Відкрити головне меню

Терентій Хомич Уманський (23 грудня 1906, Верблюжка — 17 березня 1992, Київ) — радянський воєначальник, командир 240-ї стрілецької дивізії, Герой Радянського Союзу (1943). Начальник Київського суворовського училища у 19561958 роках, генерал-майор.

Терентій Хомич Уманський
UmanskyTerenFom.jpg
Народження 23 грудня 1906(1906-12-23)
Верблюжка
Смерть 17 березня 1992(1992-03-17) (85 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ стрілецькі війська
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 19281958
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Командування 240-ва стрілецька дивізія, Київське суворовське училище
Війни / битви радянсько-фінська війна
німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Кутузова II ступеня Орден Богдана Хмельницького II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки Медаль «За відвагу» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Хрест «За видатні заслуги» (США)
Уманський Терентій Хомич у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 23 грудня 1906 року в селі Верблюжці (тепер Новгородківського району Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Закінчив шість класів школи. Працював в колгоспі.

У Червоній Армії з 1928 року. У 1932 році закінчив Одеську піхотну школу, у 1941 році — курси «Постріл». Член ВКП(б) з 1937 року. Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. На фронті в Другу світову війну з серпня 1941 року. З 2 липня 1943 року і до кінця війни командував 240-ю стрілецькою дивізією.

29 вересня 1943 року у складі 38-ї Армії Центрального фронту 240-ва стрілецька дивізія під командою полковника Уманського форсувала Дніпро в районі села Лютіж Вишгородського району Київської області, захопила і утримала плацдарм, з якого 3 листопада розпочався наступ на Київ і його звільнення.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 жовтня 1943 року за вміле командування стрілецькою дивізією, зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм полковнику Уманському Терентію Хомичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1860).

Постановою Ради Народних Комісарів Союзу РСР від 13 вересня 1944 року полковнику Уманському Т. Х. присвоєно військове звання «генерал-майор».

 
Могила Терентія Уманського

Після війни продовжував службу в армії на командних посадах. У 1948 році він закінчив Військову академію Генерального штабу. З 26 травня 1956 по 29 вересня 1958 року був начальником Київського суворовського училища. З 1958 року в запасі. Жив в Києві. Помер 17 березня 1992 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

НагородиРедагувати

Пам'ятьРедагувати

  • В Києві на будинку № 4 по вул. Лаврській, де мешкав Т. Ф. Уманський, встановлено меморіальну дошку.
  • В селі Лютіж у Меморіалі воїнам 180-ї та 240-ї стрілецьких дивізій встановлено бюст Героя[1].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5
  • Битва за Буковину. — Ужгород, 1967;
  • Нам дороги эти позабыть нельзя. — Киев, 1980.