Відкрити головне меню

Ульріх Бейєр (нім. Ulrich Beyer; 23 липня 1947 — 20 жовтня 1988) — німецький боксер, що виступав за збірну НДР. Чемпіон Європи, призер чемпіонатів світу і Європи з боксу у першій напівсередній та напівсередній вазі.

Ульріх Бейєр Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Громадянство Flag of East Germany.svg НДР
Народився 23 липня 1947(1947-07-23)
Темплін
Помер 20 жовтня 1988(1988-10-20) (41 рік)
Франкфурт-на-Одері
Вагова категорія перша напівсередня, напівсередня
Зріст 172 см
Спортивний клуб ASK Vorwärts Frankfurt
Спортивні медалі
Бокс
Чемпіонат світу
Бронза 1974 Гавана до 63,5 кг
Чемпіонат Європи
Золото 1971 Мадрид до 63,5 кг
Срібло 1977 Галле до 63,5 кг
Бронза 1973 Белград до 63,5 кг
Бронза 1975 Катовіце до 63,5 кг

ЖиттєписРедагувати

Народився в місті Темплін, нині — район Уккермарк землі Бранденбург, Німеччина.

Займатися боксом розпочав у підлітковому віці. З 1965 року став регулярно залучатися до юнацької збірної НДР на міжнародних боксерських змаганнях. У 1968 році вперше взяв участь у дорослому чемпіонаті НДР і відразу дістався фіналу змагань, де поступився. Наступного року він став третім, а ще за рік — знову другим. Починаючи з 1971 року протягом семи років поспіль ставав чемпіоном країни у вазі до 63,5 кг.

Двічі брав участь в літніх Олімпійських іграх, проте значних досягнень не мав: у 1972 році вже в першому ж колі поступився майбутньому олімпійському чемпіонові Рею Сілсу (США); у 1976 році дістався чвертьфіналу, де поступився знову ж таки майбутньому олімпійському чемпіонові Рею Леонарду (США).

Учасник І чемпіонату світу з боксу 1974 року в Гавані (Куба). Дістався півфіналу змагань, де поступився майбутньому чемпіонові світу Аюбу Калуле (Уганда), задовільнившись бронзовою медаллю.

У фіналі чемпіонату Європи з боксу 1971 року в Мадриді (Іспанія) переміг Калістрата Куцова (Румунія), виборовши титул чемпіона Європи. На наступних європейських першостях двічі поспіль доходив до півфіналу, де поступався майбутнім чемпіонам: у 1973 році в Белграді (СФРЮ) — Маріяну Бенешу (СФРЮ), у 1975 році в Катовіце (Польща) — Валерію Лімасову (СРСР). На чемпіонаті Європи 1977 року в Галле (НДР) дістався фіналу, де несподівано поступився Богдану Гайді (Польща).

Після закінчення спортивної кар'єри у 1977 році, деякий час перебував на тренерській роботі. Зокрема, у 1980-х роках допомогав Манфреду Вольке у підготовці Генрі Маске.

ПосиланняРедагувати