Відкрити головне меню

Фе́лікс Сава́р (фр. Félix Savart; 30 червня 1791, Шарлевіль-Мезьєр,— 16 березня 1841, Париж) — французький фізик і математик, член Паризької академії наук (1827)[1]. Відомий своїми науковими дослідженнями, головним чином, в галузі акустики, оптики й електромагнетизму.

Фелікс Савар
фр. Félix Savart
Interior of Institut de France, Paris 6th 013.jpg
Народився 30 червня 1791(1791-06-30)
Шарлевіль-Мезьєр, Франція Франція
Помер 16 березня 1841(1841-03-16) (49 років)
Париж, Франція Франція
Місце проживання Франція Франція
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність фізик, професор, інженер, лікар
Alma mater Колеж де Франс
Сфера інтересів фізика, акустика
Заклад Колеж де Франс
Член Лондонське королівське товариство, Société Philomathique de Paris[d] і Французька академія наук
Відомий завдяки: Закон Біо — Савара — Лапласа
Нагороди

Фелікс Савар у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Фелікс Савар народився у місті Шарлевіль-Мезьєр. Отримавши медичну освіту, він почав свою трудову кар'єру як військовий хірург, з 1816 року мав лікарську практику в Страсбурзі. 1820 року він отримав посаду викладача фізики в одному приватному навчальному закладі в Парижі, а з 1827 року працював консерватором фізичного кабінету в Колеж де Франс[1].

У підручниках фізики згадується зубчасте колесо Савара, що служить для визначення числа коливань звучного тіла, а також просте пристосування для знаходження положень вузлів і пучностей в звучних трубках; воно складається з натягнутою на дерев'яне кільце перетинки, на яку насипається пісок, і яка на нитках опускається всередину вертикальної труби.

Його досліди спрямовані були переважно на вивчення умов резонансу і передачі звукових коливань в різних тілах. На підставі цих дослідів і теоретичних міркувань він створив особливої ​​форми скрипку, яка, однак, не знайшла застосування в музиці. Досліджуючи італійські скрипки, відкрив закономірності співвідношення верхньої та нижньої дек, висуну теорію їхнього гармонійного налаштування. Разом із Вільйомом вимірював щільність деревини, з якої виготовляли скрипки[2]. Влаштуванню струнних інструментів він присвятив окрему працю.

 
План трапецієподібної скрипки Савара.

Крім того, Савар багато часу присвятив питанню про межі чутності тонів. В результаті дослідів він виявив, що тон в 30000 коливань в секунду чується майже всіма; 33000 же коливань в секунду чують вже небагато. Притому тони, коливання яких перевершують 16000 коливань в секунду, вже не розрізняються вухом між собою і тому не можуть вживатися в музиці. Верхньою межею чутності Савар вважав 96000 коливань в секунду (інші визначали цю межу в 80 тисяч і навіть 70000 коливань). Для нижньої межі він брав 14-16 коливань.

Проводив дослідження за звучанням труб, в які введено полум'я або з яких випливає тонка струмінь рідини. Брав участь у дослідах Біо з вивчення взаємодії електричного струму і магнітного поля; результатом цих дослідів було встановлення у 1820 році закону Біо — Савара — Лапласа. Ще одним винаходом цього вченого був полярископ Савара — кварцева пластина для вивчення поляризації світла.

Помер у Парижі 16 березня 1841.

Хоча Савар і не вніс в науку нічого особливо великого, завдяки його численним і дотепним дослідженням його ім'я користується досить значною і цілком заслуженою популярністю. Його іменем названо одиницю частотного інтервалу[1]. Фелікс Савар був знайомий з Оноре де Бальзаком, який присвятив йому роман «Шагренева шкіра»[3].

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. а б в Савар Феликс / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)(рос.)
  2. Музыкальная энциклопедия / под ред. Ю. В. Келдыша. 1973—1982. — М.: Советская энциклопедия, Советский композитор.(рос.)
  3. Оноре де Бальзак Шагренева шкіра. Батько Горіо. Гобсек. — К.: Веселка, 1998. — С. 25, 515.