Відкрити головне меню

Украї́нська па́пська мала́ семіна́рія свято́го Йосафа́та в Ри́мі  — навчальний заклад із гімназійною програмою навчання українською мовою, заснований 1951 року заходами архієпископа Івана Бучка в Люрі (Франція) для підготови кандидатів до духовних семінарій. Виховне керівництво й адміністрацію було покладено від початку на українських салезіан.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Владика Іван Бучко приклав всіх зусиль, щоб отримати згоду Генеральної Курії отців салезіян, аби українські салезіяни нею опікувалися. Генеральна Курія погодилася і укладено першу домовленість, яку підписали 24-го листопада 1951 року Кир Іван Бучко і о. Ренато Дзіджотті, Генеральний Настоятель салезіян. Генеральна Курія призначила до новоствореної Семінарії двох французьких салезіян: о. Лаврентія Д'Еґера (Laurent D'Heygere), як ректора (1951—1953), і брата Йосифа Кареса, як економа, та двох українських салезіян: о. Андрія Сапеляка як завуча, а о. Григорія Гарасимовича як духівника і сповідника. 1956 року перенесена до Кастель Ґандольфо біля Риму, а 1959 року Ватикан побудував для семінарії будинок у Римі на вул. Боччеа 480. Папа Іван XXIII надав семінарії звання Понтифікальної (Папської) у 1963.

Пересічне число учнів 50—100, які походили з різних західноєвропейських країн, з Югославії та Америки. Найбільша кількість студентів (112) навчалася у 1968—1969 році. Офіційна назва Семінарії у Люрі та у Кастельґандольфо — «Український Інститут св. Івана Боско», але частіше використовувалася — «Українська Мала Семінарія св. Івана Боско».

НастоятеліРедагувати

  • Laurent D'Heygere: 1951—1953
  • Jules Lecompte: 1953—1955
  • Ivo Maze: 1955—1956
  • Андрій Сапеляк: 1956—1961
  • Степан Чміль: 1961—1967, 1976—1978
  • Василь Сапеляк: 1967—1976
  • Володимир Гринишин: 1978—1983
  • Михайло Пришляк: 1983—1989
  • Євген Небесняк: 1989—1999

Семінарія була єдиною середньою школою в західному світі з винятково українською мовою навчання.

У 1996 році покинула приміщення по вул. Боччеа у Римі і перейшла до нової будівлі при салезіянській спільноті по вул. Пренестіно. Гідно виконавши своє завдання бути центром християнського виховання українців в діаспорі, у 1999 році перестала існувати, адже українським салезіянам вже відкрилася дорога до рідної України, де могли відкрито працювати для спасіння душ і виховання дітей та молоді в дусі святого Івана Боско.

Мала Семінарія проіснувала 48 років: з 1951 по 1999, виховала понад 2500 українців 15-ти країн діаспори та з України, з них понад 60 стали священиками.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати