Фатєєв Олексій Вікторович

російський актор

Олексій Вікторович Фатєєв (нар. 30 листопада 1974, Куп'янськ, Харківська область, УРСР) — російський і український актор театру та кіно.

Олексій Фатєєв
Silver - replace this image male.svg
Ім'я при народженні Олексій Вікторович Фатєєв
Народився 30 листопада 1974(1974-11-30) (45 років)
Куп'янськ, Харківська область, УРСР
Громадянство Росія РосіяУкраїна Україна
Діяльність актор
Alma mater Український державний університет залізничного транспорту
Роки діяльності 1997 — до тепер
Дружина Аліна
Діти Марія (нар. 2015)
IMDb ID 1650118

ЖиттєписРедагувати

Олексій Фатєєв народився 30 листопада 1974 року в місті Куп'янськ Харківської області. Отримав у шкільні роки музичну освіту.

Після закінчення школи Олексій Фатєєв вступив у Українського державного університету залізничного транспорту. Після отримання диплома залізничного транспорту Олексій Фатєєв стає студентом Харківського училища культури, де обрав для себе спеціальність «Диригент-хоровик». Під час навчання в училищі Олексій Фатєєв бере активну участь у дипломних постановках випускників режисерського факультету університету мистецтв.

Після закінчення училища вступає у Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського. У 1999 році Олексій Фатєєв закінчив Харківський університет мистецтв (керівник курсу — Є.В.Лисенко) і відразу ж був запрошений на роботу в Харківський державний академічний російський драматичний театр імені О. С. Пушкіна у Харкові. На сцені Харківського Російського театру Олексій Фатєєв дебютував у виставах, починаючи з другого курсу університету. Цьому театру Фатєєв віддав 9 років життя і зіграв у десятках вистав.

Паралельно Фатєєв грав як запрошений актор ще в одному театрі Харкова — «Нова сцена».

У 2006 році Олексій Фатєєв вирушає з Харкова до Москви, відповівши згодою на запрошення працювати в Московському академічному театрі імені Маяковського.

Особисте життяРедагувати

Олексій Фатєєв одружений, дружину звати Аліна, виховує доньку Марію (нар. 2015).

Ролі в театріРедагувати

Харківський театр імені О.С.Пушкіна
  • Люсіндо — Лопе де Вега «Хитромудрий закохана»;
  • Жермен Віньон, Луї Сабатье — Робер Ламуре «Моя парижанка»;
  • Барановський — І.Сургучьов «Осінні скрипки»;
  • Директор — А.Касона «Дерева вмирають стоячи»;
  • Принц Голштинський — Григорій Горін «Блазень Балакірєв»;
  • Сергій — М.С.Лесков «Леді Макбет Мценського повіту»;
  • Джордж Піґден — Рей Куні «Номер тринадцятий»;
  • Джон Сміт — Рей Куні «Занадто одружений таксист»;
  • Дантес — Михайло Левітін «Нелюд»;
  • Жорж Дюруа — Гі де Мопассан «Милий друг»;
  • Арбенін — Микола Лєрмонтов «Маскарад»;
Театр «Нова сцена»
  • Дмитро — О.Мухіна «Ю»;
  • Телегін — Антон Чехов «Дядя Ваня»;
  • Алджернон Монкріф — О.Вайльд «Як важливо бути серйозним»;
  • Гамлет — Том Стоппард «Розенкранц і Гільденстерн мертві»;
  • Біллі — Том Стоппард «Відображення».
Театр Марії Коваленко при Харківському Будинку Актора ім. Л.Сердюка
  • моноспектакль за О. С. Пушкіним «Миттєвості поета» (1999).
Московський театр музики і поезії
Московський театр ім. Вл.Маяковского
  • Миловидов — О.Островский «На велелюдному місці»;
  • Арнольд — Сомерсет Моем «Коло»;
  • Оскар Медісон — Ніл Саймон «Розлучення по-чоловічому»;
  • Клаудіо Папетті; Конферансьє — А.Вернье «Авантюристи»;
  • Добролюбов; Капітан Гвоздила — Денис Фонвізін «Бригадир або Амури в снігу»;
  • Осип — Микола Гоголь «Ревізор»;
  • Степан — Микола Гоголь «Одруження».
  • Андрій Прозоров — Антон Чехов «Три сестри»;
  • Огюстен — Жан Летраз «Діти псують відносини»;
  • Сергій — Д. Богославський «Любов людей»;
  • Олексій Бєляєв — Іван Тургенєв «Місяць у селі»;
  • Кріс Келлер — А. Міллер «Всі мої сини».

ФільмографіяРедагувати

  • 2005 — «Присяжний повірений» — Андрій Муратов
  • 2006 — «Ситуація 202» — менеджер
  • 2007 — «Закон і порядок: Відділ оперативних розслідувань-2» — Степан Биков
  • 2008 — «Ділки. Бути разом» — інспектор ДПС (немає в титрах)
  • 2009 — «Виходжу тебе шукати» — головлікар психклініки
  • 2009 — «Глухар-2» — Андрій
  • 2009 — «Десантура» — ротний
  • 2009 — «Бажання» — Сергій
  • 2009 — «Іван Грозний» — окольничий Головін
  • 2010 — «Ворожіння при свічках» — Толя, водій Шеметова[1]
  • 2010 — «По гарячих слідах» — Володимир Іванович Пантелеймонов, фізрук
  • 2011 — «Фурцева» — Андрій Михайлович, помічник Фурцевой
  • 2012 — «М.У.Р.» — Парамонов, кінолог
  • 2012 — «Щасливий квиток» — Ілля Дронов[2]
  • 2012 — «Дівчина в пристойну родину» — Костянтин
  • 2012 — «Метро» — рятувальник
  • 2013 — «Будинок з ліліями» — Сергій Морозов
  • 2013 — «Умови контракту» — Ігор Андрійович Усов
  • 2014 — «На глибині» — Жирков
  • 2014 — «Коли його зовсім не чекаєш» — Павло, друг Олексія та Соні
  • 2014 — «Посмішка пересмішника» — Андрій Рудін, слідчий, капітан поліції
  • 2014 — «Орлова і Александров» — Іван Пир'єв
  • 2014 — «Тетянина ніч» — Юрій Рогов майор КДБ
  • 2015 — «Втеча за мрією» — лікар
  • 2015 — «Непідсудні» — Кононов
  • 2015 — «Курортний роман» — Гліб
  • 2015 — «Гречанка» — Сергій Лакшин[3]
  • 2016 — «Запах лаванди» — Сергій Федорович Берестов
  • 2017 — «Експропріатор» — Кудрявцев
  • 2017 — «Калейдоскоп долі» — Єгор Калінін
  • 2017 — «Некохання»

Нагороди та номінаціїРедагувати

  • 2003 — лауреат муніципальної премії імені Івана Мар'яненка — за роль Джорджа Пігдена в спектаклі «Номер 13».
  • 2013 — театральна премія «МК» в номінації «Найкраща чоловіча роль» — за роль Сергія в спектаклі «Любов людей».

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати