Відкрити головне меню

Пана́с Васи́льович Феде́нко (13 грудня 1893, Веселі Терни — 10 вересня 1981, Мюнхен) — політичний діяч, історик, публіцист. Член УСДРП, член Центральної Ради і Трудового конгресу. З 1921 р. в еміграції в Польщі, Празі та Мюнхені. Працював професором УВУ.

Панас Васильович Феденко
Панас Феденко.jpg
Панас Феденко, 1921 р.
Ім'я при народженні Панас Васильович Феденко
Псевдо В. Тирса
Народився 13 грудня 1893(1893-12-13)
Веселі Терни, Криворізький повіт, Катеринославська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 10 вересня 1981(1981-09-10) (87 років)
Мюнхен, Баварія,
Німеччина Федеративна Республіка Німеччина
Діяльність історичні романи, оповідання, публіцистика
Партія Українська соціал-демократична робітнича партія

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

Панас Васильович Феденко народився 13 грудня 1893 року в багатодітній селянській родині, де був дев'ятою дитиною в сім'ї. Родина Феденків (вихідці з села Бокової)[джерело?] до певного часу проживала на хуторі біля села Веселі Терни (тепер у складі Кривого Рогу), що на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область). Для того, щоб діти змогли мати гарну освіту, батьки згодом вирішують переїхати до села Веселі Терни, де було дві школи. Навчаючись, Панас Феденко показав себе старанним і здібним до науки учнем, і тому за порадою вчителів батько переводить його навчатися до гімназії у місто Олександрія, яку він успішно закінчує в 1913 році. В тому ж році він стає студентом Історико-філологічного інституту в Петербурзі. Мріяв бути шкільним вчителем української мови та історії в рідних Веселих Тернах.

Студентські роки; поглядиРедагувати

Розвиток соціалістичних ідей, які набули поширення на початку XX століття, відіграв значну роль і в становленні світогляду Феденка.

У 1915 році в Петербурзі він вступає до лав Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), яка до лютого 1917 року діяла нелегально.

Водночас він усе більше сил віддає журналістиці. Панас Феденко пише цілий ряд статей на політичні теми, стає співробітником журналів «Наше життя» та «Украинская жизнь» (перший видавався Володимиром Винниченком, а другий — Симоном Петлюрою у Москві).

Після Лютневої революції 1917 року та падіння самодержавства Панас Феденко повертається в Україну на рідну Катеринославщину. На батьківщині він розпочинає разом із своїми однодумцями працювати над втіленням своєї давньої мрії — створенням першої української гімназії у Веселих Тернах. Після її створення деякий час Панас Феденко викладає в ній українську мову і літературу та історію.

Участь в УЦРРедагувати

Через деякий час Панас Феденко був призначений Українською Центральною Радою уповноваженим інструктором з питань політичної освіти та організації мас у Верхньодніпровському повіті Катеринославської губернії. На селянському з'їзді цього повіту його обирають делегатом до Української Центральної Ради, в якій він пропрацював до квітневого перевороту 1918 року в Києві (тобто до приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського).

Активна політична робота змусила його переїхати до Катеринослава, де, як член ЦК УСДРП (з 1919), він бере участь в роботі друкованого органу партії — «Наша справа». Ця робота зближує його із Ісааком Мазепою, який став його другом на все життя і дослідженню життєпису якого Панас Феденко присвятив монографію. Одночасно він займається викладацькою роботою в Учительському інституті в Катеринославі.

У січні 1919 року Панаса Феденка та Ісаака Мазепу обирають делегатами VI з'їзду УСДРП та Трудового конгресу України, що проходили в Києві. Панас Феденко стає автором резолюцій, покладених в основу «Закону про владу» та Універсалу Трудового конгресу, який затверджував злуку Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки (28 січня 1919 року). Після того, як головою уряду УНР став Ісаак Мазепа, Панас Феденко став одним із політичних референтів при українській армії (у віці 25 років). Бере також участь у складанні Декларації «Від правительства УНР», а потім бере участь в Першому Зимовому поході (6 грудня 1919 — 6 травня 1920).

Просування більшовицьких військ в Україну змусило Панаса Феденка переїхати до Львова, а згодом — до Польщі. В березні [1921] року в місті Тарнові почав працювати уряд УНР в екзилі (тобто в еміграції), де Панас Феденко був представником від УСДРП. Там само, в Польщі, він став видавати журнали «Вільна Україна» та «Соціалістична думка». Ставлення польської адміністрації до всього українського було вкрай негативним, і тому через деякий час Панас Феденко та Ісаак Мазепа переїжджають до Німеччини.

