Уго Гатті

аргентинський футболіст

Уго Орландо Гатті (ісп. Hugo Orlando Gatti; 19 серпня 1944, Карлос-Техедор, провінція Буенос-Айрес, Аргентина) — аргентинський голкіпер, який грав протягом 26 сезонів в аргентинській лізі, зігравши рекордні 765 матчів. Виграв 3 національні чемпіонати, 2 кубка Лібертадорес і один Міжконтинентальний кубок, граючи до 44-річного віку.

Ф
Уго Гатті
Уго Гатті
Уго Гатті
Особисті дані
Народження 19 серпня 1944(1944-08-19) (79 років)
  Карлос-Техедор, Аргентина
Зріст 182 см
Вага 73 кг
Громадянство  Аргентина
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1962–1963 Аргентина «Атланта» 38 (-?)
1964–1968 Аргентина «Рівер Плейт» 77 (-?)
1969–1974 Аргентина «Хімнасія і Есгріма» 223 (-?)
1975 Аргентина «Уніон» 45 (-?)
1976–1989 Аргентина «Бока Хуніорс» 372 (-?/1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1966–1977 Аргентина Аргентина 18 (-19)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Футболіст 1982 року в Аргентині.

Клубна кар'єра

ред.

Уго Орландо Гатті народився 19 серпня 1944 року в містечку Карлос-Техедор, що знаходиться в провінції Буенос-Айрес. Він народився у великій сім'ї, де був наймолодшим з 4-х братів.

 
Гатті у 1966 році.

В юнацькому футболі він пробувався як нападник і півзахисник та навіть встиг проявити себе, показуючи вміння як бити, так і вести м'яч, роблячі націлені передачі. У 16-річному віці відвідує матч «Рівер Плейта», де блищить Амадео Каррісо, який стає для вразливого Гатті зразком воротарського гри і кумиром. Гатті починає грати в молодіжній команді «Атланти», предствнику 6-го дивізіону чемпіонату Аргентини. Свій перший матч же у вищому дивізіоні проводить в 1962 році проти команди «Хімнасія і Есгріма». Зігравши 38 матчів за «Атланту» і прекрасно проявивши себе, Гатті переходить до «Рівер Плейт», де ще грає кумир його дитинства — Каррісо. За 4 роки в складі «Рівера» Гатті зіграв 77 матчів. У 1969 році він переходить в клуб «Хімнасія і Есгріма», за який проводить 244 матчі, а 1974 року переходить до знаменитого Хуана Карлоса Лоренцо в «Уніон» (Санта-Фе), де проводить чудовий сезон.

І ось 1976 року його запрошує «Бока Хуніорс», клуб, якому не звикли відмовляти, клуб, де Гатті з хорошого голкіпера стає легендарним. Його дебютний матч пройшов 15 лютого того ж року. У 1977 році він виграв подвійний чемпіонат Аргентини і кубок Лібертадорес, у фіналі якого відбив вирішальний пенальті від форварда «Крузейро» Вандерлея. У наступному році «Бока» знову виграє Кубок Лібертадорес, а у фіналі Міжконтинентального кубка розбиває «Боруссію» з Менхенгладбаха. У 1981 році Гатті виграв свій третій, і, як виявилось, останній, чемпіонат Аргентини. Загалом 1980-ті були важким періодом для «Боки», протягом цього десятиліття Гатті мав тривалі перерви у виступах. Проте його останній офіційний матч пройшов лише 11 вересня 1988 року, у цій грі голкіпер припустився помилки, яка коштувала його команді очок, і більше в офіційних матчах не виходив на поле. 24 січня 1989 року товариський матч між «Бокою» і «Хімнасія і Есгріма» був даниною майстерності Гатті і, фактично, матчем прощальним.

Зіграв у «Боці» 381 матч в чемпіонаті і 47 в кубку Лібертадорес, посідаючи друге місце за кількістю матчів чемпіонату за «Боку» після Роберто Моусо, в якого 396 ігор.

Виступи за збірну

ред.

1967 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Роком раніше, у 1966, був включений до її заявки для участі у ітогорічному чемпіонаті світу, що проходив в Англії, проте там був лише другим резервним голкіпером. Згодом у складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1975 року.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни лише 18 матчів, пропустивши 19 голів.

Технічна характеристика

ред.

Своє прізвисько «Скажений» він отримав за інноваційний стиль гри, який раніше голкіперами не практикувався. Покладався на вибір позиції, а не на блискавичну реакцію. Був одним з перших голкіперів, що регулярно грали як ліберо, далеко виходячи зі штрафної і починаючи атаки своєї команди. Такий, згодом доволі розповсюджений, стиль вортарської гри тоді не завжди знаходив розуміння у тренерів, зокрема у збірній, де Гатті за багаторічну кар'єру основним гравцем так й не став.

Був майстром відбиття пенальті. Посідає третє місце у списку найкращих аргентинських воротарів XX століття за опитуванням IFFHS.

Подальше життя

ред.

Після закінчення ігрової кар'єри став писати колонки в різних виданнях, нерідко висловлюючи дуже спірні судження і точки зору. Так під час ЧС-2006 був звинувачений пресою в расизмі за висловлене здивування кількістю темношкірих гравців у команді Еквадору.

Титули і досягнення

ред.

Командні

ред.
«Бока Хуніорс»: Метропалітано 1976, Насьйональ 1976, Метропалітано 1981
«Бока Хуніорс»: 1977, 1978
«Бока Хуніорс»: 1977

Особисті

ред.

Посилання

ред.
  • Уго Гатті на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
  • Уго Гатті на сайті National-Football-Teams.com (англ.)