Вікіпедія

Урсула Ле Гуїн

американська письменниця-фантаст, літературний критик і перекладачка

Урсула Кребер-Ле Гуїн (англ. Ursula Kroeber Le Guin[7]; 21 жовтня 1929, Берклі, Каліфорнія — 22 січня 2018, Портленд, Орегон) — відома американська письменниця-фантаст, літературний критик і перекладачка фантастики. Лауреатка премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (2001).

Урсула Ле Гуїн
англ. Ursula Kroeber Le Guin
UrsulaLeGuin.01.jpg
Урсула Ле Гуїн у 2004 році
Ім'я при народженні Урсула Кребер
Народилася 21 жовтня 1929(1929-10-21)
Берклі, Аламеда, Каліфорнія, США[1]
Померла 22 січня 2018(2018-01-22) (88 років)
Портленд, Орегон, США
·гострий інфаркт міокарда
Поховання невідомо[2]
Громадянство США США
Місце проживання Берклі
Портленд[3]
Діяльність письменниця
Сфера роботи художня література[d], наукова фантастика[4] і літературний твір у жанрі фентезіd[4]
Alma mater Коледж Редкліфф, Колумбійський університет
Мова творів англійська
Роки активності 1962 — 2018
Жанр наукова фантастика, фентезі
Magnum opus
Членство Фі Бета Каппа і Американська академія мистецтв та літератури
Конфесія атеїзм
Батько Альфред Кребер
Мати Теодора Кребер
Брати, сестри Karl Kroeberd
У шлюбі з Чарльз Ле Гуїн
Автограф Ursula K. Le Guin signature.svg
Нагороди
Сайт: ursulakleguin.com
CMNS: Урсула Ле Гуїн у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Урсула Ле Гуїн писала також віршовані твори, нефантастичні дитячі та інші книги, есе про літературу, однак найбільшої популярності набула як авторка романів і повістей у жанрах наукової фантастики та фентезі. Книги Ле Гуїн завжди чудові за стилем, в них авторка звертається до конфліктів і взаємодії різних культур, даосизму, анархізму, психологічних і соціальних тем. У пізніших роботах вона торкається також феміністської тематики (зокрема, в жанрі екофемінізму)[8]. Авторка є однією з найавторитетніших фантастів, лауреаткою кількох найвищих нагород в області наукової фантастики і фентезі (премія Г'юго, премія Неб'юла, премія Локус). Також відома як перекладачка з іспанської (зокрема творів Анхеліки Городішер).

ЖиттєписРедагувати

Народилася 1929 року в Берклі, штат Каліфорнія, у родині відомого антрополога Альфреда Луї Кребера і письменниці Теодори Кребер[9]. Перше оповідання написала у віці 11 років (журнал Astounding Science Fiction повернув оповідання авторці, відмовившись друкувати його). У 1951 році здобула ступінь бакалавра в коледжі Редкліф, у 1952 — захистила магістерську роботу в Колумбійському університеті на тему «Романтична література Середньовіччя та Відродження», спеціалізувалася на середньовічній романській літературі[10]. Під час навчання у Франції у 1953 році познайомилася з істориком Чарльзом Ле Гуїном, одружилася з ним у тому ж році в Парижі[11].Діти — дві дочки і син. З 1958 року мешкала у місті Портленд, штат Орегон[12].

Урсула Ле Гуїн померла 22 січня 2018 року у своєму домі в Портланді у віці 88 років. ЇЇ син не повідомив причину смерті, але зазначив, що вона мала тяжкий стан здоров'я вже протягом декількох місяців[13].

ТворчістьРедагувати

СтильРедагувати

Ле Гуїн відрізняється від інших письменниць фантастики насамперед гуманітарним ухилом, акцентом на соціологію й антропологію. Це особливо помітно в науково-фантастичних книгах так званого Гайнського циклу, об'єднаних темою культурної взаємодії планет у далекому майбутньому[8]. Найпоказовішим щодо цього є роман «Знедолені» з підзаголовком «Неоднозначна утопія», який розповідає про цивілізацію, засновану на анархізмі.

Незважаючи на фантастичні деталі, книги Ле Гуїн — завжди про людину. Романи Гайнського циклу розповідають про конфлікти, взаємодію і взаємопроникнення відмінних одна від одної культур[8]. Найчастіше ці культури мають незвичайні, часом екзотичні риси, і обігруючи цю незвичайність, авторка показує нам деякі сторони нашої власної культури. Прикладом може бути глибоке дослідження впливу статі на особистість, життя і сприйняття людини в книзі «Ліва рука темряви», протагоніст/ка якої — людина з планети, жителі якої можуть змінювати стать.

