Вікіпедія

Українська Національна Рада в Києві

політично-культурна українська організація в Києві за німецької окупації 1941 року
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Українська Національна Рада.

Українська Національна Рада в Києві (УНРада в Києві) — політично-громадське утворення. Заснована 5 жовтня 1941 з ініціативи учасників похідної групи ОУН(м) та місцевої громадськості самостійницької орієнтації за аналогією з Центральною народною радою Карпатської України (1938) та Українською національною радою у Львові (1941—42). Головним організатором УНРади був Олег Кандиба, член Проводу українських націоналістів.

УНРада намагалася перехопити ініціативу організації та мати представників в адміністративних органах на місцях, видавала в Києві газету «Українське слово» (редактор — Іван Рогач). Членам УНРади вдалося встановити на деякий час вплив на Київську міську управу і відновити культурно-мистецьке життя міста. Робилися спроби відновити діяльність Академії наук та вишів. У Києві було створено Спілку українських письменників (голова — Олена Теліга).

Члени УНРади Редагувати

Головою УНРади став професор Микола Величківський, 1-м секретарем президії УНРади — інженер Антон Баранівський (після його загибелі — геолог Іван Дубинець), 2-м секретарем — член ПУН Осип Бойдуник. Заступниками голови УНРади стали С. Сколибог, ветеринар Олександр Корсунський та Микола Капустянський. Шефом головної канцелярії президії УНРади призначено Я. Жуковського. За структурою та політичною спрямованістю УНРада нагадувала Українську Центральну Раду часів Української Народної Республіки. Це символізувало тяглість державницької традиції. До її складу ввійшли члени різних політичних напрямів: від гетьманців до націоналістів, представники всіх українських земель, окупованих гітлерівцями. Були утворені Київська, Чернігівська й Полтавська обласні ради УНРади.

Загалом є відомості про 130 делегатів.

Відділом земельних справ УНРади й Бюро кооперативного товариства «Сільський господар» керував Кирило Осьмак[1]. Делегатом від Харківської екзекутиви ОУН був Петро Байбак[2]. Серед членів ради був також Юрій Глушко. В установчих зборах ради брав участь призначений німцями полтавський міський голова Федір Борківський.

Репресії німецької влади Редагувати

Прагнення УНРади відігравати роль всеукраїнського центру окупаційна влада сприйняла як порушення наявних приписів і втручання в політику. 27 листопада 1941 німецькі чиновники заборонили її діяльність і розпочали репресії проти її членів. У таких умовах ОУН(м) та Микола Величківський перейшли у підпілля. На початку 1942 поліцією безпеки та СД було заарештовано близько 200 осіб, пов'язаних з Організацією українських націоналістів та діяльністю УНРади, у тому числі Олену Телігу, Івана Рогача, які були страчені у Бабиному Яру.

Подальші події Редагувати

29 квітня 1944 у Львові відбулося об'єднання 3-х основних політичних центрів — Львівської та Київської УНРад і Центральної народної ради Карпатської України. Була утворена єдина Всеукраїнська національна рада (ВУНРада). Спроби ВУНРади та Української головної визвольної ради виробити спільну платформу діяльності не дали результатів, і ВУНРада припинила діяльність в еміграції 1946.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Н. К. Осьмак.. Осьмак Кирило Іванович [Архівовано 22 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 696. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  2. ↑ С.І. Білокінь. Байбак Петро Трохимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.

Джерела Редагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Українська_Національна_Рада_в_Києві&oldid=38218421