Відкрити головне меню

Едуа́рд Фальц-Фейн (*14 вересня 1912, Гаврилівка (Херсонщина) — 17 листопада 2018, Вадуц, (Ліхтенштейн)[1] — підприємець, меценат, племінник засновника заповідника «Асканія-Нова» Фрідріха фон Фальц-Фейна.

Барон Едуард фон Фальц-Фейн
Baron Eduard von Falz-Fein
Vladimir Putin 11 October 2001-2.jpg
Барон Е. А. фон Фальц-Фейн із орденом Дружби народів
Ім'я при народженні Едуард Олександрович фон Фальц-Фейн
Народився (1912-09-14)14 вересня 1912
село Гаврилівка Херсонської губернії, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 17 листопада 2018(2018-11-17)
(у віці 106 років, &&&&&&&&&&&&&064.&&&&&064 дні)
Вадуц
·пожежа
Поховання Російський цвинтар Кокад
Підданство Ліхтенштейн Ліхтенштейн
Діяльність громадський діяч
меценат
Рід Фальц-Фейни
Батько Олександр Едуардович фон Фальц-Фейн
Мати Віра Миколаївна фон Фальц-Фейн (уродж. Єпанчіна)
У шлюбі з 1. Вірджинія Кертісс—Беннет
2. Крістіна Шварц
Діти Донька: Людмила
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден Святої великомучениці Катерини
Орден Пошани
Орден Дружби народів
Медаль Пушкіна

Батько Олександр Едуардович — агроном, брат засновника заповідника «Аска́нія-Но́ва» Ф. Е. Фальц-Фейна, мати Віра Миколаївна — із сім'ї генералів й адміралів російського флоту Єпанчіних.

БіографіяРедагувати

За фахом — агроном.

Спортивний діяч, активіст європейського олімпійського руху. Передав в Україну та Росію цілу низку шедеврів живопису й інших унікальних музейних експонатів. Громадський діяч, який багато зробив для пропаганди України у світі.

Племінник Е. фон Фальц-Фейна — міністр з аграрних питань Ліхтенштейну.

Після перевороту 1917 року разом із родичами Едуард фон Фальц-Фейн оселився в Німеччині (19181923), потім у Франції, згодом у Ліхтенштейні.

  • 1932 року виграв велогонку серед студентів і став чемпіоном Парижу. На нього звернув увагу керівник спортивної газети «L'Auto» і запросив стати генеральним кореспондентом у Німеччині.
  • 1936 року був акредитований на Олімпійських іграх у Німеччині, став найкращим репортером газети — «золотим пером».
  • 1936 року створив у Ліхтенштейні Олімпійський комітет і команду для участі в Зимовій Олімпіаді 1936 року. 1415 лютого 1936 року взяв участь в олімпійських змаганнях із бобслею (чоловіки, двійки) й посів 18 місце[1].
  • Під час війни спорт нікому не був потрібний і спортивний репортер також. Барон залишив журналістику і став займатися туризмом. У барона в центрі Вадуцу магазин сувенірів, перед яким зупиняються усі туристичні автобуси, він став «королем сувенірів».
  • 1951 року й із 1953 до 1973 року — президент Ліхтенштейнської асоціації велосипедного спорту.

ЦікавинкиРедагувати

У Міжнародному олімпійському комітеті вирішувалось питання, кому дістануться Літні Олімпійські ігри 1980 року, Лос-Анджелесу чи Москві. Будучи тривалий час беззмінним президентом Олімпійського комітету Ліхтенштейну, він перед голосуванням попросив кожного з членів МОК дати шанс Москві. Олімпіаду віддали Москві[джерело?].

