Відкрити головне меню

Україна: еволюція гідності

Документальний фільм «Україна: еволюція гідності»[1] - це соціальний проект від відомого українського продакшена «ТТБ-Студія»[2], в якому автори розповідають про події в Україні після Революції Гідності і розвиток країни в умовах викликів 2014-2019 років. Прем'єра фільму «Україна: еволюція гідності» відбулася напередодні Дня Незалежності 23 серпня 2019 року.

Україна: еволюція гідностіPicto infobox cinema.png
Жанр Документальний фільм
Режисер Єлизавета Татарінова
Оператор Віктор Левчук
Країна Україна
Рік 2019
Дата виходу 23 серпня 2019 року
youtube.com/watch?v=LH3qtyOc9KM

СюжетРедагувати

Які зміни відбувалися в Україні впродовж 2014-2019 років і хто їх втілював? Які очікування українців не виправдалися, а які досягнення стали настільки звичними, що ми часто навіть не помічаємо їх? Чого вдалося уникнути, коли держава після Революції Гідності обрала новий курс? Чи ставить громадянин постмайданної України собі ці запитання?

Колапс економіки і соціальної сфери – от що загрожувало країні в умовах військової агресії, втрати територій і внутрішньополітичної нестабільності. Яка команда і за яку ціну змогла втримати Україну від дефолту, гіперінфляції, голодних черг і замерзлих батарей?

Фільм побудовано на прийомі порівняння, п'ять основних епізодів стрічки – це заочний «діалог» між жителем України та мешканцем однієї з територій, що залишилися в орбіті колишньої імперії, відомої як «русский мир»:

- Мешканка прифронтової території в Україні, яка натерпілася лиха від війни, однак з вірою в майбутнє і власну державу облаштовує своє життя і жителька російської глибинки, що живе поруч з джерелом російського багатства – трубою газопроводу, але животіє і чується кинутою напризволяще;

- українець - ветеран АТО, який усвідомив, що захищаючи країну треба покладатися на себе і після війни намагається бути корисним країні і жінка-командир загону, що брала участь у карабахській війні, але досі перебуває в полоні ілюзії, що Росія – захисник її рідної Вірменії, попри те, що в її співвітчизників стріляє зброя, продана російськими «миротворцями» супротивній стороні;

- молодий провінційний український бізнесмен, який внаслідок лібералізації та відкриття європейських та світових ринків розвиває свою кампанію і будує стратегічні плани і мільйонер-аграрій з невизнаного Придністров’я, який тужить за СРСР і згортає бізнес, виснажений жадібністю і некомпетентністю керівництва маріонеткової республіки;

- керівниця маленької територіальної громади на Полтавщині, яка з запуском децентралізації вивела свою громаду з економічної і соціальної депресії, попри те, що в регіоні окрім землі немає ні природніх багатств, ні потужної промисловості і російський активіст, житель великого промислового міста в «російському Кувейті» - Башкортостані, який безпорадно намагається боротися з місцевою корупцією і визискувальною політикою Москви, але продовжує вірити в «доброго царя» - Путіна;

- юний незаможний студент з прикарпатської Тисмениці, якому Асоціація з ЄС і безвізовий режим дозволили отримати освіту за кордоном і який планує здійснити прорив в науці і здобути Нобелівську премію і розумниця-відмінниця із Киргизстану, яка навіть не складає випускних іспитів, бо єдине, що чекає її та тисячі однолітків – слідами батьків їхати до Росії на заробітки.

Окрема сюжетна лінія фільму – реконструкція роботи тих, на кого після Майдану лягла вся відповідальність за майбутнє пограбованої країни. Події того часу ексклюзивно коментує[3] керівник тодішнього центру прийняття рішень – Кабінету міністрів, глава двох постмайданних урядів Арсеній Яценюк.

Як вдалося відновити контроль над ситуацією, забезпечити фінансування армії, стримати агресора, не допустити розрухи й гіперінфляції? Чому після двох надважких років Україні вдалося вийти на економічний ріст? Про все це автори запитували в Арсенія Яценюка, а також Володимира Гройсмана, Олександра Турчинова, Арсена Авакова, Лілії Гриневич, Наталії Яресько.

Презентація фільмуРедагувати

22 серпня, у Києві пройшов допрем’єрний показ документальної стрічки «Україна: Еволюція гідності», присвячений шляху нашої держави після Революції Гідності. Серед тих, хто ексклюзивно коментував для фільму події тих років і брав участь у презентації, був прем`єр-міністр України 2014-2016 років, лідер партії «Народний фронт» Арсеній Яценюк, Глава уряду, а в 2014 році віце-прем'єр-міністр, міністр регіонального розвитку Володимир Гройсман, міністр МВС України Арсен Аваков, міністр освіти і науки Лілія Гриневич.

