Відкрити головне меню

Федченко Ольга Олександрівна

Ольга Олександрівна Федченко (1845—1921) — російський ботанік, член-кореспондент Петербурзької академії наук з 1906 року (з 1917 — Російської академії наук).

Федченко Ольга Олександрівна
Fedchenko OA.jpg
Ім'я при народженні англ. Olga Aleksandrovna Armfeld
Народилася 30 жовтня (11 листопада) 1845
Москва, Російська імперія
Померла 24 квітня 1921(1921-04-24) (75 років)
Петроград, Російська СФРР
Поховання Смоленське православне кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність ботанік, мандрівник-дослідник, митець
Alma mater Q55658555?
Член Петербурзька академія наук і Society of Devotees of Natural Science, Anthropology, and Ethnographyd
У шлюбі з Alexei Pavlovich Fedchenkod[1]
Діти Boris Fedtschenkod

Федченко Ольга Олександрівна у Вікісховищі?

Дружина Олексія Павловича Федченка, дочка професора Московського університету О. О. Армфельда, мати Бориса Олексійовича Федченка.

Ранні рокиРедагувати

О. О. Федченко (в дівоцтві Армфельд) народилася в будівлі Московського університету, де її батько Олександр Осипович Армфельд, професор університету й інспектор Миколаївського інституту виховного будинку, мав квартиру. З дев'яти дітей (п'ятеро синів і чотири дочки) Ольга була третя. До одинадцяти років вона виховувалася будинку, вчилася музиці, малюванню, німецької та французької мов[2]. В одинадцять років вступила в Московський Миколаївський інститут. Ще в інституті Федченко займалася збором зоологічних і ботанічних колекцій. Літо юна Ольга Армфельд проводила в селі Тропарьово Можайського повіту; в 1861—1862 роках склала гербарій Можайського повіту, яким користувався М. М. Кауфман при складанні довідника «Московська флора». Найбільш цікаві екземпляри її ентомологічної колекції увійшли до «Списку двокрилих Московського навчального округу» О. П. Федченко. У 1864 році за пропозицією Н. К. Зенгера дев'ятнадцятирічна Ольга Армфельд була обрана членом-засновником щойно створеного Товариства любителів природознавства, антропології та етнографії . Вона брала активну участь у науковій роботі гуртка, яким керував професор зоології А. П. Богданов. У тому ж році вона закінчила курс Миколаївського інституту, після чого три роки займалася тим, що давала уроки (історія, малювання, німецьку та французьку мови), хоча матеріально була цілком забезпечена. Ольга займалася також науковим перекладом статей із французької, німецької та англійської мов для журналу «Садівництво», в тому числі переклала главу з «зоологічних листів» (нім. Zoologische Briefe Zoologische Briefe) Г. Йегера і більшу частину книги Й. М. Перт «Духовне життя тварин: факти і спостереження» (нім. Ueber das Seelenleben der Tiere Ueber das Seelenleben der Tiere)[2].

Шлях в науціРедагувати

Ольга продовжувала працювати в Зоологічному музеї, де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Олексієм Павловичем Федченком, який тільки що закінчив курс природного відділення університету, де він займався зоологією і антропологією. Знайомство відбулося завдяки подібності їх наукових інтересів. Вони разом переводили перший том «Антропології» Т. Вайца (виданої в 1867 році). Ольга записувала для О. П. Федченка вимірювання немовлят із Виховного будинку, обчислювала антропологічні дані, перекладала листи іноземних вчених. Разом вони допомагали зоологічному музею по влаштуванню етнографічної виставки, що відбулася в 1867 році. 2 липня 1867 вони одружилися, після чого вирушили в поїздку по Скандинавії, відвідали Фінляндію і Швецію. У Гельсінгфорсі і Стокгольмі Ольга допомагала чоловікові в вимірі фінських і шведських черепів, малювала їх за допомогою діаграфа. На початку 1868 року Ольга та Олексій Федченки побували в Австрії та Італії, де Ольга займалася складанням і вивченням гербаріїв, продовжила збір колекції комах, робила необхідні замальовки, а її чоловік готувався до експедиції в Туркестан (Ольга Олександрівна була призначена ботаніком цієї експедиції). Після повернення із-за кордону вони брали участь в I З'їзді російських природознавців, який проходив в Санкт-Петербурзькому університеті[2].

