Ференц Деак (політик)

угорський політик

Ференц Деак (угор. Deák Ferenc; 17 жовтня 1803, Шьойтьор — 28 грудня 1876, Будапешт) — угорський політичний діяч. Батько Австро-угорської угоди 1867 року.

Ференц Деак
угор. Deák Ferenc
Deák Ferenc Ellinger.jpg
Народився 17 жовтня 1803(1803-10-17)[1][2][3] або 1803[4]
Söjtörd, Габсбурзька монархія[5]
Помер 28 січня 1876(1876-01-28)[1]
Будапешт, Австро-Угорщина[5]
·серцево-судинні захворювання
Поховання Керепеші
Громадянство
(підданство)
Flag of Hungary (1874-1896).svg Угорщина[6]
Діяльність політик
Alma mater Q59821583? (1821)
Знання мов угорська[1]
Членство Угорська академія наук
Посада член Національних зборів Угорщини[d] і Міністр правосуддяd
Партія Opposition Partyd
Рід Deák familyd
Батько Ференц Деак Старшийd
Мати Erzsébet Sibrikd
Родичі József Deákd і Gábor Deákd
Брати, сестри  • Антал Деакd
Автограф Deák Ferenc signature.jpg

ЖиттєписРедагувати

Був шостою дитиною в родині Ференца Деака-старшого і Ержебет Шібрік. Мати Деака померла при пологах, і до 1808 хлопчик виховувався у свого дядька Йожефа Деака в Залатарноке, а потім за виховання молодшого брата взялися його старші брат і сестри — Антал, Йозефа і Клара.

У 1817 вступив до Королівської академії наук в Дьйорі. У 1817-1819 навчався на філософському факультеті, самостійно вивчав історію права і конституції. Дворічну юридичну практику проходив в Будапешті. У 1823 отримав диплом юриста.

У 1839 обраний в члени Угорської академії наук, а в 1855 став її президентом.

У 1824-1832 працював адвокатом в комітаті Зала і секретарем комітету у справах сиріт. У 1833 Деак змінив свого брата Антала на посаді представника угорського сейму в Братиславі і приєднався до опозиції. Він захищав права селян, боровся за свободу слова і віросповідання та скасування смертної кари. Його методи пасивної боротьби, на думку Джавахарлала Неру, слугували прикладом для подальших національних рухів Ірландії та Індії.[7]

Йому вдалося згуртувати опозиційні кола в Партію Деака і встати в її чолі. У 1848 в першому угорському уряді Лайоша Бат'яні Деак отримав портфель міністра юстиції.

Коли революція переросла в визвольний рух, Деак намагався бути посередником в переговорах між угорським урядом і Віднем. Зазнавши невдачі в цих переговорах, Деак поїхав в свій маєток в Кехідакустані. Після розгрому революції Деак закликав вести політику пасивного опору Габсбургам. У 1854 він продав свій маєток і переїхав в Будапешт.

15 квітня 1865 в газеті «Pesti Napló» була опублікована відома стаття Деака, що поклала початок переговорам про укладення Австро-угорської угоди.

Після 1867 зіграв значну роль в підготовці цивільного кодексу, а потім відійшов від активної політичної діяльності.

Помер 28 січня 1876 від хвороби серця і був похований на кладовищі Керепеші.

Пам'ятьРедагувати

Ім'я Ференца Деака носить одна з центральних площ угорської столиці і під нею знаходиться вузлова станція будапештського метрополітену.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Dr. Constant v. Wurzbach Deák, Franz von // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 3. — S. 185.
  5. а б Деак Ференц // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. LIBRIS — 2012.
  7. Неру, Джавахарлал (1977). Взгляд на всемирную историю. В трех томах. Том 2. Прогресс. - С.230

ДжерелаРедагувати