Світи Ле Гуїн переконливі, детальні, населені персонажами, головне в яких — їхні незмінні людські риси. На відміну від багатьох інших фантаст/ок, сюжети її книг — це дорослішання, подолання себе, пізнання або входження в іншу культуру, пошук відповіді на якесь питання в собі, а не перетворення світу поза собою. Так, наприклад, романи циклу про Земномор'я — «Чарівник Земномор'я» (1968), «Гробниці Атуану» (1971), «Останній берег» (1972) тощо — які стали класикою фентезі, можна читати як притчі про дорослішання, про зустріч з інакшістю, про життя і смерть, про злагоду з самими собою.

Кар'єраРедагувати

Ранні твори, дія яких відбувається у вигаданій центральноєвропейській країні Орсинії, стилістично не належали до фантастики і не публікувалися, але мали значний вплив на подальшу творчість, зокрема збірку оповідань «Орсинійські історії» і роман «Малафрена». Першим опублікованим оповіданням Ле Гуїн було «Квітень в Парижі» («April in Paris»), журнал «Fantastic», 1962. Відтоді Ле Гуїн регулярно публікує фантастичні оповідання та повісті. Популярність приходить до неї в 1969 році після публікації роману «Ліва рука темряви», який здобув обидві найвищі премії англомовної фантастики — «Г'юго» та «Неб'юла».

Пам'ятьРедагувати

  • На 33-й поштовій марці з серії «Літературні мистецтва» від Поштової служби США зображено портрет Ле Гуїн і фонова сцена з її роману «Ліва рука темряви»[14]
  • 18 жовтня 2021 року Літературний траст Урсули Ле Гуїн (Ursula K. Le Guin Literary Trust) заявив про започаткування літературної нагороди з фантастики, названої її ім'ям (Ursula K. Le Guin Prize for Fiction), якою передбачається нагороджувати за опублікований у книжці твір художньої фантастики. Премія у 25 тисяч доларів буде вперше вручена 21 жовтня 2022 року, у день народження Ле Гуїн. Щоб мати право на участь, твори повинні бути опубліковані в США англійською мовою або в англійському перекладі. Передбачено, що у разі виграшу перекладеного твору приз буде розділено порівну між автором і перекладачем. Автор може виграти приз лише один раз за життя. Номінації відкриються 2 лютого 2022 року. Траст обере шорт-лист із номінантів, а журі визначить переможця. До складу журі 2022 року входять Адрієн Марі Браун, Беккі Чемберс, Моллі Глос, Девід Мітчелл і Луїс Альберто Урреа[15].

БібліографіяРедагувати

Цикл про Земномор'яРедагувати

РоманиРедагувати

ОповіданняРедагувати

  • «Звільняюче закляття» (The Word of Unbinding), 1975
  • «Правило імен» (The Rule of Names), 1975
  • Збірка «Земноморські оповідання» (Tales from Earthsea), 2001
  • Король планети Зима (Winter's King), 1969

ЕкранізаціїРедагувати

Гайнський цикл (НФ)Редагувати

РоманиРедагувати

Збірки творів короткої формиРедагувати

  • «Чотири шляхи до прощення» (Four Ways to Forgiveness), 1995
  • «День народження світу» (The Birthday of the World), 2002

Інша прозаРедагувати

ПовістіРедагувати

  • «Різець небесний» (The Lathe of Heaven), 1971
  • «Малафрена» (Malafrena), 1979
  • «Завжди повертаючись додому» (Always Coming Home), 1985
  • «Подарунки» (Gifts), 2004

Збірки оповіданьРедагувати

  • «Дванадцять румбів вітру» (The Wind's Twelve Quarters), 1975
  • «Орсиніські оповіді» (Orsinian Tales), 1976
  • «Роза вітрів» (The Compass Rose), 1982
  • «Дівчата Баффало, чи не бажаєте вийти вночі» (Buffalo Gals, Won't You Come Out Tonight)
  • «Морський шлях» (Searoad), 1991
  • «Рибалка з Внутрішнього моря» (A Fisherman of the Inland Sea), 1994
  • «Відмикаючи повітря та інші оповідання» (Unlocking the Air and Other Stories), 1996
  • «Зміна світів» (Changing Planes), 2003

Дитячі книгиРедагувати

КішкокриліРедагувати

  • «Кішкокрилі» (Catwings), 1988
  • «Кішкокрилі повертаються» (Catwings Return), 1989
  • «Чудесний Олександр і Кішкокрилі» (Wonderful Alexander and the Catwings), 1994
  • «Як Джейн залишилася одна» (Jane on Her Own), 1999

ІншеРедагувати

  • «Далеко звідусіль» (Very Far Away from Anywhere Else), 1976
  • «Юшка» (Fish Soup), 1992
  • «На рудій кобилі» (A Ride on the Red Mare's Back), 1992

Критика, есеРедагувати

  • «Мова ночі» (The Language of the Night), 1979, 1992
  • «Танці на краю світу» (Dancing at the Edge of the World), 1989
  • «Штурвал ремесла» (Steering the Craft), 1998 (about writing)
  • «Уявна хвиля» (The Wave in the Mind), 2004

ПоезіяРедагувати

  • «Дикий овес та вогнеквіти» (Wild Oats and Fireweed), 1988
  • «Вихідний з павичами» і інші вірші (Going Out with Peacocks and Other Poems), 1994