Туркестанська експедиція (1868—1872)Редагувати

У 1868 році Федченко супроводжувала чоловіка в очоленій ним експедиції, організованої Московським товариством любителів природознавства в маловивченому тоді Туркестані, де провела з невеликою перервою три роки. У січні 1869 році родина Федченко прибула в Самарканд. У Самарканді і потім в Ташкенті Ольга Олександрівна малювала види відвідуваних місцевостей і робила для чоловіка малюнки для його робіт. Робота в Туркестанській експедиції вимагала не тільки серйозної наукової підготовки, матеріальних витрат, але і особистої мужності, так як місцеве населення не завжди доброзичливо і з розумінням ставилось до діяльності російських вчених. Для охорони експедиції була виділена сотня козаків з артилерією. Деякий час загін охорони очолював відомий згодом герой російсько-турецької війни 1877—1878 років генерал М. Д. Скобелєв. Одного разу експедиція потрапила в засідку збройних горців в ущелині біля озера Куль-і-Колон в районі міста Пенджикента. О. О. Федченко доглядала за пораненими, робила перев'язки і до приходу основних сил конвою вела себе спокійно і мужньо[2]. За три роки — з 1869 по 1871 — подружжя Федченко скоїли чотири експедиції по Туркестану: по долині річки Зеравшан, до озера Іскандеркуль, в пустелю Кизилкум і по Ферганській долині до Заалайського хребта. У перервах між експедиціями сім'я Федченко жила в Ташкенті, займаючись аналізом отриманих матеріалів. Крім того, О. О. Федченко збирала і препарувала комах, вела переписку з російськими та зарубіжними вченими, робила замальовки місцевості. Згодом з її етюдів і нарисів робив малюнки А. К. Саврасов[3]:134. Ольга Олександрівна зібрала гербарій з декількох тисяч видів рослин, серед яких багато були описані вперше. Вона привезла в Москву коріння ферули мускусної, або сумбула (Ferula moschata) до того мало відомої вченим. Висаджені в Ботанічному саду, коріння дали квітучі і плодоносні рослини. Ботанічні збори О. А. Федченко дали картину флористичного складу районів, обстежених під час експедиції. Колекції подружжя Федченко «Туркестанський гербарій» та «Безхребетні Туркестанського краю» довгий час служили матеріалом для роботи російських натуралістів. За гербарій і альбом малюнків з видами Туркестану Ольга Олександрівна була удостоєна Великої золотої медалі Товариства любителів природознавства, антропології та етнографії[4]. Після повернення в Москву Ольга Олександрівна займалася обробкою зібраних матеріалів і брала участь в організації Туркестанського розділу Політехнічної виставки 1872 року.

Поїздка по Європі. Загибель О. П. ФедченкоРедагувати

У вересні 1872 сім'я Федченко вирушила до Європи, де О. П. Федченко хотів ознайомитися з альпійськими льодовиками, щоб підготуватися до експедиції на Памір. Лютий і березень 1873 року вони провели в Лейпцигу, де народився син Борис. Потім вони переїхали в Гейдельберг, тут О. О. Федченко переклала з англійської статтю Генрі Юля «Історія та географія верхів'їв Амудар'ї» для «Відомостей Географічного товариства». Цей переклад із примітками і доповненнями О. П. Федченко, самого Юля і Н. В. Ханикова був удостоєний срібної медалі Російського географічного товариства. Проживши шість тижнів в Люцерні, подружжя оглянули Грінденвальдський льодовик, а в серпні 1873 року відправилися на Женевське озеро, в Монтрі, де Ольга Олександрівна залишилася з грудним сином, а Олексій Павлович відправився в Шамоні, щоб здійснити сходження на Монблан, під час якого він і загинув у 29-річному віці.

