Фабіян Яремич (20 січня 1891, село Дулевці, Волковиський повіт, Новоградське воєводство, Російська імперія29 червня 1958, Вільнюс, Литва) — білоруський громадсько-політичний діяч. Посол Польського Сейму трьох скликань (у 1922 та 1928 від Блоку національних меншин).

Фабіян Яремич
біл. Фабіян Мацвеевіч Ярэміч
Фабіян Яремич.png
Народився 18 січня 1891(1891-01-18)
Dulyawtsyd, Q4398335?, Волковиський район, Білорусь
Помер 29 червня 1958(1958-06-29) (67 років)
Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання Литва
Громадянство Flag of Belarus (1918, 1991-1995).svg Білоруська Народна Республіка, Польща Польща
Національність білорус
Діяльність громадсько-політичний діяч, журналіст
Alma mater Q16684052?
Знання мов польська
Заклад Q3919781? і Q6539355?
Членство Білоруський національний комітет, Central Belarusian Concil of Wilno and Grodnod, Рада Білоруської Народної Республіки і Білоруський посольський клуб
Партія Блок національних меншин

ЖиттєписРедагувати

Народився в католицькій сім'ї.

Закінчив електротехнічну школу в Петербурзі.

Працював техніком у Вільнюсі.

У 1912 ув'язнений за соціал-демократичну роботу серед телеграфістів.

Голова Білоруського національного комітету у Вільнюсі.

Делегат Першого всебілоруського конгресу (грудень 1917).

Член президії Білоруської ради Віленщини та Гродненщини.

Член Ради БНР в 1918.

З 1919 по 1922 працював начальником телефонної станції у Вільнюсі.

У польських джерелах, на підставі архівних даних, стверджується, що Яремич воював на польській стороні під час польсько-більшовицької війни в Білоруському стрілецькому полку.

Згодом, у 1930-х отримав землю як військовий осадник у Північно-Східних Кресах, був членом асоціації "Związku Osadników". Однак білоруські історики стверджують, що це була інша людина[1].

Член Сейму 3-го скликання Польщі (1922-1935), голова Білоруського посольського клубу в 19251930 після відходу Тарашкевича.

Активно брав участь у роботі Товариства білоруських шкіл.

У 1925 — один із засновників та керівників Білоруського селянського союзу, у 1926 — Білоруського інституту економіки та культури.

У 19251930 — видавець газети "Селянська нива".

У 1926 відвідав БССР у складі польської парламентської делегації разом з Петром Міттелем.

У 1928 заарештований за антипольську діяльність.

Під час Другої світової війни працював в органах німецької адміністрації в Мінську та Борисові.

Член Другого Загальнобілоруського конгресу (1944) був запрошений до президії.

У 1945 репресований і ув'язнений совєцькою владою в концтаборі до 1956.

Згодом повернувся до Вільнюса, де прожив останні два роки.

Помер у своєму будинку в «Колонії» під Вільнюсом (нині — Павільнюс) після важкої роботи на городі від крововиливу в мозок[2].

Похований на цвинтарі Павільнюсу. За могилою ніхто не доглядає. Пам’ятник був нещодавно перероблений литовською владою. Тепер прізвище написане як «Єремич»[3].

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати