Парк імені Тараса Шевченка (Київ)

парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва в Києві

Парк імені Тараса Шевченка (т. зв. Зелений корпус КНУ[1]) — парк, розташований навпроти головного корпусу Київського університету імені Тараса Шевченка, що по вул. Володимирській, 60. Має статус «Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення»[2][3].

Парк Шевченка

Пам'ятник Тарасові Шевченку
50°26′30″ пн. ш. 30°30′47″ сх. д. / 50.44173° пн. ш. 30.512971° сх. д. / 50.44173; 30.512971Координати: 50°26′30″ пн. ш. 30°30′47″ сх. д. / 50.44173° пн. ш. 30.512971° сх. д. / 50.44173; 30.512971
Назва на честь Шевченко Тарас Григорович
Тип парк
Відкрито 1860-ті
Колишні назви Університетський,
Миколаївський,
імені Воровського
Площа 5,6 га
Країна  Україна
Розташування Київ
Парк Шевченка. Карта розташування: Україна
Парк Шевченка
Парк Шевченка
Парк Шевченка (Україна)
Мапа
CMNS: Парк імені Тараса Шевченка у Вікісховищі

Історія ред.

Парк заснований 1860 року під назвою Університетський сквер. 1896 року в парку відкрито пам'ятник Миколі I, який був знесений більшовиками 1920 року.

1939 року, з нагоди 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка, на місці колишнього пам'ятника Миколі I було відкрито пам'ятник Тарасові Шевченку, роботи скульптора Матвія Манізера. На 1938 рік скульптором з учнями була створена скульптура, про яку Лазар Каганович сказав, що «цей Шевченко буде закликати до повалення колгоспного ладу» і авторові довелося виконати скульптуру за ідеєю більшовицьких керівників[4].

«Садочок» ред.

«Садочок» — південний куточок парка з боку вулиці Гетьмана Павла Скоропадського, де кияни й гості столиці грають у шахи, шашки, доміно, нарди і карти. Після Другої світової війни радянські чоловіки, не маючи можливості, як мешканці західних країн, відвідувати нічні клуби й казино, облаштовували майже по всіх великих містах СРСР кутки для гри, переважно, у доміно.[5]

У Києві у 1950-х роках одним із таких місць, де місцеві традиційно «забивали козла», став парк Шевченка. 1962 року поруч із ними присусідилися київські шахісти й шашкісти, яких витурили із Золотоворітського скверу у зв'язку із будівництвом довкола посольств.[6] У 1970-х роках у куточку відремонтували лавочки та поставили спеціальні дерев'яні столики. У 2000-х роках провели черговий ремонт, замінили столи, звели навіси від дощу.[5]

У киян куток зажив недоброї слави, оскільки там під виглядом гравців часто збираються шахраї та безпритульні.[6][7]

Зображення ред.

Примітки ред.

  1. Зелений корпус. КНУ wiki. 28 січня 2016. Архів оригіналу за 28 січня 2016.
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20 березня 1972 року № 363 «Про віднесення пам’яток природи місцевого значення в м. Києві, згідно з новою класифікацією». [Архівовано з першоджерела 9 липня 2022.]
  3. Рішення Київської міської ради від 17 лютого 1994 року № 14 «Про створення, резервування та збереження територій і об'єктів природно-заповідного фонду в м. Києві»
  4. Головко Тарас. Новий погляд на релігійність Тараса Шевченка // День. — 2013. — № 194. — 25 жовтня. [Архівовано 25 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  5. а б У шахматистов своя валюта — спички. // Сегодня. — 2000. — № 538. — 26 лютого. (рос.) [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]
  6. а б Короли и джокеры парка Шевченко [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.].(рос.)
  7. В парке Шевченка много туниядцев — шахматист [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)

Посилання ред.

Джерела ред.