Відкрити головне меню

Уро́чище Со́кіл — ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення в Україні. Розташована на захід від села Гринькова Рожнятівського району Івано-Франківської області.

Урочище Сокіл
Скелі в Урочищі Сокіл
Скелі в Урочищі Сокіл
48°41′56″ пн. ш. 24°05′12″ сх. д. / 48.69888889002777432° пн. ш. 24.086944440028° сх. д. / 48.69888889002777432; 24.086944440028Координати: 48°41′56″ пн. ш. 24°05′12″ сх. д. / 48.69888889002777432° пн. ш. 24.086944440028° сх. д. / 48.69888889002777432; 24.086944440028
Розташування: Україна Україна
Івано-Франківська область,
Рожнятівський район,
біля с. Гриньків
Найближче місто: смт Перегінське
Площа: 29 га
Заснований: 1975 р.
Керівна
організація:
ДП «Осмолодське лісове господарство»
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Урочище Сокіл. Карта розташування: Івано-Франківська область
Урочище Сокіл
Урочище Сокіл

Урочище Сокіл у Вікісховищі?

Площа 29 га. Статус надано 1975 року. Перебуває у віданні ДП «Осмолодське лісове господарство».

Заповідна територія розкинулась на південних схилах гори Сокіл, що в Ґорґанах (Українські Карпати), на висоті 800–1100 м. Тип лісу — вологий карпатський бір. Ґрунти слаборозвинені сильноскелетні, з низькою родючістю. Ґрунтове покриття дуже бідне, в ньому переважають різні види мохів. У площу пам'ятки включені окремі кам'янисті розсипища, що розташовані в межах масиву.

Охороняється рідкісний для Карпат лісовий масив реліктової для Карпат сосни звичайної зі складом 9СІЯл+Б віком 190–200 р. Найпоширенішим типом лісу є чисто сосновий чорницево-зеленомоховий субір; трапляються дуже рідкісні сосново-ялицево-смерекові чорницево-зеленомохові фітоценози.

У 2007 р. громадською організацією «Карпатські стежки» у співпраці з Посольством Королівства Нідерланди в Україні було встановлено інформаційно-охоронний знак (аншлаг).

ФлораРедагувати

ФаунаРедагувати

1. Вивірка
2. Олень благородний
3. Куниця лісова
4. Козуля європейська
5. Ведмідь бурий
6. Глушець карпатський
7. Орябок середньоєвропейський
8. Горіхівка
9. Синиця
10. Дятел

 
Охоронний знак

ДжерелаРедагувати