Гантінґа з драми «Розумник Вілл Гантінґ»[55]. Емілі ВанДерВерфф із Vox порівняла Бет із Джейком Ламоттою з фільму «Скажений бик» (бо обидва талановиті і «борються з гендерними очікуваннями суспільства»), а також із Полін Кросс із драмедії «Безтурботна» (тому що двоє змушують світ рахуватися з ними)[69]. Меттью Гілберту героїня Тейлор-Джой нагадала персонажа Бенедикта Камбербетча з мінісеріалу «Патрік Мелроуз» (теж наркозалежний з важким дитинством)[59].

Кінокритики знайшли й недоліки в мінісеріалі. Браян Лоурі вважає шоу задовгим і втомливим[64]. Алан Сепінволл також стверджує, що серіал триває надто довго, і що творці шоу неповністю розкривають персонажів[66]. Ліллі Денсігер з Harper's Bazaar розкритикувала мінісеріал за те, що в ньому геніальність Бет пов'язана з використанням транквілізаторів. Вона назвала такий зв'язок «обманом», використавши цитату Стівена Кінга для підтвердження своїх слів: «Думка про те, що творчі потуги і речовини, які змінюють свідомість, щільно пов'язані між собою, — це один із великих попінтелектуальних міфів нашого часу»[70]. Бетоні Батлер із The Washington Post вважає недоліком шоу недостатнє розкриття персонажки Мозес Інґрем — Джолін[71].

Відгуки шахової спільноти ред.

 
Гросмейстер Василь Іванчук позитивно висловився про мінісеріал

Серіал отримав схвальні відгуки від шахової спільноти за зображання гри і гравців. Американська шахістка Дженніфер Шахаде в інтерв'ю Vanity Fair сказала: «Все, що стосується гри, в серіалі показано дуже тонко»[72]. Український гросмейстер Василь Іванчук в інтерв'ю Радіо Свободі похвалив серіал. Йому сподобався образ головної героїні, який, на його думку, є гарним, хоч і «досить нетиповим для жіночих шахів», а також відзначив те, що автори шоу вдало зобразили внутрішній світ шахістки: «… як Бет Гармон захищає себе від усього того, що їй непотрібно, від різних ідей, від релігійних організацій чи від ідей боротьби зі світовим комунізмом. Вона хоче зосередитися на шахах, робити свою роботу, на інтуїтивному рівні має свій унікальний світ, який несхожий на світ інших людей і повинна захищати цей світ від непотрібного впливу»[73]. Українські шахістки, сестри Анна і Марія Музичук, похвалили акторів серіалу, а також вважають, що «Ферзевий гамбіт» сприяє популяризації гри у шахи[74]. З ними погоджується тринадцятий чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров, який заявив, що «шахи в цьому серіалі грають таку позитивну роль, що я очікую нового шахового буму, в першу чергу в Америці»[75]. Чинний чемпіон світу з шахів Магнус Карлсен дав серіалу 5 із 6-ти зірок[76].

Судовий позов ред.

“ Netflix нахабно і свідомо збрехав про досягнення Гапріндашвілі з дешевою і цинічною метою «роздути драму», створивши враження, ніби його вигаданий герой зумів зробити те, що не зробила жодна інша жінка, включаючи Гапріндашвілі. Таким чином, в історії, яка повинна була надихнути жінок, показуючи молоду жінку, яка змагається з чоловіками на вищих рівнях світових шахів, Netflix принизив єдину справжню жінку-першопрохідця, яка насправді стикалася з чоловіками і перемагала їх на світовій арені в той же період часу. ”

—з позову Нони Гапріндашвілі проти Netflix[77]

Оригінальний текст (англ.)
Netflix brazenly and deliberately lied about Gaprindashvili’s achievements for the cheap and cynical purpose of ‘heightening the drama’ by making it appear that its fictional hero had managed to do what no other woman, including Gaprindashvili, had done. Thus, in a story that was supposed to inspire women by showing a young woman competing with men at the highest levels of world chess, Netflix humiliated the one real woman trail blazer who had actually faced and defeated men on the world stage in the same era.

У фінальному епізоді мінісеріалу згадується грузинська шахістка Нона Гапріндашвілі як «чемпіонка світу серед жінок, яка ніколи не грала проти чоловіків». Насправді Гапріндашвілі часто грала з чоловіками, зокрема з гросмейстерами. В інтерв'ю BBC вона прокоментувала цю помилку у серіалі: «Прикро, звісно, тому що коли про шахи знімають фільм, і, тим паче розповідають про чемпіонку світу, то вже тут повинна бути точність»[78]. В інтерв'ю The Calvert Journal вона заявила, що «ганебно поширювати неправдиву інформацію про чиїсь досягнення». Попри це Гапріндашвілі відмітила, що серіал точно зображає тиск в професійних шахах, заявивши: «Потрібно бути психологічно і фізично сильним, і прагнути досконалості»[79].

У вересні 2021 року Гапріндашвілі подала позов проти Netflix за наклеп до федерального окружного суду Лос-Анджелеса. Вона вимагала виплатити п'ять мільйонів доларів компенсації, публічного вибачення за неправдиву інформацію, а також її виправлення[80]. Як заявили адвокати Гапріндашвілі, «твердження про те, що вона ніколи не грала з чоловіками, є явно хибним, грубо сексистським і принизливим»[77]. До того ж Гапріндашвілі образилася через те, що її назвали «росіянкою», оскільки за часів СРСР грузини зазнали страждань від панування Росії, а також через російсько-грузинську війну 2008 року[81]. Щоб виправити ситуацію, Гапріндашвілі особисто спробувала зв'язатися з Netflix, але їй відмовили[77]. Netflix назвав претензії «необґрунтованими». Стрімінговий сервіс запевнив, що «дуже поважає» Гапріндашвілі, як і її «блискучу кар'єру», але «буде захищати свої права через суд»[80].

