Українські приказки, прислів'я і таке інше

Українські приказки, прислів'я і таке інше — збірка українських приказок, прислів'їв, загадок, написана Матвієм Номисом в 1861 році, вперше видана в 1864 році. Містить в собі 14,5 тисяч приказок, прислів'їв і загадок. Ця збірка усної народної творчості мала важливе значення для становлення національної свідомості і самобутності українського народу, який на той час не мав державності і знаходився під владою імперій. І до сьогодні вона залишається основою української народної творчості цього жанру.[1]

Номис Українські приказки, прислівя, і таке інше.jpg

Метою написання цієї збірки було «зберегти для нащадків розповіді бувалих, старосвітських людей, цікаві факти з минулого різних українських станів і тим самим сприяти розвитку національної самосвідомості». Приказки та прислів'я, вміщені в збірці, охоплюють найрізноманітніші сфери життя, звичаїв, вірувань українського народу.[2]

Емським указом 1876 року, який забороняв українське слово, ця збірка разом з іншими пам'ятками української культури була заборонена.

У 1909 році літературознавець Михайло Возняк знайшов й опублікував у «Записках Наукового товариства ім. Шевченка» зразки паремій, вилучені цензурою в першому виданні. У 1920-х роках фольклорист й етнограф Андрій Лобода перевидав збірку накладом 150 примірників. Через зарахування у подальшому М. Номиса до буржуазних діячів, в радянській Україні збірка не перевидавалася. Тільки з березня 1991 року журнал «Київ» розпочав друк частинами тексти зі збірки Номиса. За кордоном, до 120-річчя виходу збірки у світ, її було перевидано в 1985 році з ініціативи та на кошти Владики Мстислава.

За незалежної України збірка була двічі опублікована видавництвом «Либідь»: у 1993 році нею була розпочата серія «Літературні пам'ятки України» і перевидана в 2004 році в серії «Пам'ятки історичної думки України».

ВиданняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати