Федик Ольга Станіславівна

Ольга Станіславівна Федик (* 17 травня 1948, Поляни — †31 жовтня 1999) — кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри мови засобів масової інформації (1996-1999) факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

Федик Ольга Станіславівна
Народилася 17 травня 1948(1948-05-17)
Золочівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Померла 31 жовтня 1999(1999-10-31) (51 рік)
Діяльність філологиня
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Науковий ступінь кандидат історичних наук

БіографіяРедагувати

Народилася в родині Анчарських, була однією з чотирьох дітей. У 1965 році закінчила з медаллю Плугівську середню школу і того ж року вступила на філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Навчання закінчила у 1970 році також з відзнакою.

Одразу по закінченні університету працювала вчителькою у Лагодівській середній школі та у львівському професійно-технічному училищі № 48. Десять років працювала в інституті суспільних наук Академії наук України. Саме там захистила кандидатську дисертацію на тему «Функціонування безприйменникових субстантивних словосполучень у сучасній українській розмовній мові».

Від 1981 до 1987 року працювала викладачем кафедри мови у Львівському поліграфічному інституті. У 1987 році стала доцентом кафедри мови засобів масової інформації Львівського державного університету імені Івана Франка.

Паралельно з викладацькою роботою Ольга Федик працювала літературним редактором видавництва ЧСВВ «Місіонер», газет «Мета» й «Українське слово». Була однією із засновників телепередач «Як много важить слово» та «Світ і Україна».

Сім'яРедагувати

Чоловік Ольги Станіславівни Ігор Федик є відомим істориком, львовознавцем, заслуженим вчителем України.

Син Іван Федик — кандидат історичних наук, доцент історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Наукова діяльністьРедагувати

Автор понад 150 праць, присвячених проблемам української мови у контексті національного, політичного, релігійного, культурного та економічного розвитку української нації. Її тексти публікувались не лише в Україні, але й за кордоном.

Статті:

  • «Українська журналістика: „алгоритм“ становлення» // «Українське слово». — 1992. — 25 листопада.
  • «Нам по дорозі тільки з правдою» // «Вісті Комбатанта». — 1997. — Ч. 5-6. — С. 8-9.
  • «Чи стане Львів взірцем мовної чистоти?», опублікована 2003 року

Праці:

  • «Мова як духовний адекват світу (дійсності)». — Львів: Місіонер, 2000. — 300 с. Монографія.

АфоризмиРедагувати

  • «Лексико-морфологічна система членування дійсності є вичерпною»
  • «Мова не лишень частково надприродне явище, а повністю»
  • «Мова не просто передає інформацію, а є засобом адаптації відомостей»
  • «Мова — найважливіший національний ідентифікатор, завдяки якому кожна нація вирізняється з-поміж инших, усвідомлюючи себе самодостатнім та самочинним суб'єктом історії»
  • «У чужому слові людина чужа сама собі»

ДжерелаРедагувати