У січні 2022 року стало відомо, що федеральний окружний суд Каліфорнії відмовився відхилити позов Гапріндашвілі проти Netflix на прохання стрімінгової компанії. Netflix переконував, що мінісеріал є вигадкою, а перша поправка Конституції США надає творцям шоу широку свободу у створенні контенту[82]. Однак у своєму рішенні суддя Вірджинія Філіпс заявила, що «Netflix не наводить прикладів, і суд не знає жодних справ, які виключають позови про наклеп за зображення реальних осіб у вигаданих творах. І той факт, що серіал був вигаданим твором, не захищає Netflix від відповідальності за наклеп»[83].

У вересні 2022 року Netflix врегулював позов, однак деталі угоди не розголошуються[84].

Дискусія про сексизм ред.

Мінісеріал розв'язав широке обговорення гендерної нерівності і сексизму в шахах. На думку гросмейстерки Юдіт Полгар, у серіалі суперники-чоловіки «були занадто добрі до головної героїні», що не відповідає її власному досвіду. За словами Полгар, у реальному житті деякі чоловіки «відмовлялися потиснути руки», дозволяли собі «зневажливі коментарі щодо її таланту» та «образливі жарти»[85]. Полгар переконана, що основним фактором, який спричиняє гендерну нерівність, є менша підтримка дівчат у шахах, ніж хлопців, у юному віці (сексизм в освіті)[86]. З Полгар згодна головна редакторка видання Гендер в деталях Тамара Злобіна, яка вважає, що якби головна героїня жила в реальних 1960-их, то «вона б запивала алкоголем не біль від програшу світовому чемпіону, а сексистські нападки, сексуальні домагання, і нескінченні висміювання». На думку Злобіної, серіал не зображає сексизм того часу, але ця історична «невідповідність» якраз і робить шоу успішним. Вона пояснює це тим, що «у 2020-их жінки втомилися від цькування», а «чоловіки втомилися цькувати жінок»[87]. У статті для The Washington Post Моніка Гессе розкритикувала мінісеріал, назвавши його «найкращим фентезі-шоу року». Вона вважає серіал «ескапістським», «ревізіоністською історією» і «чудовим майбутнім», оскільки «безперешкодний шлях до успіху» головної героїні «не переривається сексизмом», а небезпека з боку чоловіків «ніколи не матеріалізується»[88]. За словами гросмейстерки серед жінок Юлії Осьмак, вона також бачила «прояви стереотипів та упередженості до жінок у шахах»[89]. З ними не погоджується гросмейстерка Ірина Круш, яка заявила, що «атмосфера того, що творці шоу показують в серіалі, відповідає моєму досвіду»[85]. На думку чинної чемпіонки Великої Британії серед жінок Йованки Гуски гравці на високому рівні поважають одне одного, а сексизм більш розповсюджений «на рівні хобі»[90].

Магнусу Карлсену сподобалося, що в серіалі Бет Гармон «оцінювали за її талант, а не за стать». Він згоден, що сексизм в шахах залишається актуальною проблемою, заявивши, що «необхідно трохи змінити культуру». На його думку, також треба змінити формат шахових турнірів (станом на 2020 рік є «відкриті» змішані турніри, де участь можуть брати як чоловіки, так і жінки, а також виключно жіночі турніри), щоб зробити їх більш гендерно рівними[91]. Журналіст Дмитро Литвинов відзначає, що одним із чинників гендерної нерівності є те, що «у багатьох патріархально налаштованих країнах шахи все ще вважаються негідним заняттям для жінок — мовляв, вони мають думати переважно про те, як створити родину»[92].

Нагороди й номінації ред.

