Ференц Казінці
| Ференц Казінці | ||||
|---|---|---|---|---|
| угор. Kazinczy Ferenc | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | угор. Kazinczy Ferenc | |||
| Народився |
27 жовтня 1759[1][2][…] Шиміан, Біхор, Румунія | |||
| Помер |
23 серпня 1831[4][1][3] (71 рік) або 22 серпня 1831[5] (71 рік) Széphalomd, Угорщина ·холера | |||
| Поховання | Шаторальяуйгей | |||
| Громадянство | Угорщина | |||
| Діяльність | письменник, громадський діяч | |||
| Мова творів | угорська | |||
| Членство | Угорська академія наук | |||
| У шлюбі з | Sophie Török Mrs. Kazinczyd | |||
|
| ||||
 Ференц Казінці у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Ференц Казінці (угор. Kazinczy Ferenc; *27 жовтня 1759, Ершемьен (нині жудець Біхор, Румунія) — †23 серпня 1831, Сефалом) — угорський письменник, громадський діяч, ідеолог угорського Просвітництва і реформатор угорської літератури і угорської мови.
Біографія ред.
Ференц Казінці народився в багатій дворянській родині, навчався в Кошіці, Пряшеві і Будапешті і здобув ґрунтовну і різнобічну освіту зокрема в області французької та німецької літератури. Був знайомий з графом Гедеоном Радаї, який дозволив Казінці користуватися своєю бібліотекою.
У 1784 Казінці отримав посаду нотаріуса в комітаті Абауй-Торна. У тому ж році вступив до масонської ложі в Мішкольці під ім'ям Орфей, яке стало згодом також назвою літературно-громадського журналу, що випускався ним з 1790. У 1786-1791 служив інспектором національних шкіл по Кошицькому районі. У цей час він також працював над перекладами класичної літератури, які, на його думку, повинні були зробити внесок у словниковий запас угорської мови та сприяти її реформуванню.
У 1788 разом зі своїми друзями Давидом Бароті Сабо і Яношем Бачані Казінці розпочав видавати літературний журнал «Угорський музей» (угор. Magyar Múzeum). При імператорі Леопольді II Казінці був змушений піти у відставку зі своєї посади за конфесійними причинами, але продовжив свою літературну діяльність.
У грудні 1794 Казінці був звинувачений в участі в змові Мартиновича і засуджений до смертної кари, однак потім смертний вирок був замінений на тюремне ув'язнення. У 1801 Казінці був виправданий. Він одружився з Софією Тьорьок, дочкою свого покровителя, і усамітнився в невеликому маєтку недалеко від Шаторальяуйхея.
У 1828 Казінці брав участь в низці конференцій з нагоди започаткування Угорської академії наук і став її першим членом-кореспондентом.
Світлини ред.
-
Портрет Ференца Казінці -
Меморіальна таблиця Ференцу Казінці у замку Паланок
Примітки ред.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118721429 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Kazinczy, Franz // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 11. — S. 97.
Джерела ред.
- Eckhardt Sándor (irodalomtörténész)|Eckhardt Sándor: A francia forradalom eszméi Magyarországon, Bp. 1948.
- Horváth Károly: A klasszikából a romantikába, Bp. 1968.
- Benda Kálmán: A magyar jakobinusok iratai, Bp. 1952—1957.
- Kazinczy Ferenc. Szabadkőműves Wiki. Процитовано 4 січня 2015.