Відкрити головне меню

Фаустин Ґродзіцький

кс. Фаустин Гродзіцький (іноді Францішек,[1] пол. Grodzicki Faustyn; 15 лютого 1709(17090215), Велике князівство Литовське — після 1773) — єзуїт, математик, педагог часів Речі Посполитої та поділів Польщі. Вчитель Тадеуша Чацького.

ЖиттєписРедагувати

Один з 4-х єзуїтів 18 ст. Гродзіцьких. У 1726 році у Кракові став єзуїтом. У 1741—1743 роках навчав риторики у Львівській колегії єзуїтів як ксьондз. У 1743 році провінціал ордену Томаш Ліхтанський після ознайомлення з працею Станіслава Конарського «De emendandis eloquentiae vitiis» усунув його від викладання риторики (як представника із «зіпсутою вимовою») та запропонував йому організувати математичні студії на філософському відділі академічного колегіуму у Львові. У 1745 році разом з А. Мальчевським та К. Верушевським видали працю «Theatrum eloquentiæ illustrium», в якій захищали «стару школу» риторики, але безуспішно.[2] У 1741—1749 роках був професором архітектури у львівських колегіумах; міг виготовити проект головного вівтаря для костелу єзуїтів у Львові.[3] З 1749 року — професор кафедр математики колегіумів єзуїтів у Ярославі та Львові. У 1753—1758 роках — суперіор монастиря у Лащові, де в той час за його сприяння завершили будівництво костелу. У 1758—1762 роках — ректор колегіуму в Каменці. Від кінця 1767 року — місіонер у Порицьку.

ПриміткиРедагувати

  1. Antoni Knot. Czacki Tadeusz (1765—1813) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. IV/1, zeszyt 16. — S. 144. (пол.)
  2. ks. Poplatek J. Grodzicki Faustyn (ur. 1709) — S. 614.
  3. Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 237.

ДжерелаРедагувати

  • ks. Poplatek J. Grodzicki Faustyn (ur. 1709) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — T. VIIІ/4. — Zeszyt 39. — S. 614. (пол.)