Нагорода Дата церемонії Номінант(и) Категорія Результат Прим.
Премія IGN 21 грудня 2020 року «Ферзевий гамбіт» Найкращий телесеріал року Номінація [93]
Найкращий драматичний телесеріал року Перемога
Найкращий новий телесеріал року Номінація
Аня Тейлор-Джой Найкраща драматична роль у телесеріалі Номінація
Премія Голлівуду за музику у візуальних медіа 27 січня 2021 року Карлос Рафаель Рівера Найкраща оригінальна музика в телесеріалі або мінісеріалі Перемога [94][95]
Найкраща головна музична тема в телесеріалі або мінісеріалі Номінація
Премія «Супутник» 15 лютого 2021 року «Ферзевий гамбіт» Найкращий мінісеріал Номінація [96]
Аня Тейлор-Джой Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Номінація
Премія «Золотий глобус» 28 лютого 2021 року «Ферзевий гамбіт» Найкращий мінісеріал або телефільм Перемога [97]
Аня Тейлор-Джой Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Перемога
Премія «Вибір телевізійних критиків» 7 березня 2021 року «Ферзевий гамбіт» Найкращий мінісеріал Перемога [98]
Аня Тейлор-Джой Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Перемога
Маріель Геллер Найкраща жіноча роль другого плану у мінісеріалі або телефільмі Номінація
Премія «Сценарист» УПК 13 березня 2021 року Скотт Френк (за епізод «Дебюти»);
на основі роману Волтера Тевіса 		Найкращий адаптований сценарій для телебачення Перемога [99]
South by Southwest 19 березня 2021 року Саскія Марка Найкращий дизайн титрів Перемога [100]
Премія Гільдії сценаристів Америки 21 березня 2021 року Скотт Френк і Аллан Скотт;
на основі роману Волтера Тевіса 		Найкращий адаптований сценарій телепередачі — довга форма Перемога [101]
Премія Гільдії продюсерів США 24 березня 2021 року Маркус Лоджс, Мік Анісето, Вільям Горберг, Скотт Френк і Аллан Скотт Найкраще продюсування мінісеріалу Перемога [102]
Премія Гільдії художників з гриму і зачісок 3 квітня 2021 року Денієл Паркер Найкращий історичний грим у телесеріалі, мінісеріалі або новому телесеріалі Перемога [103]
Найкращі історичні зачіски у телесеріалі, мінісеріалі або новому телесеріалі Номінація
Премія Гільдії кіноакторів 4 квітня 2021 року Білл Кемп Найкраща чоловіча роль у телефільмі або мінісеріалі Номінація [104]
Аня Тейлор-Джой Найкраща жіноча роль у телефільмі або мінісеріалі Перемога
Премія Гільдії режисерів Америки 10 квітня 2021 року Скотт Френк Найкраща режисура телефільму або мінісеріалу Перемога [105]
Премія Гільдії художників-постановників США 10 квітня 2021 року Улі Ганіш Найкраща художня постановка телефільму або мінісеріалу Перемога [106]
Премія Гільдії художників з костюмів 13 квітня 2021 року Габріель Біндер (за епізод «Ендшпіль») Найкращий дизайн історичних костюмів у телесеріалі Перемога [107]
Премія «Золота котушка» 16 квітня 2021 року Ерік Гірш, Грегг Святловскі, Вайлі Стейтман, Патрік Сісеро, Ерік Гоен, Лео Марсель, Джеймс Девід Реддінг III і Рейчел Ченсі (за епізод «Ендшпіль») Найкращий монтаж звуку — епізодична довга форма — звукові та шумові ефекти Перемога[a] [108]
Грегг Святловскі, Ерік Гірш, Ерік Гоен, Мері-Еллен Порто і Вайлі Стейтман (за епізод «Ендшпіль») Найкращий монтаж звуку — епізодична довга форма — діалог і ADR Перемога
Том Крамер (за епізод «Відкладена партія») Найкращий монтаж звуку — епізодична довга форма — музика Перемога
Премія Асоціації звукорежисерів США 17 квітня 2021 року Роланд Вінке, Ерік Гоен, Ерік Гірш, Лео Марсель, Лоуренс Манчестер (за епізод «Мітельшпіль») Найкраще зведення звуку у телефільмі або мінісеріалі Перемога [109]
Премія Американської асоціації монтажерів 17 квітня 2021 року Мішель Тесоро (за епізод «Якість») Найкращий монтаж мінісеріалу або телефільму Перемога [110]
Премія Американського товариства кінооператорів 18 квітня 2021 року Стівен Мейцлер (за епізод «Ендшпіль») Найкраща операторська робота в телефільмі, мінісеріалі або пілотному епізоді Перемога [111]
Кіно- та теленагороди MTV 16 травня 2021 року Аня Тейлор-Джой Найкраща роль у телесеріалі Номінація [112]
Премія Клубу артдиректорів Нью-Йорка 9 червня 2021 року Саскія Марка Нагорода «Бронзовий куб» за дизайн титрів Перемога [113]
Премія Асоціації критиків Голлівуду 29 серпня 2021 року «Ферзевий гамбіт» Найкращий стрімінговий мінісеріал або телефільм Номінація [114][115]
Аня Тейлор-Джой Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Перемога
Білл Кемп Найкраща чоловіча роль другого плану у мінісеріалі або телефільмі Номінація
Маріель Геллер Найкраща жіноча роль другого плану у мінісеріалі або телефільмі Номінація
Прайм-тайм творча премія «Еммі» 11-12 вересня 2021 року Еллен Льюїс, Кейт Спренс, Олівія Скотт-Вебб, Тіна Джеруссі, Анна-Лена Слейтер, Татьяна Мучнік і Штефані Майле Найкращий кастинг мінісеріалу або телефільму Перемога [116]
Стівен Мейцлер (за епізод «Ендшпіль») Найкраща операторська робота мінісеріалу або телефільму Перемога
Габрієль Біндер, Джина Краусс, Катрін Гофман, Ненроуз Бухман і Спарка Лі Голл (за епізод «Ендшпіль») Найкращі історичні костюми Перемога
Денієл Паркер (за епізод «Відкладена партія») Найкращий історичний грим (непластичний) Перемога
Саскія Марка і Девід Вайт Найкращий дизайн титрів Номінація
Карлос Рафаель Рівера (за епізод «Ендшпіль») Найкраща музика в мінісеріалі або телефільмі Перемога
«I Can't Remember Love» – Анна Гаусс, Роберт Вайнредер і Вільям Горберг (за епізод «Відкладена партія») Найкраща оригінальна музика і слова Номінація
Рендалл Постер (за епізод «Відкладена партія») Найкраще керівництво музикою Номінація
Мішель Тесоро (за епізод «Якість») Найкращий монтаж мінісеріалу або телефільму Перемога
Улі Ганіш, Кай Карла Кох і Сабіне Шааф Найкраща художня постановка історичної або фентезі програми (одногодинної або довше) Перемога
Грегг Святловскі, Ерік Гірш, Вайлі Стейтман, Лео Марсель, Мері-Еллен Порто, Патрік Сісеро, Джеймс Девід Реддінг III, Ерік Гоен, Том Крамер і Рейчел Ченсі (за епізод «Ендшпіль») Найкращий монтаж звуку в мінісеріалі або телефільмі Перемога
Ерік Гірш, Ерік Гоен, Роланд Вінке і Лоуренс Манчестер (за епізод «Ендшпіль») Найкраще зведення звуку в мінісеріалі або телефільмі Перемога
Премія Асоціації телевізійних критиків 15 вересня 2021 року «Ферзевий гамбіт» Телесеріал року Номінація [117]
Найкращий телефільм або мінісеріал Номінація
Аня Тейлор-Джой Найкраща драматична роль Номінація
Прайм-тайм премія «Еммі» 19 вересня 2021 року «Ферзевий гамбіт» Найкращий мінісеріал Перемога [118]
Аня Тейлор-Джой Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Номінація
Томас Броді-Сангстер Найкраща чоловіча роль другого плану у мінісеріалі або телефільмі Номінація
Мозес Інґрем Найкраща жіноча роль другого плану у мінісеріалі або телефільмі Номінація
Скотт Френк Найкраща режисура мінісеріалу або телефільму Перемога
Найкращий сценарій мінісеріалу або телефільму Номінація

Інтерес до гри ред.

