Вікіпедія

Урсула Ле Гуїн

американська письменниця, літературна критикиня, перекладачка, феміністка та журналістка

Урсула Кребер-Ле Гуїн (англ. Ursula Kroeber Le Guin[12]; 21 жовтня 1929, Берклі, Каліфорнія — 22 січня 2018, Портленд, Орегон) — американська письменниця-фантастка, літературний критик, перекладачка, сценаристка, поетеса, феміністка та журналістка. Лауреатка премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (2001).

Урсула Ле Гуїн
англ. Ursula Kroeber Le Guin
Ім'я при народженніУрсула Кребер
Народилася21 жовтня 1929(1929-10-21)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Берклі, Каліфорнія, США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла22 січня 2018(2018-01-22)[2][4][…] (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Портленд, Орегон, США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
·інфаркт міокарда Редагувати інформацію у Вікіданих
Похованняневідомо[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняБерклі
Портленд[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця, сценаристка, перекладачка, письменниця-романістка, поетеса, авторка, літературний критик, письменниця наукової фантастики, активістка за права жінок, дитяча письменниця, журналістка, прозаїк, writer of feminist science fiction Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботихудожня література[d], наукова фантастика[7], літературний твір у жанрі фентезі[7] і науково-фантастична літератураd[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКоледж Редкліфф, Колумбійський університет
ЗакладОрегонський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творіванглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1962 — 2018
Жанрнаукова фантастика, фентезі і феміністська наукова фантастика Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opus
ЧленствоФі Бета Каппа і Американська академія мистецтв та літератури Редагувати інформацію у Вікіданих
КонфесіяДаосизм Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоAlfred L. Kroeberd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиТеодора Кребер
Брати, сестриKarl Kroeberd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зШарль Ле Гуїнd[8][6][9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
Сайт: ursulakleguin.com
CMNS: Урсула Ле Гуїн у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Урсула Ле Гуїн писала також віршовані твори, нефантастичні дитячі та інші книги, есе про літературу, однак найбільшої популярності набула як авторка романів і повістей у жанрах наукової фантастики та фентезі. Книги Ле Гуїн завжди чудові за стилем, в них авторка звертається до конфліктів і взаємодії різних культур, даосизму, анархізму, психологічних і соціальних тем. У пізніших роботах вона торкається також феміністської тематики (зокрема, в жанрі екофемінізму)[13]. Авторка є однією з найавторитетніших фантастів, лауреаткою кількох найвищих нагород в області наукової фантастики і фентезі (премія Г'юго, премія Неб'юла, премія Локус). Також відома як перекладачка з іспанської (зокрема творів Анхеліки Городішер).

Життєпис

ред.

Народилася 1929 року в Берклі, штат Каліфорнія, у родині відомого антрополога Альфреда Луї Кребера і письменниці Теодори Кребер[14]. Перше оповідання написала у віці 11 років (журнал Astounding Science Fiction повернув оповідання авторці, відмовившись друкувати його). У 1951 році здобула освітній ступінь бакалавра в коледжі Редкліф, у 1952 — захистила магістерську роботу в Колумбійському університеті на тему «Романтична література Середньовіччя та Відродження», спеціалізувалася на середньовічній романській літературі[15]. Під час навчання у Франції у 1953 році познайомилася з істориком Чарльзом Ле Гуїном, одружилася з ним у тому ж році в Парижі[16].Діти — дві дочки і син. З 1958 року мешкала у місті Портленд, штат Орегон[17].

Урсула Ле Гуїн померла 22 січня 2018 року у своєму домі в Портланді у віці 88 років. Її син не повідомив причину смерті, але зазначив, що вона мала тяжкий стан здоров'я вже протягом кількох місяців[18].

Творчість

ред.

Стиль

ред.

Ле Гуїн відрізняється від інших письменниць фантастики насамперед гуманітарним ухилом, акцентом на соціологію й антропологію. Це особливо помітно в науково-фантастичних книгах так званого Гайнського циклу, об'єднаних темою культурної взаємодії планет у далекому майбутньому[13]. Найпоказовішим щодо цього є роман «Знедолені» з підзаголовком «Неоднозначна утопія», який розповідає про цивілізацію, засновану на анархізмі.