Трагічна загибель чоловіка не зламала Ольгу Олександрівну. Вважаючи своїм обов'язком видати матеріали Туркестанської наукової експедиції, вона привернула до цієї роботи багатьох вчених, сама редагувала матеріали, які готувались до видання праці. Завдяки, в тому числі, її високому професіоналізму та енергії за два неповних роки матеріали були не тільки оброблені, але і видані. Вони включали і альбом літографій «Види російського Туркестану за малюнками з натури О. А. Федченко». За участю зоолога В. В. Ульяніна та інших вчених О. О. Федченко випустила в виданні Товариства любителів природознавства на кошти К. П. Кауфмана кілька томів з описом флори і фауни Туркестану, підготувала до виходу в світ 24 випуски «Праць Туркестанської експедиції», поставивши на обкладинці ім'я чоловіка — Олексія Федченко. При її допомозі було видано «Подорож в Коканд, альбоми видів і антропологічні дані тубільців Туркестану, розроблені А. П. Богдановим». У 1874 році Федченко написала «Fedtschenko's Reisen in Turkestan, 1868—1870» (Petermanns «Mitth.», 1874, тетр. VI, з картою). В знак уваги і поваги до наукових праць Ольги Олександрівни з дослідження Туркестану імператор Олександр II надіслав їй в подарунок золотий браслет, прикрашений рубінами і діамантами.

Дослідження кінця XIX століттяРедагувати

Значна частина опублікованих в кінці XIX століття наукових праць Ольги Олександрівни присвячена ботаніці, насамперед, дикоростучої і культурної флори Середньої Азії. Незважаючи на зайнятість, Федченко не шкодувала сил і часу для виховання сина. Одна, без чоловіка, вона зуміла дати йому вищу освіту: він закінчив природниче відділення Московського університету. З 1881 по 1887 рік вела наукову роботу на ботанічному матеріалі Московської губернії, за участю сина поповнювала гербарій Можайського і Серпухівського повітів Московської губернії. У 1884 році в ботанічному саду Московського університету Федченко зайнялася розбиранням гербаріїв та визначенням рослин. Свої флористичні дослідження вона завершила на початок 1890-х років, результати були опубліковані в «Popular Science news», а список мохів — в «Працях Петербурзького ботанічного саду»[3].

О. О. Федченко зробила разом із сином ряд поїздок з ботанічними цілями: на Урал в 1891 і тисяча вісімсот дев'яносто дві роках, в Крим в 1893 році, в Закавказзі в 1894 році, в Туркестан, де вивчала флору Західного Тянь-Шаню, в 1897 році. Нарешті, в 1901 році, також разом з сином, вона здійснила подорож на Памір (до кордону Афганістану) і зібрала багатий ботанічний матеріал. Результатом цього стали публікації "Матеріали до флори Південного Алтаю ", «Список рослинності, зібраної в Омському повіті», «Каталог гербарію Туркестанської наукової експедиції», «Перелік рослин Туркестану», «Флора Паміру» та інші.

Акліматизаційний садРедагувати

У 1895 році Ольга Олександрівна здійснила свій давній задум — створила сад з метою акліматизації південних і східних рослин в Середній смузі Росії. Акліматизаційний сад був створений в садибі Ольгіно Можайського повіту Московської губернії, в цьому саду Федченко протягом 25 років проводила кропітку роботу по вивченню декоративних рослин (головним чином, ірисів). Цей сад був відомий всюди в світі завдяки науковій діяльності і розсилці по заявках рідкісного насіння[4].

Разом з синомРедагувати

Борис Олексійович Федченко став професором-геоботаніки, знавцем флори Середньої Азії. У 1900 році йому запропонували роботу в Імператорському ботанічному саду. Разом з сином переїхала в Санкт-Петербург і Ольга Олександрівна. Звідси в 1901 році вони вирушили в експедицію на Памір, де відвідали малодоступний район Шугнан і пройшли до річки Пяндж на кордоні з Афганістаном. Підсумком цієї експедиції стала монографія «Флора Паміру» і п'ять додатків до неї. У Туркестані О. О. Федченко побувала після цього ще двічі — в 1910 і 1915 роках. Під час останньої експедиції їй було вже 70 років[3].

За три роки до цього вона відвідала Міжнародну виставку садівництва в Лондоні, займалася науковою роботою в ботанічних садах Берліна, Лондона і Женеви. До цього часу вона була вже вченим зі світовим ім'ям[3]. Ольга Олександрівна продовжувала працювати до останніх днів свого життя. За місяць до смерті 21 березня 1921 року побачила її остання, сімдесяті друкована праця «Нові матеріали по знанню роду Eremurus».