У листопаді 2020 року The Washington Post повідомив, що пандемія коронавірусної хвороби 2019 підняла зацікавленість до шахів, а після успіху «Ферзевого гамбіту» популярність цієї гри вибухнула[119]. The New York Times порівняв інтерес до шахів зі «схожою шаховою манією», яка виникла після того, як Боббі Фішер переміг Бориса Спаського, ставши чемпіоном світу в 1972 році[120]. Після прем'єри серіалу кількість пошукових запитів щодо шахів у Google збільшилася удвічі, а запит «як грати в шахи» досяг дев'ятирічного максимуму[121]; попит на шахові набори на eBay зріс на 250 %[121]; на сервісі Twitch за жовтень переглянули 4,2 мільйона годин гри у шахи, а це практично вдвічі більше, ніж у жовтні 2019 року, коли проглянули 2,4 мільйона годин[122]; на сайті Chess.com кількість нових користувачів збільшилася в п'ять разів[121], а додаток Chess.com у США піднявся на 256 позицій у рейтингу завантажень, а також досяг третього місця у США і другого у Великій Британії в категорії «стратегічних ігор» для iPhone[123].

В культурі ред.

В грудні 2020 року компанія «Funko» анонсувала, що випустить три вінілові фігурки Бет Гармон у червні 2021 року[124]. На початку 2021 року готель «21c Museum Hotel» в Лексінгтоні, штат Кентуккі, відкрив номер «The Harmon» у ретростилі серіалу. Кімната особлива тим, що на стелі над ліжком є велетенська шахова дошка з фігурами (яка схожа на ту, яка була в наркотичних галюцинаціях Бет)[125]. У березні 2021 року, у зв'язку з успіхом мінісеріалу, театральні права на роман Тевіса придбала продюсерська компанія «Level Forward» з наміром створити мюзикл[126]. Того ж року компанія «Mixlore» випустила настільну гру за мотивом серіалу, в яку можуть грати від двох до чотирьох гравців[127]. У червні 2022 року Netflix оголосив про запуск мобільної гри, яка основана на мінісеріалі, і розроблена «Ripstone Games»[128].

Коментарі і примітки ред.

Коментарі ред.

  1. ↑ Разом із телесеріалом «Зоряний шлях: Пікар».

Примітки ред.

