Фальківський Дмитро Никанорович

Український поет та письменник

Дмитро́ Никано́рович Фалькі́вський (справжнє прізвище Левчук; 3 листопада 1898, село Великі Лепеси (зараз у міській смузі міста Кобрина, Берестейщина) — 16 грудня 1934, Київ) — український поет, прозаїк, перекладач, сценарист. У пізній творчості — неосимволіст. У юності працівник каральних органів СРСР. Жертва сталінського терору.

Дмитро Фальківський
Дмитро Никанорович Левчук
Dmytro Falkivskiy.jpg
Народився 3 листопада 1898(1898-11-03)
Кобринський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 17 грудня 1934(1934-12-17) (36 років)
Київ, Українська СРР
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Громадянство Російська імперіяСРСР
Національність українець
Діяльність поет, прозаїк, перекладач, сценарист
Мова творів українська
Роки активності 1924-1934
Жанр романтизм
Magnum opus "На пожарищі" (1928)
Автограф Falkivsky Autograph.svg

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

ЖиттєписРедагувати

Вчився у Берестейській гімназії; у часи УНР займався терором у більшовицькому підпіллі. У 1920—1923 служив у Червоній армії (в органах ЧК), по демобілізації з радянського війська жив у Києві, де змінив прізвище з огляду на небезпеку помсти на участь у масових убивствах на території нинішньої Білорусі.

Друкуватися почав 1924 й містив поезії в журналах «Червоний шлях», «Життя й революція», «Всесвіт», «Глобус»; належав до літературної групи «Ланка» (пізніше МАРС). У ліриці Фальківського, нарівні з мотивами поліської природи, головну увагу зосереджено на зображенні російської інтервенції 1917—1920 в Україну, яку автор подає як «визволення».

Крім поезій, Фальківський писав нариси, оповідання, сценарії. Попри його спецслужбістське минуле, більшовицький режим ставилася недовірливо до його творчості. Коли в зв'язку з убивством сталінського начальника Кірова влаштовано новий терор, його разом з Г. Косинкою, О. Влизьком, К. Буревієм та іншими ув'язнено, а незабаром розстріляно у групі 28 осіб української творчої інтелігенції.

Окремі збірки поезій: «Чабан» (1925), «Обрії» (1927), «На пожарищі» (1928), «Полісся» (1931). Посмертні видання: за редакцією М. Неврлого «Ранені дні» (Пряшів, 1969; там і докладна бібліографія) та «Поезії» (Київ, 1989).

Автор сценарію фільму «Греблю прорвано» (1928, у співавторстві з Л. Френкелем).

Розстріляний у грудні 1934 року. [1](укр.)

ГалереяРедагувати

Пам'ятьРедагувати

  Зовнішні зображення
  Пам'ятний знак у Великих Лепесах на Берестейщині на честь Дмитра Фальківського.
  • Завдяки зусиллям «Просвіти» у рідному селі Фальківського в 1998 році встановлено пам'ятник знак та на честь нього названа вулиця. На пам'ятнику напис українською мовою: «Від односельчан і товариства „Просвіта“ м. Кобрин і Малорита».
  • 3 листопада 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам'ятна дата — 120 років з дня народження Дмитра Фальківського (1898—1934), письменника, сценариста.[2]

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати