Федеріко II Піко делла Мірандола
Федеріко II Піко делла Мірандола (італ. Federico II Pico della Mirandola; бл. 1565 — 2 грудня 1602) — князь Мірандоли і маркіз Конкордії у 1597—1602 роках.
| Федеріко II Піко делла Мірандола | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1565 Мірандола, Провінція Модена, Емілія-Романья |
| Помер |
2 грудня 1602 Мірандола, Провінція Модена, Емілія-Романья |
| Поховання | St. Francis churchd |
| Країна | Duchy of Mirandolad |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Титул | граф[d] і принц |
| Рід | House of Pico della Mirandolad |
| Батько | Ludovico II Pico della Mirandolad |
| Мати | Fulvia da Correggiod |
 | |
Життєпис ред.
Походив з італійського шляхетського роду Піко. Другий син Людовіко II, сеньйора Мірандоли і графа Конкордія, та його другої дружини графині Фульвії да Корреджо. Народився у Мірандолі близько 1565 року. 1568 року помирає батько, з цього часу виховувався матір'ю. Владу успадковував старший брат принца Галеотто III. Вивчав літературу й філософію у Феррарському університеті. Потім, разом із молодшим братом Алессандро, вивчав юриспруденцію у Падуанському університеті.
З 1592 року Федеріко стає новим сеньйором Мірандолли, оскільки Галеотто III через стан здоров'я зрікся влади. Федеріко II вважав брата співправителем до його смерті у 1598 році. 1593 року розірвав союзницькі відносини з Францією, які були встановлені їх дідом Галеотто II, і становили союзницькі відносини з Рудольфом II Гасбубргом, імператором Священної Римської імперії.
У 1594 році у Феррарі одружився з донькою Альфонсо д'Есте, маркіза Монтеккіо. Наприкінці 1596 року отримав від імператора офіційне «прощення» і були визнані в правах у всіх володіннях роду Піко. Крім того, Мірандола набула статусу міста, сеньйорія Мірандоли була зведена в гідність князівства, а графство Конкордія стало маркграфством. Імперські укази було оприлюднено 25 березня 1597 року. Після цього урочистості тривали три доби і супроводжувалися балами зі святковою ілюмінацією, дзвоном, артилерійськими пострілами, роздачею милостині бідним і амністією.
Став членом Академії цілеспрямованих (італ. Accademia degli intenti) у Павії. У 1597 року завершив відновлення благодійного ломбарду в Мірандолі. У 1602 році підписав угоду з іспанським королем Філіппом III, який надав йому пенсію, що могла передаватися передаватися у спадок. Також стає кавалером ордену Золотого руна. Невдовзі князь Мірандоли помер від гарячки (за іншою версією внаслідок туги за дружиною, яка померла під час епідемії). Йому спадкував молодший брат Алессандро I.
Родина ред.
Дружина — Іполіта, донька Альфонсо д'Есте, маркіза Монтеккіо
Діти:
- Лодовіко
- Фульфія Леонора
Джерела ред.
- Don Felice Ceretti, Il principe Federico II Pico ed Ippolita d'Este lui consorte, in Atti memorie r. deputazione storia patria provincie modenesi, IV, II, 1892, pp. 233-264.
- Ghidoni En. Ottavio Bolognesi e la «disperata successione» di ALessandro I Pico // Corti e diplomazia nell'Europa del Seicento: Correggio e Ottavio Bolognesi/ Raviola B. A.. — Mantova: Universitas Studiorum, 2014. — P. 93—126. — 270 p. — ISBN 978-8-89-768364-3.