Усхал-хан
Усхал-хан (7 березня 1342 —1 листопада 1388) — 3-й імператор і великий каган Північної Юань в 1378—1388 роках. Відомий також як Тоґус-Темур. Храмове ім'я — Ї-цзун. Девіз правління — Тяньюань.
| Усхал-хан | |
|---|---|
| Псевдо | Ї-цзун |
| Народився |
7 березня 1342 Юань |
| Помер |
1 листопада 1388 Туул, Туве, Монголія ·отрути |
| Країна | Юань[1] |
| Національність | монгол |
| Титул | імператор Північної Юань |
| Посада | Каган |
| Термін | 1378—1388 роки |
| Попередник | Білігту-хан |
| Наступник | Дзорігту-хан |
| Рід | Чингізиди |
| Батько | Тоґон-Темур |
| Брати, сестри | Білігту-хан[2] |
| Діти | 4 сини |
Життєпис ред.
Син імператора Тоґон-Темура. При народженні отримав ім'я Тоґус-Темур. У 1378 році після смерті свого старшого брата Білігту-хана посів трон, прийнявши ім'я Усхал-хан. Продовжував вести військові дії проти імперії Мін, домагаючись відновлення влади Юань в Китаї. Усхал-хан зібрав великі військові сили в Інчане і Каракорумі, звідки монголи стали здійснювати нові напади на прилеглі китайські провінції.
Втім невдовзі вимушений перейти до оборони. У 1380 мінський імператор Тайцзу організував черговий великий військовий похід до Монголії. Навесні 1380 року китайська армія під проводом Муїна перетнула степи і взяла Каракорум. У битві під стінами столиці війська Усхал-хана зазнали нищівної поразки. У полон було взято 3 монгольських темників. Каракорум було повністю зруйновано. Потім ворог пройшов Монголію з півдня на північ до північних схилів сучасного Яблонового хребта. Монгольські загони здійснювали набіги на прикордонні китайські міста і райони, грабуючи і вбиваючи місцеве населення. Водночас в монгольські війська в Юньнані, Сичуані і Гуйчжоу на чолі із Басалавармі почали повстання та наступ на центральні області Китаю. Боротьба тут тривала до 1382 року, поки рештки монголів не було переможено.
У 1381 році китайський імператор Тайцзу організував новий похід проти Північної Юань. Війна на півночі тривала з перемінним успіхом, поки в 1387 році китайські війська не завоювали Ляодун. У південно-східній Монголії і південній Маньчжурії зміцнився монгольський воєначальник Нахачу. Звідти монгольські загони здійснювали систематичні набіги на Ляодун. Тайцзу організував великий військовий похід проти Нахачу. Китайські воєначальники заснували чотири нових фортеці і змогли у жовтні 1387 року переконати монгольського воєначальника Нахачу добровільно здатися. Після полону Нахачу велика частина його армії, яка складалася з 200 тис. вояків, здалася китайським воєначальникам.
Все це суттєво послабило північну Юань, позбавивши надії повернути владу в Китаї. Водночас завдано удару авторитету Усхал-хана. Навесні 1388 року 150-тисячна китайська армія під командуванням воєначальника Лань Юйя увійшла вглиб володінь Північної Юань. У битві на озері Буйр-Нуур армія Північної Юань зазнала тяжкої поразки. У полон було взято близько 70 тисяч монголів і 100 тис. домашньої худоби (верблюдів, коней і овець). Під час втечі до Каракоруму Усхал-хан разом зі своїм старшим сином був убитий в бою на річці Тол Дзорігту-ханом з роду Аріг-Буги. Другий син монгольського кагана, його дружини і доньки потрапили у полон до китайців. Ці події фактично означали припинення династії Північна Юань. Цього разу Каракорум остаточно зруйновано китайцями й залишено монголами. Після 1388 року для держави Північна Юань використовувалася назва Монгольське ханство (каганат).
Джерела ред.
- Grousset, Rene (1970) . The Empire of the Steppes: History of Central Asia. Rutgers University Press. ISBN 978-0813513041
- Ed.Denis Crispin Twitchett, John King Fairbank-The Cambridge history of China, Volume 2; Volume 8, p.227
- May, Timothy (2016). The Mongol Empire: A Historical Encyclopedia. ABC-CLIO
- ↑ China Biographical Database
- ↑ 薄音湖 买的里八剌与脱古思帖木儿 // 黑龙江民族丛刊 — 哈尔滨市: 2003. — вип. 04. — С. 66–68. — ISSN 1004-4922 — doi:10.3969/J.ISSN.1004-4922.2003.04.014; doi:10.16415/J.CNKI.23-1021/C.2003.04.014