Фауст Вранчич

хорватський науковець

Фауст Вранчич (хорв. Faust Vrančić, італ. Fausto Veranzio, 1551-1617) — універсальний хорватський вчений епохи пізнього ренесансу, перша людина, яка успішно випробувала парашут.

Фауст Вранчич
Fausto Veranzio.jpg
Народився 1551[1][2][…]
Шибеник, Хорватія
Помер 17 січня 1617(1617-01-17) або 27 грудня 1617(1617-12-27)[1]
Венеція, Венеціанська республіка[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Most Serene Republic of Venice.svg Венеціанська республіка
Діяльність лексикограф, мовознавець, дипломат, інженер, архітектор, гуманіст епохи Відродження, винахідник
Alma mater Падуанський університет
Сфера інтересів універсальна людина
Посада католицький єпископ[d]

CMNS: Фауст Вранчич у Вікісховищі
Експонат в музеї Вранчича в Шибенику
Експонат в Загребському технічному музеї

Наукові винаходиРедагувати

Фауст Вранчич створив перший словник п'яти мов (Dictionarium quinque nobilissimarum Europeae linguarum; Latinae, Italicae, Germanicae, Dalmaticae et Hungaricae), виданий в Венеції в 1595.

Ф.Вранчич не є винахідником ідеї парашута, чиї корені йдуть в східну традицію. Перший європейський ескіз парашута зберігається в Британському Музеї, і датується другою половиною XV століття. Один з найвідоміших начерків парашута належить Леонардо да Вінчі, з ескізів якого Вранчич і зібрав свою модель парашута. Він вважається першим європейцем, який успішно випробував подібну модель в 1617. Згідно з легендою, він стрибнув із дзвіниці в Братиславі висотою 86 м, використовуючи натягнуту на дерев'яну раму тканину розмірами 6x6 метрів. Пізніше він повторював свої стрибки, насамперед у Венеції, і може вважатися піонером бейсджампінгу.

Крім цього, Ф.Вранчич вперше розробив плани залізного підвісного моста. Побудовано такі мости були, однак, лише в XVIII столітті.

РодинаРедагувати

Дядьком Ф.Вранчича був відомий релігійний діяч, єпископ Антун Вранчич.

ДжерелаРедагувати

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119498332 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Swartz A. Open Library — 2007.