ПерекладиРедагувати

Нагороди та преміїРедагувати

Премія «Г'юго»

Премія «Неб'юла»[22]

Всесвітня премія фентезі[23]

Меморіальна премія Джеймса Тіптрі-молодшого

Меморіальна премія імені Теодора Стерджона

Премія Локус[28]

ЕкранізаціїРедагувати

Переклади українськоюРедагувати

Романи
  • Урсула Ле Гуїн. Чарівник Земномор'я (Земномор'я #1). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2005. 205 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-809-4
  • Урсула Ле Гуїн. Гробниці Атуану (Земномор'я #2). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 280 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-528-1
    • (передрук) Урсула Ле Гуїн. Гробниці Атуану (Земномор'я #2). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстраці: Наталія Клочкова. Київ: KM Books, 2017. 232 стор. (Серія «Земномор'я») ISBN 978-617-7409-82-2
  • Урсула Ле Гуїн. Останній берег (Земномор'я #3). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 400 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-636-9
  • Урсула Ле Гуїн. Техану, (Земномор'я #4). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 400 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-638-5
  • (перші 4 романи) Урсула Ле Гуїн. Чарівник Земномор'я[29] (Земномор'я #1,2,3,4). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстраці: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 672 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-809-4
Оповідання
  • Урсула Ле Гуїн. Слово, що звільняє. Переклад з англійської: Алла Хандога. Київ: журнал «Всесвіт». // Всесвіт, 1991, № 8 — стор. 235—238
  • Урсула Ле Гуїн. Історія моєї уяви. Переклад з англійської: Іван Яндола. Київ: журнал «Всесвіт». Всесвіт, 2011, № 3-4 — стор. 260—264
  • Урсула Ле Гуїн. Ті, хто покидають Омелас. Переклад з англійської: Орися Божко. Київ: журнал «Всесвіт». // Всесвіт, 2011, № 7-8 — стор. 258—264

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ Find a Grave — 1996.
  3. ↑ U.S. author Ursula K. Le Guin dies at 88: family — 2018.
  4. ↑ а б Czech National Authority Database
  5. ↑ https://www.readingistherapy.com/ursula-le-guin-on-abortion/
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ Ursula K. Le Guin:. How to pronounce me. Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 1 червня 2013. 
  8. ↑ а б в Ніч на Венері, 2020, с. 316.
  9. ↑ Spivack, Charlotte (1984). Ursula K. Le Guin. Boston: Twayne Publishers. ISBN 0805773932. 
  10. ↑ ФЕНТЕЗІ З ЖІНОЧИМ ІМ'ЯМ. Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 2 липня 2016. 
  11. ↑ Baker, Jeff (27 лютого 2010). Northwest Writers at Work: Ursula K. Le Guin is 80 and taking on Google. OregonLive. The Oregonian. Архів оригіналу за 13 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015. «She met Charles Le Guin.» 
  12. ↑ 2014 PSU directory listing for Charles Leguin (sic). Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 2 липня 2016. 
  13. ↑ Jonas, Gerald (2018). Ursula K. Le Guin, Acclaimed for Her Fantasy Fiction, Is Dead at 88. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 24 січня 2018. 
  14. ↑ Le Guin Stamp. January 15, 2021 [1] [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  15. ↑ Locus Magazine. New Le Guin Prize for Fiction. October 18, 2021 [2] [Архівовано 20 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  16. ↑ 1970 Hugo Awards. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 24 липня 2018. 
  17. ↑ 1973 Hugo Awards. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018. 
  18. ↑ 1974 Hugo Awards. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018. 
  19. ↑ 1975 Hugo Awards. Архів оригіналу за 31 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018. 
  20. ↑ 1988 Hugo Awards. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018. 
  21. ↑ 2017 Hugo Awards. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018. 
  22. ↑ Nebula Awards Winners. Ursula K. Le Guin. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018. 
  23. ↑ World Fantasy Convention. Award Winners. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018. 
  24. ↑ 1994 James Tiptree, Jr. Award. Архів оригіналу за 20 січня 2017. Процитовано 24 липня 2018. 
  25. ↑ 1995 Retrospective Award. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 24 липня 2018. 
  26. ↑ 1996 James Tiptree, Jr. Award. Архів оригіналу за 20 січня 2017. Процитовано 24 липня 2018. 
  27. ↑ The Theodore Sturgeon Memorial Award. Архів оригіналу за 19 листопада 2012. Процитовано 24 липня 2018. 
  28. ↑ Ursula K. Le Guin. Locus Awars and Poll. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 25 липня 2018. 
  29. ↑ Зміст: Чарівник Земномор'я, Гробниці Атуану, Останній берег, Техану

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Ле Гуїн Урсула // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 24. — ISBN 966-692-744-6.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Урсула Ле Гуїн
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Урсула Ле Гуїн
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Урсула_Ле_Гуїн&oldid=39092733