Громадські посадиРедагувати

НагородиРедагувати

Нагороди ЛіхтенштейнуРедагувати

  • «Золотий Лавр» (2003 рік) (присуджується на знак визнання видатних досягнень успішним спортсменам і людям, які зробили неоціненні послуги для сфери спорту в Ліхтенштейні)
  • Титул барона Князівства Ліхтенштейн[4]

Нагороди УкраїниРедагувати

  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (24 серпня 2012) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, популяризацію її історичної спадщини і сучасних досягнень та з нагоди 21-ї річниці незалежності України[5]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (13 вересня 2007 року) — за визначний особистий внесок у збереження української культурної спадщини, активну участь у розвитку природоохоронної та еколого-освітньої діяльності Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна Української академії аграрних наук[6]
  • Орден «За заслуги» I ст. (15 листопада 2002 року) — за значний особистий внесок у піднесення міжнародного престижу України, багаторічну плідну благодійницьку діяльність[7]
  • Орден «За заслуги» II ст. (22 травня 1998 року) — за значний особистий внесок у збереження української історичної та культурної спадщини, активне сприяння розвитку Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна[8]
  • Почесна відзнака Президента України (13 червня 1994 року) — за багаторічну безкорисливу діяльність по поверненню в Україну національних культурних цінностей, особистий внесок в оновлення заповідника «Асканія-Нова»[9]
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (21 травня 1998 року) — за вагомий особистий вклад та активне сприяння у відновленні історико-культурної спадщини біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна[10]

Нагороди РосіїРедагувати

Державні нагороди РосіїРедагувати

Інші нагороди РосіїРедагувати

Інші нагородиРедагувати

  • Почесний знак Союзу Радянських товариств дружби та культурних зв'язків із зарубіжними країнами «За внесок у справу дружби»
  • За успіхи в бізнесі нагороджений міжнародною премією «Кришталевий глобус»
  • Лауреат Міжнародної премії імені Миколи Реріха (2004 рік)

ЗагибельРедагувати

Загинув 17 листопада 2018 року внаслідок пожежі у його будинку в Вадуці[17]

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Bobsleigh Doubles Olympic Games 1936 Garmish-Partenkirchen (GER) — 14,15.02(англ.)
  2. Список членів клубу друзів музею-заповідника «Царське Село». Архів оригіналу за 4 грудень 2010. Процитовано 13 вересень 2011. 
  3. Почесні члени Історико-патріотичного об'єднання «Русское Знамя» (рос.),
  4. У Російській імперії Фальц-Фейни баронами не титулувалися
  5. Указ Президента України № 502/2012 від 24 серпня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
  6. Указ Президента України № 864/2007 «Про нагородження Е. Фальц-Фейна орденом князя Ярослава Мудрого»
  7. Указ Президента України від 15 листопада 2002 року № 1038/2002 «Про нагородження орденом „За заслуги“»
  8. Указ Президента України від 22 травня 1998 року № 497/98 «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»[недоступне посилання з травень 2019]
  9. Указ Президента України «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  10. Постанова Кабінета Міністрів України від 21 травня 1998 р. № 723 «Про нагородження Фальц-Фейна Е. О. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України». Архів оригіналу за 2 квітень 2015. Процитовано 13 вересень 2011. 
  11. Указ Президента Российской Федерации от 30.09.2012 № 1312 «О награждении орденом Святой великомученицы Екатерины Фальц-Фейна Э. А.» Архівовано 23.02.2014, у Wayback Machine. (рос.)
  12. Указ Президента Російської Федерації від 14 вересня 2002 року № 985 «Про нагородження орденом Пошани фон Фальц-Фейна Е. О.»[недоступне посилання з травень 2019] (рос.)
  13. Указ Президента Російської Федерації від 26 жовтня 1993 року № 1751 «Про нагородження орденом Дружби народів барона фон Фальц-Фейна Е. О.»[недоступне посилання з травень 2019] (рос.)
  14. Указ Президента Російської Федерації від 20 серпня 2007 року № 1094 «Про нагородження медаллю Пушкіна Фальц-Фейна Е. О.»[недоступне посилання з травень 2019] (рос.)
  15. Розпорядження Президента Російської Федерації від 14 листопада 1998 року № 405-рп «Про заохочення Фальц-Фейна Е. О.»[недоступне посилання з травень 2019] (рос.)
  16. Предстоятель Російської Православної Церкви нагородив відомого мецената барона Е. Фальц-Фейна орденом преп. Сергія Радонезького II ступеню (рос.)
  17. Помер громадський діяч і меценат Едуард фон Фальц-Фейн /Цензор-нет, 19.11.2018/