  1. ↑ Rosen, Christopher (23 листопада 2020). The Queen’s Gambit Has Everyone Buying Chess Boards. Vanity Fair. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 04-12-2020.(англ.)
  2. ↑ Allebest, Erik (22 листопада 2020). Incredible Second Wave of Interest in Chess. Chess.com. Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 04-12-2020.(англ.)
  3. ↑ NETFLIX ORDERS LIMITED SERIES THE QUEEN'S GAMBIT FROM SCOTT FRANK. Netflix Media Center. 19-03-2019. Архів оригіналу за 10-04-2021. Процитовано 10-04-2021.(англ.)
  4. ↑ Finnis, Alex (15-11-2020). What is ‘The Queen’s Gambit’ in chess? Meaning of opening which inspired the title of the hit Netflix series. i. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 10-04-2021.(англ.)
  5. ↑ Miller, Matt (11-11-2020). What Exactly Are Those Green Pills in The Queen's Gambit?. Esquire. Архів оригіналу за 10-04-2021. Процитовано 10-04-2021.(англ.)
  6. ↑ Park, Andrea (03-11-2020). What Are the Green Pills Beth Takes In 'The Queen's Gambit'?. Marie Claire. Архів оригіналу за 10-04-2021. Процитовано 10-04-2021.(англ.)
  7. ↑ Feldman, Dana (22-10-2020). The Netflix Series ‘The Queen’s Gambit’ Explores The True Cost Of Genius. Forbes. Процитовано 23-02-2021.(англ.)
  8. ↑ а б в Petski, Denise (19 березня 2019). Netflix Orders 'The Queen's Gambit' Limited Series From Scott Frank; Anya Taylor-Joy To Star. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 28-12-2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  9. ↑ O’Malley, Katie (24-11-2020). The Queen’s Gambit: The 'Real-Life Story' Behind Hit Netflix Series Explained. Elle. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  10. ↑ Aquilina, Tyler (25-10-2020). The Queen's Gambit creator on 'bringing sexy back to chess' and the series' long journey to TV. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 22 лютого 2021. Процитовано 23-02-2021.(англ.)
  11. ↑ а б Soloski, Alexis (16-10-2020). ‘The Queen’s Gambit’ Tries a Risky Play: Betting Chess Can Be Good TV. The New York Times. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 24-02-2021.(англ.)
  12. ↑ а б Berman, Judy (20 жовтня 2020). Netflix's Marvelous The Queen's Gambit Is the Kind of Prestige Drama TV Doesn't Make Anymore. Time. Архів оригіналу за 28-12-2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  13. ↑ Hartmann, John (23 жовтня 2020). The Queen's Gambit – Out Today On Netflix!. Chess Life. Архів оригіналу за 28-12-2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  14. ↑ а б Greene, Steve (30-10-2020). 'The Queen's Gambit': Chess Expert Bruce Pandolfini on Making the Matches Look Like the Real Thing. IndieWire. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  15. ↑ а б в г д е Aquilina, Tyler (10-12-2020). Best of 2020 (Behind the Scenes): How The Queen's Gambit changed the game for chess on screen. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  16. ↑ а б в г д Pahwa, Nitish (17-11-2020). World Chess Champion Garry Kasparov on What The Queen’s Gambit Gets Right. Slate. Архів оригіналу за 18 лютого 2021. Процитовано 24-02-2021.(англ.)
  17. ↑ Bisset, Jennifer (06-12-2020). The Queen's Gambit: That ending explained and all your questions answered. CNET. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 05-04-2021.(англ.)
  18. ↑ Coke, Hope (27-11-2020). The Queen’s Gambit becomes Netflix’s most-watched limited series ever. Tatler. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  19. ↑ Doggers, Peter (22-10-2020). The Queen's Gambit: A Netflix Series Where The Chess Is Done Right. Chess.com. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 24-02-2021.(англ.)
  20. ↑ Thorne, Will (19 березня 2019). Anya Taylor-Joy to Star in 'The Queen's Gambit' Limited Series at Netflix. Variety. Архів оригіналу за 28-12-2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  21. ↑ Gibson, Kelsie (24-10-2020). How Anya Taylor-Joy Is Defying Gender Norms With Her Character on The Queen's Gambit. PopSugar. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 05-04-2021.(англ.)
  22. ↑ Sandberg, Bryn (06-01-2021). 'Queen's Gambit' Star Anya Taylor-Joy: "The Way She's Intuitive About Chess, I'm an Intuitive Actor". The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 05-04-2021.(англ.)
  23. ↑ Sneider, Jeff (15 січня 2020). Newcomer Moses Ingram Joins Denzel Washington in Joel Coen's 'Macbeth'. Collider. Архів оригіналу за 28-12-2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  24. ↑ Roots, Kimberly (27 серпня 2020). Game of Thrones, Peaky Blinders Stars Play a Risky Game in Netflix Chess Drama The Queen's Gambit — Watch. TVLine. Архів оригіналу за 28-12-2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  25. ↑ Ray, Alyssa (01-03-2021). Why The Queen's Gambit Cast Seems So Familiar. E!. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 05-04-2021.(англ.)
  26. ↑ Cremona, Patrick (19-10-2020). Meet the cast of The Queen’s Gambit on Netflix. Radio Times. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 05-04-2021.(англ.)
  27. ↑ 'The Queen's Gambit' filming in Cambridge for 2 days. Cambridge Times. 22 серпня 2019. Архів оригіналу за 28-12-2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  28. ↑ а б в Laffly, Tomris (25-11-2020). Why The Queen’s Gambit Cinematography Looks So Good. Vulture. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 17-01-2021.(англ.)
  29. ↑ а б в г д е ж Вачедін, Дмитро (23-11-2020). Берлін як куліси культового серіалу: де в Німеччині знімали "Хід королеви". Deutsche Welle. Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 28-12-2020.
  30. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Hoeller, Sophie-Claire (10-12-2020). Stunning real-life destinations in 'The Queen's Gambit' you can visit. Insider. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  31. ↑ а б Wallace, Rachel (24 листопада 2020). Why Is Everyone So Obsessed With The Queen’s Gambit?. Architectural Digest. Архів оригіналу за 28-12-2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  32. ↑ а б Barber, Megan (30-11-2020). Inspecting 11 Rooms From The Queen’s Gambit. Curbed. Архів оригіналу за 29 грудня 2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  33. ↑ а б Hobbs, Julia (06-11-2020). Every Hidden Meaning Behind The Nostalgic Costumes In ‘The Queen’s Gambit’. Vogue. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 12-02-2021.(англ.)