Визнання колегРедагувати

У 1874 році Товариство любителів природознавства, антропології та етнографії обрало О. О. Федченко своїм почесним членом. Протягом декількох років вона була секретарем цього Товариства. Московське суспільство випробувачів природи також прийняло її в свої ряди. У 1906 році Федченко була обрана членом-кореспондентом Петербурзької академії наук. Вона стала першою в Росії жінкою-ботаніком, удостоєної цієї високої честі. Ряд зарубіжних наукових товариств — Паризьке географічне товариство, Академія наук в Бостоні, Міжнародна академія ботанічної географії, Московське товариство дослідників природи обрали її своїм почесним членом. У 1922 році[5] науковий співробітник Ботанічного саду Академії наук СРСР М. М. Ільїн назвав ім'ям Ольги Олександрівни Федченко рід середньоазіатських рослин Ольгея (Olgaea) із родини Айстрових (Asteraceae)[6]. Видові епітети приблизно ста видів з тридцяти родин рослин — olgae[7]. Вони також дані на честь Ольги Федченко[8].

Наукові праціРедагувати

Надрукувала спільно з сином Б. О. Федченко:

  • Материал к флоре Южного Алтая
  • Список растений, собранных в Омском уезде в 1898 году
  • Note sur quelques plantes de Boukharie
  • Matériaux pour la Flore de la Crimée
  • Matériaux pour la Flore de Caucase
  • Ranunculaceae Русского Туркестана
  • Высшие тайнобрачные Русского Туркестана
  • Каталог гербария Туркестанской учёной экспедиции
  • Федченко О. А., Федченко Б. А. Список Orobanchaceae гербария // Мат-лы к познанию фауны и флоры Росс. империи. Отд. ботан.. — 1899. — Вып. 3. — С. 203—210.

АдресиРедагувати

У МосквіРедагувати

У 1880-х роках — вулиця Мала Молчановка, будинок 6 (прибутковий будинок В. Б. Казакова)[9].

ПриміткиРедагувати

  1. Stafleu F., Cowan R. S. Taxonomic literature Vol 1. A-GUtrecht: Bohn, Scheltema & Holkema, 1976. — Т. 1. — (Taxonomic literature. 2-ге видання) — ISBN 90-313-0225-2
  2. а б в г Чаурина Р. А. Каланхоэ Федченко. Архів оригіналу за 23.10.2013. 
  3. а б в г Тишкина А. Г. {{{Заголовок}}}.
  4. а б Электронная картотека МОИП — Федченко Ольга Александровна Архівовано 16 вересня 2009 у Wayback Machine.п
  5. Not. Syst. Herb. Hort. Petrop. iii. 141 (1922)
  6. Головкин Б. Н. Что в имени тебе моём? // Наука и жизнь : журнал. — 2003. — № 3.
  7. International Plant Names Index — searched on Plant Names: Species = olgae and Ranks = specп
  8. D. Gledhill.The names of plants
  9. Сорокин В. «Роднее, милее Молчановки ничего нет» // Наука и жизнь : журнал. — М. : Правда, 1986. — № 10. — С. 87. — ISSN 0028-1263.

ЛітератураРедагувати

  • Комаров В. Л. Ольга Александровна Федченко. Некролог // Изв. Росс. акад. наук, 6 серия. — 1921. — Т. 15. — С. 1—18.
  • Федченко Б. А. К биографии О. А. Федченко // Изв. Гл. бот. сада РСФСР. — 1924. — Т. 23, вып. 2.
  • Ботанические коллекции и поездки О. А. Федченко // Изв. Гл. бот. сада РСФСР. — 1924. — Т. 23, вып. 2. — С. 97—98.
  • Иванов Д. Л. Из личных воспоминаний об О. А. Федченко // Изв. Гл. бот. сада РСФСР. — 1924. — Т. 23, вып. 2. — С. 23.
  • Васильченко И. Т. К 100-летию путешествия А. П. Федченко и О. А. Федченко по северной окраине Памира // Ботан. журн. — 1972. — Т. 57, вып. 3. — С. 413—416.

ПосиланняРедагувати