В українському посольстві в Берліні Панас Феденко робить доповідь про становище населення України після встановлення в країні більшовицької влади. У 1923 році в Берліні з друку виходять його праці «Українська національна та визвольна боротьба», та «Голод в Україні» (в співпраці з Ісааком Мазепою).

Чеський період ФеденкаРедагувати

З 1923 по 1945 рік Панас Васильович проживає в Чехо-Словаччині, у Празі. Тут він поєднує політичну і наукову діяльність. У 1923 році Феденко захищає докторат на філософському факультеті Українського Вільного університету в Празі. З наступного року він на викладацькій роботі в Українському Високому педагогічному інституті імені Михайла Драгоманова, де через деякий час займає посаду завідувача кафедри, а пізніше — декана історичного факультету. В 1932 році він стає доцентом Українського Вільного університету.

Використовуючи наукові бібліотеки та архіви Праги, Феденко отримав необхідні джерела, які допомогли йому дослідити українську історію Козацької доби. Всі його історичні розвідки були високо оцінені провідними істориками того часу. В цей період його діяльності виходять перші фундаментальні дослідження з української політичної історії початку XX століття. Серед таких перших робіт Феденка була книга «Українській громадській рух у ХХ столітті», видана в 1933 році.

Феденко та «Спілка визволення України»Редагувати

Радянська система ніяк не хотіла давати спокій своїм супротивникам, які перебували в еміграції. За сфабрикованим процесом над «Спілкою визволення України», який проходив у Харкові в 1930 році, проходили імена і Панаса Феденка, та Ісаака Мазепи. Своєрідною відповіддю на це лицемірне дійство більшовицької влади була публікація Феденком у львівській газеті «Діло» відкритих листів, у яких він викриває злочини сталінської тоталітарної системи проти української інтелігенції.

Німецький відтинок еміграціїРедагувати

Після Другої світової війни Феденко оселяється в Німеччині. Він продовжує свою політичну роботу, бере участь у роботі Української Національної Ради як представник Української Соціалістичної Партії (1950 — 1967).

У 1951 році видає книгу «Україна, її боротьба за свободу», в якій як безпосередній учасник намагається висвітлити процес національно-визвольних змагань першої половини XX століття.

Після смерті Ісаака Мазепи в березні 1952 року, він відходить від політики і всього себе присвячує науково-дослідницькій роботі.

Лондонський періодРедагувати

Після переїзду до Лондона Феденко починає видавати журнал «Наше слово» з 1952 року. Там же через деякий час виходять його книги: «Український рух XX століття», «Ісаак Мазепа — борець за волю України» (написана в пам'ять про свого товариша). Друкуються його літературні твори: «Несмертельна слава» (вийшла в світ під псевдонімом Василь Тирса), «Amor Patrial».

Повернення до НімеччиниРедагувати

У 1959 році Феденко повертається до Німеччини, де працює в Мюнхені на запрошення Інституту вивчення СРСР. Останні роки життя вже як вчений досліджував еволюцію комуністичного режиму в СРСР і видав низку праць, зокрема: «Марксистські і більшовицькі теорії національного питання», «Соціалізм давній і новочасний», «Нова історія СРСР»…

Помер Панас Феденко у Мюнхені в 1981 році.

СпадщинаРедагувати

Творчий доробок Панаса Феденка, який довго і бережно зберігала його невістка — Ніна Феденко, передали на зберігання до Національного музею історії України. Серед переданих матеріалів є праці, присвячені дослідженню українського політичного руху початку XX століття, монографії, присвячені пам'яті його найближчого друга і соратника по політичній боротьбі, колишнього голови уряду УНР Ісаака Мазепи, історичні романи тощо.

ЗначенняРедагувати

Панас Феденко зробив внесок у розвиток українського соціалістичного руху першої половини XX століття, збереження історико-культурних традицій українського народу.

Вшанування пам'ятіРедагувати

У Кривому Розі є вулиця Панаса Феденка[1],яка раніше мала назву вулиця Азізбекова

ПраціРедагувати

Публіцистичні статті на історичні і політичні теми.

Автор історичних повістей з козацької доби:

  • «Гомоніла Україна» (1942),
  • «Гетьманів кум» (1943, головний герой Михайло Кричевський);
  • «Несмертельна слава» (1953, під псевдонімом В. Тирса),
  • «Amor Patriae» (1962).

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Новые названия улиц Кривого Рога. Официальный список!. Блог города Кривой Рог| Фоторепортажи. 2016-05-23. Архів оригіналу за 2017-09-04. Процитовано 2016-12-10. 

ПосиланняРедагувати