Теофіл Антіохійський
Теофіл Антіохійський[2] (грец. Θεόφιλος Αντιοχείας;? — 183 — 185 років) — ранньохристиянський апологет II століття, єпископ Антіохійський. Християнський святий, відзначається в лику святителів.
| Теофіл Антіохійський | |
|---|---|
 | |
| Θεόφιλος Αντιοχείας | |
| Народився | 2 століття |
| Помер |
183-185[1] Антіохія-на-Оронті, Римська імперія |
| Шанується | Римо-католицька церква, Православна церква |
| У лику | святитель |
| День пам'яті | 13 жовтня |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Народився в Сирії, отримав гарну освіту і став християнином під впливом читання пророчих книг. Згідно з «Церковною історією» Євсевія Теофіл був шостим після апостолів єпископом Антіохії; вступив на Антіохійську катедру в 169 році. Теофіл став відомим за свою боротьбу проти різних християнських лжевчень (гностицизму, доктрини Маркіона). Так про його діяльності писав Євсевій:
А позаяк єретики, немов кукіль, засмітили чисте поле апостольського вчення, то всюди пастирі церковні відганяли їх, як хижих звірів, від овець Христових, то наставляючи і переконуючи самих братів, то вступаючи до відкритої боротьби з противником: знищували їх усними міркуваннями; незаперечно викривали їхні вчення доводами з письмових джерел. Що й Теофіл виступив разом з іншими в цій боротьбі, зрозуміло з його чудової книги проти Маркіона; вона разом з іншими, нами згаданими, збереглася донині.[3]
— Євсевій Кесарійський. «Церковна історія»
Літературна спадщина ред.
- «Послання до Автоліка» — збереглося в рукописі XI століття. У цій праці Теофіл першим вживає термін «Трійця» щодо Бога:
Послання складається з трьох книг і присвячено здебільшого критиці язичництва.«… три дні, які були перед заснуванням світил, суть образу Трійці, Бога і Його Слова та Премудрості»[4].
- «Про історичні оповідання» — на цю свою працю Теофіл посилається в «Посланні до Автоліка», але сам текст до нашого часу не зберігся.
- «Проти єресі Гермогена» — текст не зберігся, за твердженням Євсевія, Теофіл використовував при його написанні Об'явлення Івана Богослова.
- «Деякі катехитичні книги» і — не збереглися, згадуються лише в Євсевія.
- «Книга проти Маркіона» — була втрачена після IV століття, згадується Євсевієм і блаженним Ієронімом.
- «Коментарі на Євангеліє та Притчі Соломона» — згадуються Ієронімом[5]. Не збереглися, крім уривка на притчу про неправильного управителя, що приводиться Ієронімом в листі 97, до Алгазі[6].
Примітки ред.
- ↑ John Lightfoot, S. Ignatius, vol. ii. p. 166.
- ↑ Артикул 1. Вірую в Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі. § 4. Творець. www.truechristianity.info. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 23 березня 2017.
- ↑ Евсевий Памфил «Церковная история». Архів оригіналу за 5 травня 2012. Процитовано 23 березня 2017.
- ↑ Феофил Антиохийский. Послания к Автолику. 25 лютого 2010. Архів оригіналу за 25 лютого 2010. Процитовано 23 березня 2017.
- ↑ О знаменитых мужах, Часть 2 читать, скачать - блаженный Иероним Стридонский. azbyka.ru. Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 23 березня 2017.
- ↑ Письма 87-117 читать, скачать - блаженный Иероним Стридонский. azbyka.ru. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 23 березня 2017.
Джерела та література ред.
- Феофил Антиохийский. К Автолику. // Сочинения древних христианских апологетов. / Пер. П. Преображенского. СПб., 1895.
- переизд.: Сочинения древних христианских апологетов. (Серия «Античное христианство. Источники»). СПб.: Алетейя. 1999. С. 128—194.
- Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии (латинская патристика). М.: Мысль, 1979. С. 68-70.
Посилання ред.
- Феофил Антиохийский (Из «Библиологического словаря» священника Александра Меня) [Архівовано 16 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Сидоров А. И. «Святой Феофил Антиохийский»
- Учение Феофила Антиохийского в цитатах из его послания к Автолику
- Киприан (Керн), архимандрит. Патрология (Глава XI. Святой Феофил Антиохийский)
|
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |