Ульріх Грайфельт
Ульріх Генріх Еміль Ріхард Грайфельт (нім. Ulrich Heinrich Emil Richard Greifelt; 8 грудня 1896, Берлін — 6 лютого 1949, Ландсберг-ам-Лех) — один з вищих офіцерів СС, обергрупенфюрер СС і генерал поліції (30 січня 1944).
| Ульріх Грайфельт | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Ulrich Greifelt | ||||||||||
 Грайфельт під час Нюрнберзького процесу (1947). | ||||||||||
| Народився |
8 грудня 1896 Берлін, Німецька імперія[1] | |||||||||
| Помер |
6 лютого 1949 (52 роки) Ландсберг-ам-Лех | |||||||||
| Країна |
.svg){kind=small} Німеччина | |||||||||
| Діяльність | офіцер, політик | |||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||
| Учасник | Перша світова війна | |||||||||
| Членство | СС[2] | |||||||||
| Військове звання |
 Обергруппенфюрер СС, генерал поліції (30 січня 1944) | |||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2] | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Біографія ред.
Син фармацевта. В 1914 році вступив в 48-й піхотний полк. Учасник Першої світової війни. У серпні 1916 року переведений в авіацію, льотчик-спостерігач 249-го авіазагону, яким командував Гуго Шперрле. В 1918 році служив в штабі німецької військової адміністрації в Ризі. В 1919 році — член Добровольчого корпусу, брав участь в боях з більшовиками в Прибалтиці. Після демобілізації з армії був залишений в рейхсвері, але потім вийшов у відставку і став бізнесом. В 1932 році фірма Грайфельта розорилася. 1 квітня 1933 року вступив в НСДАП (квиток №1 667 407), 6 липня 1933 року — в СС (посвідчення №72 909). З 1 травня 1934 року — начальник штабу оберабшніту СС «Ельба», з 15 червня 1934 року — оберабшніта СС «Рейн». 25 травня 1935 року призначений начальником Центральної канцелярії Головного управління СС. 24 лютого 1937 року переведений в особистий штаб рейхсфюрера СС. З 7 жовтня 1939 року — начальник Головного штабного управління СС імперського комісара з питань консолідації німецького народу. В кінці Другої світової війни заарештований союзниками. На Нюрнберзькому процесі у справі Головного управління СС з питань раси і поселення 10 березня 1948 року був засуджений до довічного ув'язнення. Помер у в'язниці від серцевого нападу.
Нагороди ред.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Кільце «Мертва голова»
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Почесний знак «За турботу про німецький народ» 2-го ступеня
Література ред.
- Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1024837416 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.