Незважаючи на фантастичні деталі, книги Ле Гуїн — завжди про людину. Романи Гайнського циклу розповідають про конфлікти, взаємодію і взаємопроникнення відмінних одна від одної культур[13]. Найчастіше ці культури мають незвичайні, часом екзотичні риси, і обігруючи цю незвичайність, авторка показує нам деякі сторони нашої власної культури. Прикладом може бути глибоке дослідження впливу статі на особистість, життя і сприйняття людини в книзі «Ліва рука темряви», протагоніст/ка якої — людина з планети, жителі якої можуть змінювати стать.

Світи Ле Гуїн переконливі, детальні, населені персонажами, головне в яких — їхні незмінні людські риси. На відміну від багатьох інших фантаст/ок, сюжети її книг — це дорослішання, подолання себе, пізнання або входження в іншу культуру, пошук відповіді на якесь питання в собі, а не перетворення світу поза собою. Так, наприклад, романи циклу про Земномор'я — «Чарівник Земномор'я» (1968), «Гробниці Атуану» (1971), «Останній берег» (1972) тощо — які стали класикою фентезі, можна читати як притчі про дорослішання, про зустріч з інакшістю, про життя і смерть, про злагоду з самими собою.

Кар'єра

ред.

Ранні твори, дія яких відбувається у вигаданій центральноєвропейській країні Орсинії, стилістично не належали до фантастики і не публікувалися, але мали значний вплив на подальшу творчість, зокрема збірку оповідань «Орсинійські історії» і роман «Малафрена». Першим опублікованим оповіданням Ле Гуїн було «Квітень в Парижі» («April in Paris»), журнал «Fantastic», 1962. Відтоді Ле Гуїн регулярно публікувала фантастичні оповідання та повісті. Популярність прийшла до неї в 1969 році після публікації роману «Ліва рука темряви», який здобув обидві найвищі премії англомовної фантастики — «Г'юго» та «Неб'юла».

Вшанування

ред.
  • На 33-й поштовій марці з серії «Літературні мистецтва» від Поштової служби США зображено портрет Ле Гуїн і фонова сцена з її роману «Ліва рука темряви»[19]
  • 18 жовтня 2021 року Літературний траст Урсули Ле Гуїн (Ursula K. Le Guin Literary Trust) заявив про започаткування літературної нагороди з фантастики, названої її ім'ям (Ursula K. Le Guin Prize for Fiction), якою передбачається нагороджувати за опублікований у книжці твір художньої фантастики. Премія у 25 тисяч доларів вперше вручена 21 жовтня 2022 року, у день народження Ле Гуїн. Щоб мати право на участь, твори повинні бути опубліковані в США англійською мовою або в англійському перекладі. Передбачено, що у разі виграшу перекладеного твору приз буде розділено порівну між автором і перекладачем. Автор може виграти приз лише один раз за життя. Номінації відкриються 2 лютого 2022 року. Траст обере шорт-лист із номінантів, а журі визначить переможця. До складу журі 2022 року увійшлт Адрієн Марі Браун, Беккі Чемберс, Моллі Глос, Девід Мітчелл і Луїс Альберто Урреа[20].

Бібліографія

ред.

Нагороди та премії

ред.

Премія «Г'юго»

Премія «Неб'юла»[27]

Всесвітня премія фентезі[28]

Меморіальна премія Джеймса Тіптрі-молодшого

Меморіальна премія імені Теодора Стерджона

Премія Локус[33]

Екранізації

ред.

