Феміністичний погляд на БДСМ

Феміністичні погляди на БДСМ широко варіюються від схвалення до цілковитого заперечення. БДСМ асоціюється з рабством і дисципліною, домінуванням і підкоренням, а також садомазохізмом. Для того, щоб оцінити його сприйняття, порівнюються дві поляризаційні рамки. Деякі феміністки, такі як Гейл Рубін, сприймають БДСМ як допустиму форму вираження жіночої сексуальності, в той час, як інші феміністки, такі як Андреа Дворкін, заявляють, що БДСМ є формою насильства, спрямованого на ненависть до жінок. Все ж, деякі феміністки-лесбіянки практикують БДСМ і розглядають його як частину своєї сексуальної ідентичності.

Історичні відносини між феміністками та практиками БДСМ були суперечливими. Дві найбільш крайні позиції відображають тих, хто вважає, що фемінізм та БДСМ є взаємозаперечними речами, і тих, хто вважає, що практика БДСМ є фундаментальним вираженням сексуальної свободи. Значна частина суперечок залишилася від феміністичних секс-війни (гострі дебати з питань сексу) та битви між феміністками, які виступають проти порнографії, та феміністками, які виступають за порнографію.

Історія

1970-ті

У 1970-х роках з'явилося багато різних напрямків феміністичного руху. Як пише Ендрю Макбрайд: "Протягом 1970-х років у феміністичному русі домінували дискусії про лесбійський фемінізм. Однак наприкінці десятиліття розмови всередині фемінізму почали зосереджуватися на новій темі: сексуальності. Це охоплювало сексуальність усіх типів, а не тільки лесбійську сексуальність. У дискусії та дебати були включені гетеросексуальність, порнографія, садомазохізм, чоловічі / жіночі ролі та секс-праця " Так багато хто з учасників руху заявили, що БДСМ шкодить жінці.

1980-ті

Протягом 1980-х років секс-війна продовжувалася та змогла привернути увагу кількох науковців, які намагалися розібратися, чому стався такий злам думок. Арділл та О'Салліван пояснили історію на прикладі конфлікту в Лондонському центрі лесбійок та ґеїв. Подібні конфлікти були продовженням проблем, що виникли ще в 1970-х роках. Так в Нью-Йорку з'явилася "Лесбійська секс-мафія", заснована Дороті Еллісон, яка виступала за секс-позитивний фемінізм і просувала ідею про те, що всі жінки мають право досліджувати свою сексуальність будь-якими способами, які вони вважають за потрібне. Суперечлива Барнардська конференція з питань сексуальності 1982 року, яка привернула увагу академічних феміністок до зазначених питань, часто розглядається як офіційний початок феміністичних секс-війн.

1990-ті

У 1990-х роках феміністичні дослідники продовжували аналізувати та застосовувати різні феміністичні академічні рамки до питань сексуальності та БДСМ, намагаючись знайти спосіб подолати розрив між цими двома групами думок. Хопкінс у 1994 році застосувала критичний аналіз до феміністичних поглядів на садомазохістські дії. Вона бере кожен аргумент, висунутий проти БДСМ-практики жінками, і відповідає на нього з феміністичних позицій. Зрештою, вона вказує, що питання не настільки конкретне, як феміністки можуть намагатися його змалювати, і що їм, можливо, доведеться вивчити концепції більш детально. У 1995 році Тереза Хорнсбі також застосувала феміністичні рамки до теми БДСМ і прийшла до висновку, що вони не суперечать один одному. Хорнсбі пішла далі, щоб дослідити, чи є саме насильство виключно чоловічою діяльністю.

2000-ні

Після 2000 року технологічний прогрес відкрив світ для більшої кількості людей, і БДСМ почав все більше і більше проникати в масову культуру. Манеша Декха застосувала постколоніальний феміністичний підхід, де вона пропонує розглядати БДСМ як культурну практику, щоб покласти край розбіжностям між феміністками та практиками БДСМ. Вона прийшла до висновку, як і ті, хто робив це в 1990-х роках, що, можливо, потрібен глибший погляд, щоб визначити, чи витримують феміністичні погляди на БДСМ більш ретельну перевірку. Крім того, Декха провела певну роботу над концепціями згоди та законності БДСМ, зокрема розглядаючи питання про те, чи можуть жінки давати згоду, і чи повинна діяльність БДСМ регулюватися в контексті насильства або в контексті сексуальності. Один з пунктів, на який вона звертає увагу, полягає в наступному: якщо законодавство приймається в контексті регулювання його навколо сексу, то чи не надаємо ми просто патріархату подальший контроль над вираженням сексуальної ідентичності жінок?

Сучасні феміністичні погляди

Сучасні феміністичні погляди на БДСМ-практики продовжують залишатися суперечливими й не збігаються один з одним. Деякі феміністки вважають БДСМ ідеальним феміністичним вираженням сексуальної свободи, в той час, як інші феміністки стверджують, що БДСМ зміцнює патріархат і що ці практики суперечать фемінізму. Феміністки, які вважають, що БДСМ суперечить фемінізму, також часто вважають, що жінки, які беруть участь у БДСМ-практиках, і особливо ті, хто грає в них покірну роль, були змушені поширеними сексистськими міркуваннями повірити в те, що вони отримують задоволення від цих дій. Ця феміністична точка зору стверджує, що особи, які отримують задоволення від покірної ролі в ліжку, насолоджуються цим лише тому, що їх змусили повірити, що це те, чого від них очікують, і що вони повинні отримувати від цього задоволення. Ця точка зору стверджує, що якби ці особи, особливо жінки, могли дослідити свої сексуальні бажання без впливу сексистського суспільного міркування, вони прийшли б до зовсім інших висновків про те, що їм подобається.