Відкрити головне меню

Українське технічне товариство

об'єднання українських інженерів, засноване 1909 у Львові

Українське технічне товариство (УТТ) — історичне професійне об'єднання українських інженерів, засноване 1909 у Львові.

Зареєстроване рескриптом Галицького намісництва від 28 лютого 1909 року.[1] Перший з'їзд відбувся 1913 року. Товариство брало участь у створенні Львівської (таємної) Української Високої Політехнічної Школи (1922—1925); спрямовувало своїх членів в український кооперативний рух і на розбудову українського приватного промислу; створило науково-технічну комісію при НТШ (яка серед іншого працювала над технічною термінологією) і психотехнічну комісію (зародок пізнішого Психотехн. Інституту); видавало журнал «Технічні Вісті» (1925—1939).[2] Банкова підкомісія займалась організацією Народно-промислового банку. Згодом, однак, прийнято рішення про злиття установи, що створювалась із Торгівельно-промисловим банком при Союзі українських купців. У товаристві діяли також дві фахові секції — хіміків і торгівельників, а також одна територіальна у Станіславові.[3]

Українізація в УССР 1928 — 33 дала УТТ можливість встановити зв'язки з технічними колами на радянській Україні; багато членів товариства переїхало до УССР, де їх майже всіх ліквідовано після 1932.[2]

Кількість українських організованих інженерів 1930 року досягла близько 1000, у тому числі 50 % об'єднував Союз організацій українських інженерів на еміграції з осідком у Подебрадах (Чехо-Словаччина), ліквідований 1939.[2] 1931 року кількість членів налічувала 420 чоловік[4], 1936 року — 524.[3] УТТ організувало 1932 конгрес українських інженерів у Львові. 1939 чимало членів УТТ еміґрувало до Генеральної Губернії і створило Об'єднання праці українських інженерів при УЦК з осідком у Кракові, а під час німецької окупації Галичини 1941 — 44 — у Львові.[2]

Головами УТТ були: Роман Залозецький-Сас, Михайло Ґамота, Витовт Монастирський, Павло Дурбак, Андрій Корнелля, Михайло Павлов, Василь Рижевський (1935—1937[3][5]), Євген Нагірний (1930)[6], В. Левицький, В. Васюта (1933—1934)[1]; за краківського періоду — З. Коханівський і Р. Скочдополь; 1941 — 44 — Євген Перхорович й Іван Прокопів.[2]

Домівка товариства у Львові розташовувалась на вулиці Костюшка, 3.[7] 2 листопада 1935 року товариство переїхало на нинішню вулицю Генерала Чупринки, 58. Того ж дня на будинку було відкрито меморіальну таблицю членам УТТ, які загинули у війнах 19141920 років.[8] Згодом домівка розташовувалась на вулиці Друкарській, 1.[9]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б 25-ліття діяльности Українського Технічного Товариства // Діло. — 1934. — 4 квітня. — № 88 (13633). — С. 2.
  2. а б в г д Українське Технічне Товариство Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.. — Т. 9. — С. 3415.
  3. а б в Загальні збори Українського Технічного Товариства // Діло. — 1936. — 25 березня. — № 67 (14315). — С. 4—5.
  4. З українських Товариств // Діло. — 1931. — 29 вересня. — № 217 (12873). — С. 2.
  5. З життя наших установ // Діло. — 1937. — 24 березня. — № 64 (14607). — С. 7.
  6. З життя наших установ // Діло. — 1930. — 28 червня. — № 141 (12507). — С. 5.
  7. Оповістки // Діло. — 1935. — 28 березня. — № 81 (13979). — С. 8.
  8. Свято в Українському Технічному Товаристві у Львові // Діло. — 1935. — 4 листопада. — № 295 (14192). — С. 1.
  9. Оповістки // Діло. — 1937. — 5 березня. — № 48 (14591). — С. 12.