  34. ↑ Braff, Danielle (10-11-2020). ‘Queen’s Gambit’ Costumes Make Us Want to Toss Our Leggings. The New York Times. Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 12-02-2021.(англ.)
  35. ↑ Кирпичова, Аліса (02-11-2020). Netflix запустив віртуальну виставку костюмів з серіалів «Ферзевий гамбіт» та «Корона». Inspired. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 04-12-2020.
  36. ↑ а б в г д е Weinstock, Tish (19-11-2020). The Story Behind Beth Harmon’s Red Hair in The Queen’s Gambit, According to the Show’s Hair and Makeup Artist. Vogue. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 12-02-2021.(англ.)
  37. ↑ Daniel Parker. Американська телевізійна академія. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 12-02-2021.(англ.)
  38. ↑ а б в г Glynn, Taylore (28-10-2020). The Queen's Gambit Has the Best Beauty Looks You'll See on TV This Year. Marie Claire. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 12-02-2021.(англ.)
  39. ↑ а б в г Harrington, Jessica (23-10-2020). The Queen's Gambit Is a Nod to the '60s, From Short Bangs and Winged Liner to Lots of Glam. PopSugar. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 12-02-2021.(англ.)
  40. ↑ Steven Meizler. Американська телевізійна академія. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 17-01-2021.(англ.)
  41. ↑ Carlos Rafael Rivera. Американська телевізійна академія. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 17-01-2021.(англ.)
  42. ↑ Neophytou, Nadia (1 грудня 2020). Carlos Rafael Rivera Talks about How the Music, Chess Makes 'The Queen’s Gambit'. American Songwriter. Архів оригіналу за 28-12-2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  43. ↑ а б в McClain, Dylan Loeb (3 листопада 2020). I'm a Chess Expert. Here's What 'The Queen's Gambit' Gets Right. The New York Times (амер.). Архів оригіналу за 04-03-2021. Процитовано 04-03-2021.(англ.)
  44. ↑ Watercutter, Angela (28 жовтня 2020). Why The Queen's Gambit Is the No. 1 Netflix Show Right Now. Wired. Архів оригіналу за 04-12-2020. Процитовано 04-12-2020.(англ.)
  45. ↑ Lawler, Kelly (28 жовтня 2020). 'The Queen's Gambit': This Netflix miniseries about chess is one of the best shows of 2020. USA Today. Архів оригіналу за 04-12-2020. Процитовано 04-12-2020.(англ.)
  46. ↑ Spangler, Todd (23 листопада 2020). ‘The Queen’s Gambit’ Scores as Netflix Most-Watched Scripted Limited Series to Date. Variety. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 04-12-2020. The way Netflix reports viewing is based on the number of viewers who have watched at least two minutes of a piece of content, which is very different from how the TV industry measures audience(англ.)
  47. ↑ White, Peter (23 листопада 2020). 'The Queen’s Gambit' Becomes Netflix’s Biggest Scripted Limited Series With 62M Checking Chess Drama. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 23-11-2020. Процитовано 04-12-2020.(англ.)
  48. ↑ а б Porter, Rick (23 листопада 2020). 'The Queen's Gambit' Sets Netflix Viewing Record for Scripted Limited Series (Exclusive). The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 04-12-2020.(англ.)
  49. ↑ Hayes, Dade (30 листопада 2020). 'The Queen's Gambit' Rules U.S. Streaming Chart, With Disney's 'The Mandalorian' Breaking Through To The No. 3 Spot. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 30-11-2020. Процитовано 04-12-2020.(англ.)
  50. ↑ Porter, Rick (3 грудня 2020). 'The Queen's Gambit' Stays Atop Nielsen Streaming Chart. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 28-12-2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  51. ↑ Hayes, Dade (10 грудня 2020). ‘The Queen’s Gambit’ Holds Top Nielsen U.S. Streaming Spot For Third Week As ‘The Crown’ Enters The Palace. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  52. ↑ а б Marric, Linda (29-10-2020). Television review:The Queen's Gambit. The Jewish Chronicle. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  53. ↑ а б в Shoemaker, Allison (23-10-2020). The Queen's Gambit. RogerEbert.com. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  54. ↑ а б в Tallerico, Brian (01-10-2020). ‘The Queen’s Gambit’: Anya Taylor-Joy Shines In Scott Frank’s Absorbing Tale Of Genius, Addiction & Redemption [Review]. The Playlist. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  55. ↑ а б Lawler, Kelly (28-10-2020). 'The Queen's Gambit': This Netflix miniseries about chess is one of the best shows of 2020. USA Today. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  56. ↑ The Queen's Gambit: Miniseries (2020). Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 04-12-2020.(англ.)
  57. ↑ The Queen's Gambit: Season 1. Metacritic. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 04-12-2020.(англ.)
  58. ↑ а б Lloyd, Robert (23-10-2020). Review: Netflix’s audacious chess drama, ‘The Queen’s Gambit,’ is your perfect weekend binge. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  59. ↑ а б Gilbert, Matthew (27-10-2020). Netflix’s chess-centric miniseries ‘The Queen’s Gambit’ is a winner. The Boston Globe. Архів оригіналу за 8 липня 2021. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  60. ↑ Lawson, Richard (22-10-2020). The Queen’s Gambit Plays a Beautiful Game. Vanity Fair. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  61. ↑ а б Keller, Joel (23-10-2020). Stream It Or Skip It: ‘The Queen’s Gambit’ On Netflix, Where A Young Chess Prodigy Deals With A Crippling Addiction. Decider. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  62. ↑ Підгора-Гвяздовський, Ярослав (30-10-2020). «Ферзевий гамбіт»: дівчина, яка впала на землю чоловіків. Громадське телебачення. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 10-05-2021.
