Відкрити головне меню

Уста́в — закон або збірка правил, що регулював ту чи ту ділянку правовідносин, також важливий т]] законодавства, що становив джерело права за княжої доби. Відомі княжі устави Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. У Великому князівстві Литовському деякі законодавчі акти називалися уставами (див. Земські уставні грамоти). У 1557 т. за. «Устава на волоки» польського короля Жигмонта II Авґуста впроваджувала волочний перемір. У царській Росії устав — збір законів якоїсь ділянки. Уставними грамотами називалися акти, що визначали відносини між поміщиками й селянами по селянській реформі 1861.

Тепер термін «устав» іноді вживається на означення статуту (конституції) якоїсь установи, наприклад, Устав Помісної Української Католицької Церкви, схвалений українським католицьким єпископатом у 1973.

Устав — сукупність правил богослужбових відправ, зібраних у документі, що його Латинська Церква визначає як «Ordo celebratiois». В Українській Церкві устави були зібрані в книзі Типик (див. також Церковні обряди).

ЛітератураРедагувати