Український кінематограф доби УНР

Український кінематограф доби УНР характеризується зародженням проукраїнської кіноіндустрії в період незалежності України в часи УНР.[1][2]

В 1917 році проголошено незалежність України та утворення УНР зі столицею у Києві, але УНР проіснувало лише до 1921 року. Через буремність тих часів, не вся територія Наддніпрянської України контролювалася УНР. У 1917—1921 роки частина території України контролювалася проукраїнськими силами УНР, частина проросійськими силами царських білогвардійців, а частина червоноармійською армією Радянської імперії. Український кінематограф 1917—1921 років можна поділити на 3 частини: кінематограф російських кіномитців що залишилися в Україні після падіння Радянської імперії (1917—1919 роки), кінематограф УРСР (1919—1921 роки), та кінематограф УНР (1917—1921 роки).

В 1919 році УНР втрачає контроль над частиною Наддніпрянської України й ці землі окуповує Радянська імперія проголосивши утворення УРСР. Незабаром кіновиробництво в УНР починає швидко занепадати й фактично повністю зупиняється у період 1919—1921 років.

Державна політика України в галузі кінематографіїРедагувати

Докладніше: Українфільм

Українфільм стала першим українським державним органом в галузі кіно. У серпні 1918 року після проголошення незалежності України та утворення УНР на чолі з Павлом Скоропадським з'являється указ Скоропадського про українізацію кіно. На виконання цього указу була створено перша українська державна організація в галузі кіно — кінокомпанія «Українфільм».[3] У часи окупації України Радянською імперією факт існування студії «Українфільм» у 1918—1919 роках приховувався, а українські кіноісторики вперше дізналися більше про неї лише після проголошення незалежності України в 1991 році та відкриття доступу до закритих архівів.[4]

Згідно з доповідною запискою написаною у 1918 році та адресованою Головному управлінні у справах мистецтв і національної культури Української Держави Товариство «Українфільм», що заклалося у Києві, мало на меті «широке виробництво та розповсюдження ідейних та національних фільмів, головним чином патріотичного та історично-героїчного напрямків».[4]

На базі «Українфільм» почали розроблятися постановки фільмів «Брехня», «Чорна пантера» за Володимиром Винниченком, а також «Вітер з півночі», «Кармелюк», «Чорна рада». Внаслідок недовготривалості існування УНР, «Українфільм» проіснував лише рік з серпня 1918 по серпень 1919 рік. Достеменно невідомо чи на студії завершили виробництво вже розпочатих фільмів та чи вийшов хоч якийсь з них в прокат в УНР, але за припущеннями Романа Масляка, «беручи до уваги що в цей період фільми продукувалися за досить таки короткий термін, то цілком можливо що товариство ті розпочаті фільми все ж випустило.»[4] Частково припущення Росляка підтверджують повідомлення в тогочасній пресі; так наприклад в газеті «Українська Ставка» у грудні 1919 говорилося про показ стрічки «Українфільм» під назвою «В'їзд Директорії» з 30 грудня 1919 року у кінотеатрі Шанцера на Хрещатику, 25.[5]

Після анексії України Радянським союзом та падіння уряду УНР, приміщення кіностудії було силоміць передано Дніпросоюзу.[3]

Список фільмів, знятих в УНРРедагувати

У радянській пресі дуже поверхнево згадується перелік фільмів кіностудії «Українфільма». Згідно з покажчиком статей у журналі «Кіно»,[6] за весь час існування журналу там було дві статті де згадувлась студія «Українфільма»: від кінокритиків Миколи Ушакового та Л. Дефо. У своєму огляді кінофільмів та кінопреси 1918 року в Києві, кінокритик Микола Ушаков згадує лише фільм «Чорна пантера» за Винниченком (без згадки що його зняли на Українафільма).[7] А у своєму огляді кінопромисловості «Гетьманату» Л. Дефо згадує лише логотипи «Українфільму».[8]

Всього за період існування УНР було створено більше 80 фільмів. Кіновиробництво у 1917—1921 роках на території України цього періоду поділяється на три типи: 1) проросійські-царські кіно-агітки російських кіномитців створені російськими кіностудіями що фізично розташовувалися на території України в Києві, Одесі та Харкові; 2) прорадянські кіно-агітки створені радянськими кіностудіями що фізично розташовувалися на території України в Києві, Одесі та Харкові; та 3) проукраїнські фільми створені українською кіностудією «Українфільм», що розташовувалося в Києві, підконтрольному УНР.

Список деяких неігрових фільмівРедагувати

З 1917 по 1921 рік в Україні було знято 27 хронікальних фільмів та сюжетів кінохроніки.

Список деяких ігрових фільмівРедагувати

Назва Режисер Рік Назва кіностудії
Брехня Сигізмунд Веселовський 1918 «Українфільм» (Київ)
Вітер з півночі[9] невідомо 1918 «Українфільм» (Київ)
Розбійник Кармелюк Яків Яцовський 1918 «Українфільм» (Київ)
Чорна пантера Сигізмунд Веселовський 1918 «Українфільм» (Київ)
Чорна рада невідомо 1918 «Українфільм» (Київ)

Див. такожРедагувати

Джерела та приміткиРедагувати

  1. Госейко Любомир, «Історія українського кінематографа. 1896—1995», К.: KINO-КОЛО, 2005. ISBN 966-8864-00-X
  2. «Нариси історії кіномистецтва України», Редкол.: В.Сидоренко та ін., Інститут проблем сучасного мистецтва Академія мистецтв України, Інтертехнологія, 2006
  3. а б Історія українського кіно 1896—1930: факти і документи. Т. 1. Харків: «Дім Реклами», 2018. 680 с. : 506 іл. ISBN 978-966-2149-66-1
  4. а б в Росляк Р. В. Українфільма// Кіно-Театр. 2001. No 3. С. 23-24.
  5. Влада і місто: нариси життя Києва за Директорії УНР (грудень 1918 — січень 1919 рр.) / О. Бойко // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 років. — 2013. — Вип. 9. — С. 181—202
  6. Н. Казакова, Р. Росляк. «Кіно» (1925—1933): сист. покажч. змісту журн. / Держ. закл. «Нац. парламент. б-ка України». Київ: Мінкультури України, 2011. 255 с. ISBN 978-966-7547-56-1
  7. Микола Ушаков. Десять літ тому // Часопис «Кіно», № 12 (48) грудень 1928 року. С. 6–7
  8. Л. Дефо. «Українфільма» // Часопис «Кіно», #6(54) березень 1929. С. 2
  9. альтернативна назва: Руйнування Січі

ПосиланняРедагувати