  63. ↑ Fienberg, Daniel (20-10-2020). ‘The Queen’s Gambit’: TV Review. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  64. ↑ а б Lowry, Brian (22-10-2020). 'The Queen's Gambit' doesn't make all the right moves, but Anya Taylor-Joy does. CNN. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  65. ↑ Anderson, John (20-10-2020). ‘The Queen’s Gambit’ Review: A Winning Chess Thriller. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  66. ↑ а б Sepinwall, Alan (20-10-2020). ‘The Queen’s Gambit’: A Female Bobby Fischer Keeps Her Challengers in Check. Rolling Stone. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  67. ↑ Hale, Mike (21-10-2020). ‘The Queen’s Gambit’ Review: Coming of Age, One Move at a Time. The New York Times. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  68. ↑ Syme, Rachel (13-11-2020). “The Queen’s Gambit” Is the Most Satisfying Show on Television. The New Yorker. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  69. ↑ VanDerWerff, Emily (23-10-2020). One Good Thing: Netflix’s The Queen’s Gambit makes chess mesmerizing. Really!. Vox. Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  70. ↑ Dancyger, Lilly (16-11-2020). The Queen’s Gambit and the Dangerous Myth of Drug-Induced Genius. Harper's Bazaar. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  71. ↑ Butler, Bethonie (03-11-2020). ‘The Queen’s Gambit’ is mesmerizing, but there’s one glaring problem. The Washington Post. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 10-05-2021.(англ.)
  72. ↑ Miller, Julie (5 листопада 2020). The Queen's Gambit: A Real-Life Chess Champion on Netflix's Addictive Hit. Vanity Fair. Архів оригіналу за 04-12-2020. Процитовано 04-12-2020.(англ.)
  73. ↑ Терещук, Галина; Стек, Левко (28-11-2020). Гросмейстер Іванчук про свою партію у серіалі «Хід королеви», пропозицію зіграти роль і реальний світ шахів. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 04-12-2020.
  74. ↑ Терещук, Галина (27-11-2020). Серіал «Хід королеви» робить популярними шахи в Україні та світі – шахістки Музичук. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 04-12-2020.
  75. ↑ Риковцева, Олена (26-11-2020). «Моїм внеском була поява співробітників КДБ» – Гаррі Каспаров про серіал «Ферзевий гамбіт». Радіо Свобода. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 04-12-2020.
  76. ↑ Svensen, Tarjei (21 листопада 2020). Magnus Carlsen on The Queen's Gambit: 'I would say it's a 5/6'. Chess24. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 04-12-2020.(англ.)
  77. ↑ а б в Вауліна, Фаїна (17-09-2021). ГРУЗИНСЬКА ГРОСМЕЙСТЕРКА ПОДАЛА НА NETFLIX ДО СУДУ ЗА СЕКСИЗМ І БРЕХНЮ В «ФЕРЗЕВОМУ ГАМБІТІ». Дзеркало тижня. Процитовано 18-05-2023.
  78. ↑ "Эмоциональность дает о себе знать". Нона Гаприндашвили – о сериале Netflix и игре в шахматы с мужчинами. BBC (рос.). 05-12-2020. Архів оригіналу за 28-12-2020. Процитовано 28-12-2020.
  79. ↑ The Real-life Queen's Gambit: how Georgia's Nona Gaprindashvili Conquered the Chess World. The Calvert Journal. 27 листопада 2020. Архів оригіналу за 28-12-2020. Процитовано 28-12-2020.(англ.)
  80. ↑ а б Ікона шахів Нона Гапріндашвілі судиться з Netflix через "Ферзевий гамбіт". BBC. 18-09-2021. Процитовано 18-05-2023.
  81. ↑ Андрейковець, Костя (17-09-2021). Грузинська шахістка Гапріндашвілі подала позов проти Netflix через серіал «Хід королеви». Бабель. Процитовано 18-05-2023.
  82. ↑ Панфілович, Олег (28-01-2022). Суд у США відмовився відхилити позов грузинської шахістки Гапріндашвілі проти Netflix через серіал «Хід королеви». Бабель. Процитовано 18-05-2023.
  83. ↑ «За сексизм і за те, що назвали росіянкою». Суд не відхилив позов грузинської шахістки проти Netflix. Детектор медіа. 29-01-2022. Процитовано 18-05-2023.
  84. ↑ Вауліна, Фаїна (07-09-2022). NETFLIX ВРЕГУЛЮВАВ СУПЕРЕЧКУ З ШАХІСТКОЮ НОНОЮ ГАПРІНДАШВІЛІ ЧЕРЕЗ СЕРІАЛ «ФЕРЗЕВИЙ ГАМБІТ». Дзеркало тижня. Процитовано 18-05-2023.
  85. ↑ а б McClain, Dylan Loeb (10-11-2020). How ‘The Queen’s Gambit’ Started a New Debate About Sexism in Chess. The New York Times. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 14-02-2021.(англ.)
  86. ↑ Schlagwein, Felix (09-12-2020). The real 'Queen's Gambit': Judit Polgar. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 14-02-2021.(англ.)
  87. ↑ Злобіна, Тамара (01-12-2020). Секрет успіху серіалу "Ферзевий гамбіт" – гендерна втома. Українська правда. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 14-02-2021.
  88. ↑ Hesse, Monica (25-11-2020). ‘The Queen’s Gambit,’ a period drama that erases sexism from 1960, is the best fantasy show of the year. The Washington Post. Архів оригіналу за 27 грудня 2020. Процитовано 14-02-2021.(англ.)
  89. ↑ Савоскіна, Ксюша (17-11-2020). «Чоловіки знімалися з турнірів, програвши мені»: українські шахістки — про жінок у шахах та серіал «Ферзевий гамбіт». Громадське телебачення. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 14-02-2021.
  90. ↑ Davies, Caroline (13-11-2020). Igniting girls' interest in chess may be great legacy of The Queen's Gambit. The Guardian. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 14-02-2021.(англ.)
  91. ↑ Bland, Archie (21-11-2020). Magnus Carlsen: 'Chess has not been very kind to women over the years'. The Guardian. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 14-02-2021.(англ.)
  92. ↑ Литвинов, Дмитро (21-11-2020). Зруйнувати «шахову» стелю. Чому жінка досі не вигравала чемпіонат світу з шахів та чи допоможе тут «Ферзевий гамбіт». Громадське телебачення. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 14-02-2021.
  93. ↑ IGN Editors (21 грудня 2020). Best Movie, TV and Comics of the Year Awards 2020. IGN. Архів оригіналу за 09-03-2021. Процитовано 09-03-2021.(англ.)
  94. ↑ Willman, Chris (15-01-2021). Hollywood Music in Media Awards Announces 2021 Nominees; Kenny Loggins Set for Lifetime Honor (EXCLUSIVE). Variety. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 31-08-2021.(англ.)
  95. ↑ Willman, Chris (27-01-2021). Hollywood Music in Media Award Winners Include Scores for ‘Soul,’ ‘News of the World,’ ‘Minari,’ ‘Queen’s Gambit’. Variety. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 31-08-2021.(англ.)
  96. ↑ Van Blaricom, Mirjana (1 лютого 2021). 25th Satellite Awards Nominees for Motion Pictures and Television Announced. Міжнародна академія преси. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 09-03-2021.(англ.)
  97. ↑ Mitovich, Matt Webb (28 лютого 2021). Golden Globe Winners: The Crown, Schitt's Creek and Queen's Gambit Lead TV Pack; Ted Lasso Scores First Win. TVLine. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 09-03-2021.(англ.)
