Відкрити головне меню

Удальрік Христофор Радзиві́лл (лит. Udalrykas Kristupas Radvila, пол. Udalryk Krzysztof Radziwiłł, *5 січня 1712 — †21 липня 1770) — державний і військовий діяч, поет, письменник, перекладач, винахідник часів Великого князівства Литовського в Речі Посполитій.

Удальрік Христофор Радзивілл
Udalrykas Kristupas Radvila
Udalryk Kryštap Radzivił. Удальрык Крыштап Радзівіл (1734-65).jpg
Народився 5 січня 1712(17120105)
Дятлово
Помер 21 липня 1770
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Національність литвин
Діяльність державний діяч
Alma mater Колегіум ордену піарів
Володіє мовами польська
Посада староста мінський
Військове звання генерал-майор кавалерії
Конфесія католик
Рід Радзивілли
Батько Миколай Фаустин Радзивілл
Мати Барбара-Франца Завіша-Кезгайло
Брати, сестри  • Станіслав Радзивілл (підкоморій великий литовський), Єжи Радзивілл (воєвода новогрудський) і Ольбрахт Радзивілл (староста річицький)
У шлюбі з Софія Рей
Елеонора Каменська
Діти 1 син
Нагороди
орден Білого Орла Орден Святого Олександра Невського
Герб

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Походив з литовського магнатського роду Радзивіллів, гілки Несвізько-Клецької. Старший син Миколая Фаустина Радзивілла, воєводи новогрудського, і Барбари-Франци Завіша-Кезгайло. Народився 1712 року у резиденції Дятлово. Здобув гарну освіту в Варшавському колегіумі ордені піарів, вільно оволодівши грецькою, німецькою, французькою, італійською і англійською мовами. Потім вивчав військову справу в лицарській академії у Легниці (держава Габсбургів).

У 1730 році заочно обирається послом на сейм. У 1733 році після смерті Августа II, короля Речі Посполитої, разом з батьком і братами доєднався до Варшавської конфедерації, що підтримувала обрання на трон сина померлого короля — Августа Фрідріха, курфюрства Саксонії. Того ж року обирається послам на елекційний сейм. Брав участь у боротьбі проти Дзіковської конфедерації, що підтримувала короля Станіслава I Лещинського. 1734 року отримав посаду конюшого великого литовського. 1735 року як представник Ошмянського повіту підписав постанову Генеральної ради Варшавської конфедерації. 1736 року обирається від воєводства інфляндського на конвакційний сейм. У 1739—1746 роках володів мінським староством.

1740 року оженився на представниці відомого польського роду Реїв, яка у своєму посагу принесла йому маєтності Тайкури (нині село у Рівненській області) і Крупа (нині село у Волинській області), за які він тривалий час судився з Михайлом Бєлінським, старостою хелмським. У 1743 році йому надано чин генерал-майора литовської кавалерії. 1746 року стає послом на вальний сейм від Брацлавського воєводства. З 1747 року обіймав псоаду генерального регіментаря військ Великого князівства Литовського. У 1748 році призначено генерал-лейтенантом литовської армії. Отримував пенсію від російського уряду і був прихильником Пруссії. 1748 року помирає дружина Удальріка Христофора. 1749 року Удальрік Радзивілл командував походом проти українських гайдамаків на чолі із отаманами Невінчаним і Бородою, що діяли на Київщині. Втім вже у 1750 році разом з іншими польсько-литовськими загонами нічого не зміг протидіяти широкому гайдамацькому руху, що охопив Київське воєводство. Лише за підтримки російських військ вдалося завдати поразки гайдамацьким загонам.

У 1762 році був призначений писарем великим литовським. В подальшому більше часу став проводити у маєтках на Волині (насамперед в Тайкурах), де зібрав велику бібліотеку. Удальрік Христофор Радзивілл виступав на захист принципу «Liberum veto». 1764 року обирається на елекційний сейм від Хелмського староства. Підтримав кандидатуру Станіслава-Августа Понятовського. Згодом перебрався до Гришківців, неподалік Бердичева. В самому Бердичіві Удальрік Христофор Радзивілл задля покращання фінансового стану відкрив шинок. 1767 році оженився з Елеонорою Каменською. Того ж року обирається від Київського воєводства на так званий сейм Репніна, де було прийнято російсько-польський трактат і затверджено російські гарантії державного устрою Речі Посполитої. 1768 року Удальрік Христофор Радзивілл повернувся до Бердичева. Помер у 1770 році.

ТворчістьРедагувати

Доробок становить понад 50 робіт у віршах і прозі. Найбільш значущими є «Опис турбот людей всіх станів» (1741 рік), «Моральні елегії» та «Загальна історія» у 5 томах (обидва — 1752 рік), «Опис усіх націй в Європі», «Вчені розваги в віршах і прозі» «Світське критика, або Сатира», в рукописі (зберігається в Державній бібліотеці Російської Федерації у Москві). У друкованому «Діаріуші» («Diariusz podjazdu mojego na hajdamaków»), без вказівки року і місця видання, описав похід в 1749 році проти українських гайдамаків.

Переклав польською мовою твори Софокла, Езопа, П'єра Корнеля, Жана Расіна. Водночас деякі діалоги перекладено білоруською мовою. Загалом відомо про переклади 8 праць. Намагався ввести в спектаклі придворних театрів білоруську мову. Вельми цікавою є епістолярна творчість як важливе джерело з політичної, соціальної і майнової ситуації польсько-литовської шляхти й магнатів 1740—1760-х років.

ВинаходиРедагувати

Винайшов машину для очищення ставків, озер і річок від водоростей і бур'янів. Цей винахід описано у праці його батька Миколая Фаустина Радзивілла.

РодинаРедагувати

1. Дружина — Софія Рей

дітей не було

2. Дружина — Елеонора, донька Юзефа Каменського

Діти:

ДжерелаРедагувати

  • Oświecenie. W: Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1970, s. 112—114.
  • Мальдзіс А. Шляхецкая культура Беларусі (ХVII—ХІХ стст.) // Беларускі калегіюм: Беларуская культурная традыцыя: Лекцыя 16 — Эл.рэсурс baj.by
  • Henryk Palkij, Sejmy 1736 i 1738 roku: u początków nowej sytuacji politycznej w Rzeczypospolitej, Rozprawy Wydziału Historyczno-Filozoficznego / Polska Akademia Umiejętności ; t. 93, Kraków 2000, s. 219.
  • Borek P. O tym jak książę Udalryk Radziwiłł hajdamaków gromił // Radziwiłłowie: Obrazy literackie. Biografie. Świadectwa historyczne. Lublin. 2003.
  • Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. ISBN 985-11-0378-0.