Переклади українською

ред.
Романи
  • Урсула Ле Ґуїн. Чарівник Земномор'я (Земномор'я #1). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2005. 205 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-809-4
  • Урсула Ле Ґуїн. Гробниці Атуану (Земномор'я #2). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 280 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-528-1
    • (передрук) Урсула Ле Ґуїн. Гробниці Атуану (Земномор'я #2). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстраці: Наталія Клочкова. Київ: KM Books, 2017. 232 стор. (Серія «Земномор'я») ISBN 978-617-7409-82-2
  • Урсула Ле Ґуїн. Останній берег (Земномор'я #3). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 400 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-636-9
  • Урсула Ле Ґуїн. Техану, (Земномор'я #4). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 400 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-638-5
  • (перші 4 романи) Урсула Ле Ґуїн. Чарівник Земномор'я[34] (Земномор'я #1,2,3,4). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстраці: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 672 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-809-4
Оповідання
  • Урсула Ле Ґуїн. Слово, що звільняє. Переклад з англійської: Алла Хандога. Київ: журнал «Всесвіт». // Всесвіт, 1991, № 8 — стор. 235—238
  • Урсула Ле Ґуїн. Історія моєї уяви. Переклад з англійської: Іван Яндола. Київ: журнал «Всесвіт». Всесвіт, 2011, № 3-4 — стор. 260—264
  • Урсула Ле Ґуїн. Ті, хто покидають Омелас. Переклад з англійської: Орися Божко. Київ: журнал «Всесвіт». // Всесвіт, 2011, № 7-8 — стор. 258—264

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в г д Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ NooSFere — 1999.
  5. ↑ Find a Grave — 1996.
  6. ↑ а б U.S. author Ursula K. Le Guin dies at 88: family — 2018.
  7. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  8. ↑ https://www.ursulakleguin.com/biography
  9. ↑ Twitter — X Corp., 2006.
  10. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  11. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  12. ↑ Ursula K. Le Guin:. How to pronounce me. Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 1 червня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) [Архівовано 2013-08-11 у Wayback Machine.]
  13. ↑ а б в Ніч на Венері, 2020, с. 316.
  14. ↑ Spivack, Charlotte (1984). Ursula K. Le Guin. Boston: Twayne Publishers. ISBN 0805773932.
  15. ↑ ФЕНТЕЗІ З ЖІНОЧИМ ІМ'ЯМ. Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 2 липня 2016. [Архівовано 2016-08-31 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Baker, Jeff (27 лютого 2010). Northwest Writers at Work: Ursula K. Le Guin is 80 and taking on Google. OregonLive. The Oregonian. Архів оригіналу за 13 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015. She met Charles Le Guin.
  17. ↑ 2014 PSU directory listing for Charles Leguin (sic). Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 2 липня 2016. [Архівовано 2014-10-28 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Jonas, Gerald (2018). Ursula K. Le Guin, Acclaimed for Her Fantasy Fiction, Is Dead at 88. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 24 січня 2018.
  19. ↑ Le Guin Stamp. January 15, 2021 [1] [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  20. ↑ Locus Magazine. New Le Guin Prize for Fiction. October 18, 2021 [2] [Архівовано 20 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  21. ↑ 1970 Hugo Awards. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 24 липня 2018.
  22. ↑ 1973 Hugo Awards. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018.
  23. ↑ 1974 Hugo Awards. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018.
  24. ↑ 1975 Hugo Awards. Архів оригіналу за 31 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018.
  25. ↑ 1988 Hugo Awards. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018.
  26. ↑ 2017 Hugo Awards. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018.
  27. ↑ Nebula Awards Winners. Ursula K. Le Guin. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018.
  28. ↑ World Fantasy Convention. Award Winners. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018.
  29. ↑ 1994 James Tiptree, Jr. Award. Архів оригіналу за 20 січня 2017. Процитовано 24 липня 2018.
  30. ↑ 1995 Retrospective Award. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 24 липня 2018.
  31. ↑ 1996 James Tiptree, Jr. Award. Архів оригіналу за 20 січня 2017. Процитовано 24 липня 2018.
  32. ↑ The Theodore Sturgeon Memorial Award. Архів оригіналу за 19 листопада 2012. Процитовано 24 липня 2018. [Архівовано 2012-10-01 у Wayback Machine.]
  33. ↑ Ursula K. Le Guin. Locus Awars and Poll. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 25 липня 2018.
  34. ↑ Зміст: Чарівник Земномор'я, Гробниці Атуану, Останній берег, Техану

Джерела

ред.

Посилання

ред.
  • Ле Гуїн Урсула // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 24. — ISBN 966-692-744-6.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Урсула Ле Гуїн
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Урсула Ле Гуїн
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Урсула_Ле_Гуїн&oldid=45044975