  98. ↑ Davis, Clayton (7 березня 2021). Critics Choice Awards 2021 Full Winners: Chloe Zhao’s ‘Nomadland’ Continues Its Reign on Awards Season. Variety. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 09-03-2021.(англ.)
  99. ↑ Feinberg, Scott (13 березня 2021). USC Scripter Awards: 'Nomadland' and 'Queen's Gambit' Named Best Adaptations. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 30 березня 2021. Процитовано 14-03-2021.(англ.)
  100. ↑ Ramos, Dino-Ray (19-03-2021). SXSW Film Festival: ‘The Fallout’ And Docu ‘Lily Topples The World’ Among Jury Award Winners. Deadline.com. Архів оригіналу за 19 березня 2021. Процитовано 25-03-2021.(англ.)
  101. ↑ Kate, Erbland (21-03-2021). 2021 WGA Winners: ‘Promising Young Woman,’ ‘Borat 2,’ ‘Ted Lasso,’ ‘The Crown’ Take Top Honors. IndieWire. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 25-03-2021.(англ.)
  102. ↑ Davis, Clayton; Shafer, Ellise (24-03-2021). ‘Nomadland’ Wins Top Film Prize at Producers Guild Awards, Likely Locking It Up at the Oscars. Variety. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 25-03-2021.(англ.)
  103. ↑ Giardina, Carolyn (03-04-2021). Make-Up Artists and Hair Stylists Guild Awards: 'Ma Rainey's Black Bottom,' 'Birds of Prey' Among the Winners. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 4 квітня 2021. Процитовано 06-04-2021.(англ.)
  104. ↑ Ferme, Antonio (04-04-2021). SAG Awards 2021: The Complete Winners List. Variety. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 06-04-2021.(англ.)
  105. ↑ Lewis, Hilary; Keegan, Rebecca (10-04-2021). DGA Awards: Chloe Zhao and 'Nomadland' Take Top Honor. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 12-04-2021.(англ.)
  106. ↑ Tangcay, Jazz (10-04-2021). ‘Tenet’ and ‘Mank’ Win Top Honors at Art Directors Guild Awards. Variety. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 12-04-2021.(англ.)
  107. ↑ Pedersen, Erik (13-04-2021). ‘Ma Rainey’s Black Bottom’, ‘Promising Young Woman’ & ‘Mulan’ Take Film Prizes At Costume Designers Guild Awards – Winners List. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 31-07-2021.(англ.)
  108. ↑ Tangcay, Jazz (16-04-2021). ‘Soul,’ ‘Tenet’ and ‘Greyhound’ Win MPSE Golden Reel Awards. Variety. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 31-08-2021.(англ.)
  109. ↑ Giardina, Carolyn (17-04-2021). ‘Sound of Metal’ Tops CAS Sound Mixing Awards. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31-07-2021.(англ.)
  110. ↑ Hipes, Patrick (17-04-2021). ACE Eddie Awards: ‘Trial Of The Chicago 7’, ‘Palm Springs’, ‘Soul’ Top Film Winners; ‘Ted Lasso’, ‘Queen’s Gambit’ Score In TV – Full Winners List. Deadline. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 31-08-2021.(англ.)
  111. ↑ Tapp, Tom (18-04-2021). ASC Awards: 'Mank,' 'The Crown,' 'The Mandalorian' Take Top Honors – Full Winners List. Deadline. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 31-08-2021.(англ.)
  112. ↑ Bosselman, Haley (16-05-2021). MTV Movie and TV Awards Full Winners List: ‘To All the Boys’ and ‘WandaVision’ Take Top Honors. Variety (амер.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 31-08-2021.(англ.)
  113. ↑ ADC Awards: 2021 ADC Awards - Motion / Film / Gaming Craft - The Queen's Gambit Main Title Design. The One Club (амер.). Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 31-08-2021.(англ.)
  114. ↑ Menzel, Scott (08-07-2021). Ted Lasso, The Handmaid’s Tale, and Zoey’s Extraordinary Playlist lead Inaugural HCA TV Awards Nominations. Hollywood Critics Association (амер.). Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 31-08-2021.(англ.)
  115. ↑ Schneider, Michael (29-08-2021). ‘Ted Lasso,’ ‘The Crown,’ ‘The Mandalorian,’ ‘Cruel Summer,’ ‘New Amsterdam’ Among HCA TV Awards Winners. Variety. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 31-08-2021.(англ.)
  116. ↑ Hipes, Patrick (13-07-2021). Emmy Nominations: ‘The Crown’, ‘The Mandalorian’ Top List; HBO/HBO Max Edges Netflix For Top Spot – Full List Of Nominees. Deadline. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 20-08-2021.(англ.)
  117. ↑ Ausiello, Michael (15-09-2021). TCA Awards: Ted Lasso Scores With 3 Wins, Including Program of the Year. TVLine. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 16-09-2021.(англ.)
  118. ↑ Snierson, Dan (20-09-2021). Emmy Awards 2021: See the full list of winners. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 20-09-2021.(англ.)
  119. ↑ Babb, Kent (27 листопада 2020). The pandemic sparked interest in chess. ‘The Queen’s Gambit’ made it explode. The Washington Post. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 04-12-2020.(англ.)
  120. ↑ McClain, Dylan Loeb (10-12-2020). How 'The Queen's Gambit' Is Inspiring Women to Take Up Chess. The New York Times. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 13-09-2021.(англ.)
  121. ↑ а б в Дейна, Анастасія (24-11-2020). «Ферзевий гамбіт» встановив рекорд за переглядами на Netflix і збільшив цікавість до шахів у Google. The Village Україна. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 04-12-2020.
  122. ↑ Амеліна, Катерина (24-11-2020). "Ферзевий гамбіт" – найпопулярніший серіал Netflix. Він вплинув і на популярність шахів. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 04-12-2020.
  123. ↑ Кирпичова, Аліса (20-11-2020). Шахи стали більш популярними після виходу серіалу «Ферзевий гамбіт» — дослідження. Inspired. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 04-12-2020.
  124. ↑ Roberts, Tyler (23-12-2020). The Queen's Gambit Will be Getting Three Pop Vinyls from Funko. Bleeding Cool. Процитовано 20-05-2023.(англ.)
  125. ↑ Климко, Марія (13-01-2021). В американському готелі облаштували номер у стилі серіалу «Ферзевий гамбіт». Zaxid.net. Процитовано 21-05-2023.
  126. ↑ Lang, Brent (08-03-2021). 'The Queen's Gambit' Getting Turned Into Stage Musical. Variety. Процитовано 19-05-2023.(англ.)
  127. ↑ Jarvis, Matt (02-09-2021). The Queen’s Gambit board game wants to turn you into a chess prodigy… without actually playing chess. Dicebreaker. Процитовано 20-05-2023.(англ.)
  128. ↑ DiLillo, John (10-06-2022). Fancy a Game of Chess? ‘The Queen's Gambit’ Has You Covered. Netflix. Процитовано 19-05-2023.(англ.)

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ферзевий_гамбіт_(мінісеріал)&oldid=41129204