Режисерка фільму Єлизавета Татаринова [4] розповіла[5], що ідея фільму виникла, коли її іноземні колеги запитали: чи не було дарма те, що пережила Україна в 2013-2014 роках, починаючи з подій на Майдані подальшими трагічними подіями: «Я зрозуміла, що мені важливо самій для себе знайти відповідь». «У 2013 році Україна опинилась перед світоглядним вибором: ми залишаємося як країна зі своєю ідентифікацією, або потрапляємо в «братські обійми» «русского мира». І через п’ять років ми вирішили дослідити, як живуть люди у нас і там, за кордоном імперії», - розповіла режисерка. Знімальна група порівнювала життя звичайних людей в Україні й «там»: «І кожного разу, повертаючись додому, ми розуміли, що дякувати Богу, це порівняння все ж таки на нашу користь», - підкреслила Єлизавета Татаринова. «Для мене досі залишається загадкою, як вдалось не лише втримати країну над прірвою, а все ж звернути її на правильний шлях. І дуже хотілося б вірити, що це таки остаточно і що зворотного шляху не буде», - додала режисерка.


Цитати про фільмРедагувати

Під час допрем’єрного показу[6] документальної стрічки «Україна: Еволюція гідності» Арсеній Яценюк підкреслив, що якби п`ять років тому не було згуртованої єдиної української нації, «ми б уже не мали можливості відзначати День незалежності української держави». Тоді, наголосив Арсеній Яценюк, мільйони українців стали боротися за свою свободу: «Вони відчули, що таке країна. Вони зрозуміли, що нація існує тільки тоді, коли ця нація має власну державу. І ми всі разом боролися за нашу країну». У сучасному світі, сказав Арсеній Яценюк, не вистачає правди: «Я хочу, щоби не лише цей фільм, а й інші документальні твори, і спічі сучасного політикуму говорили правду». «На брехні ти ніколи не збудуєш чесне, справедливе і успішне майбутнє», - сказав Арсеній Яценюк. Природа людини така, що вона починає цінувати щось тільки тоді, коли втрачає, зазначив він: «Я не хочу, щоб ми більше втрачали. Ми не маємо права це робити. Нам треба навчитися цінувати те, що у нас є. Нам треба навчитися цінувати одне одного, свого ближнього, свою країну. Шанувати здобутки. І боротися за наступний успіх». «Життя – це вічна боротьба. Якщо ти зупинився – ти вже програв. Я хочу, щоб наступні п`ять років ті, хто сьогодні в законний спосіб прийшли до влади, зробили набагато більше. У них для цього є фундамент і народна довіра. У них для цього є те, що всі ми як український народ зберегли, - це наша держава». Фільм «Україна: Еволюція гідності», сказав він, розповідає, як жила країна протягом останніх п’яти років: «А через п’ять років подивимося, як стало. А я хочу, щоб стало тільки краще».

КомандаРедагувати

“ТТБ-Студія” вже десять років виробляє для українського телеринку публіцистичні та документальні фільми. В доробку компанії стрічки, присвячені подіям і викликам новітньої української історії: "Україна. 100 днів над прірвою"[7] (2018 р.), "Одеська трагедія"[8] (2016 р.), "2 травня. Без міфів"[9] (2015 р.).

Режисер фільму - Єлизавета Татарінова, яка як кореспондент, продюсер та сценарист співпрацювала з провідними телеканалами України та Німеччини, висвітлювала для європейських ЗМІ найвизначніші українські події: від Помаранчевої революції до анексії Криму та війни на сході України.

Оператор-постановник стрічки - Віктор Левчук, володар премії Emmy Award за стрічку “Беслан” (Нью-Йорк, 2005 рік).

Виконавчий продюсер – Олена Лукашенок.

Знімальний процесРедагувати

Для втілення задуму[10] авторам стрічки вдалося відвідати і, головне, зняти історії життя у Вірменії, Киргизстані, Придністров’ї і Росії. Практично всюди це було непросто. Скажімо, в невизнаному Придністров’ї знімальна група залишала салон автівки лише у певних, захищених від стороннього ока місцях. Та навіть така обережність не давала гарантії уникнути проблем зі спецслужбами, включно з депортацію та конфіскацією відзнятого матеріалу. Чимало епізодів оператору-постановнику Вікторові Левчуку доводилося знімати практично в режимі прихованої камери.

ПосиланняРедагувати