Японська слива
Сли́ва япо́нська (лат. Prunus mume; яп. ウメ, МФА: [ume], кит. 梅) або абрико́с япо́нський (лат. Armeniaca mume) — вид сливових дерев родини розових. Поширений у Східній Азії, зокрема, в Китаї, Тайвані, Кореї, Японії і В'єтнамі. Середня висота 5—10 м. Кора дерев темносіра, зі зморшками. Квітне в лютому-березні, до розпускання листя. Має запашні п'ятипелюсткові квітки, діаметром 2—3 см, зазвичай монотонні. Листя чергове, яйцеподібне, довжиною 4—8 см.
| Японська слива | |
|---|---|
| |
| Цвітіння японської сливи у березні | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Рід: | Слива (Prunus) |
| Підрід: | Слива (Prunus subg. Prunus) |
| Секція: | Prunus sect. Armeniaca |
| Вид: | Японська слива (P. mume)
|
| Біноміальна назва | |
| Prunus mume | |
Назви ред.
Латинська назва виду — Prunus mume (Слива муме). Вона була надана німецьким лікарем Філіпом фон Зібольдом, що декілька років займався вивченням флори і фауни в Японії. Складова назви «муме» є калькою японського слова «уме» (яп. 梅, МФА: [ume]), яким японці позначають цю рослину.
В японській мові окрім традиційного слова «уме» використовують інші поетичні назви:
- дерево гарного візерунку (яп. 好文木, こうぶんぼく, МФА: [koːbumboku̥]);
- трава, що сповіщає весну (яп. 春告草, はるつげぐさ, МФА: [haɾut͡sugegusa]);
- дерев'яна квітка (яп. 木の花, このはな, МФА: [konohana]);
- перша славетна трава (яп. 初名草, はつなぐさ, МФА: [hat͡sunagusa]);
Китайською мовою цю рослину називають «мей» (кит. трад.: 梅). Від цієї назви походять корейська назва «ме» (кор. 梅, 매) і в'єтнамська «май» (в'єт. mai).
В англійській мові рослину називають «японським абрикосом» (англ. Japanese apricot), «японською сливою» (Japanese plum) або «китайською сливою» (Chinese plum).
Опис ред.
.jpg)
Квітне японська слива пізньої зими, переважно наприкінці лютого, до появи листя. Кожна квітка має 5 пелюсток і становить 1-3 см в діаметрі. Цвіт як правило білого кольору, проте інколи зустрічаються рожеві або червоні квітки. Листя з'являється незабаром після опадання пелюсток. Воно овальне, загострене на кінці. Японська слива плодоносить раннього літа, як правило у червні. Через те, що збирання плодів відбувається у сезон дощів, його називають «сезоном сливових дощів» (яп. 梅雨, цую або бай'ю). Плід японської сливи круглий з невеликим пазком від корішка основи до верхівки. Незрілі плоди мають зелений колір, який поступово перетворюється на жовтий або навіть червоний, коли вони дозріють. М'якоть плоду має жовтий колір.
В культурі ред.
Японська слива вважається національною квіткою Китаю. Вона служить мотивом багатьох китайських класичних мистецьких творів. В традиційному Китаї слива є символом східноазійського Нового року. Її квіти уособлюють кінець зими і сповіщають про прихід весни. Під впливом китайської культури символіка сливи була запозичена сусідніми народами — корейцями і японцями.
21 липня 1964 року слива була офіційно визнана національною квіткою Китайської Республіки (Тайвань)[1]. Вона також є логотипом авіакомпанії China Airlines, національного перевізника Тайваню. Квітка зображена на деяких монетах нового тайванського долара.
Використання ред.
Плоди уме використовують при виробництві традиційного японського лікеру умешу.
Примітки ред.
- ↑ Government Information Office, Republic of China. web.archive.org. 5 серпня 2011. Архів оригіналу за 5 серпня 2011. Процитовано 17 серпня 2022.
