Вікіпедія

Угода між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України

Угода між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (рос. Соглашение между Российской Федерацией и Украиной о статусе и условиях пребывания Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины) — міждержавна угода між Україною та Росією стосовно умов перебування російського Чорноморського флоту на військовій базі у місті Севастополі, підписана 28 травня 1997 року.

Угода про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України
Тип міжнародний
Підписано 28 травня 1997
Місце Україна Київ
Чинність 12 липня 1999
Сторони Україна Україна
Росія Росія
Мови українська, російська
 Текст у Вікіджерелах

Сутність Редагувати

Відповідно до угоди основною базою Чорноморського флоту Росії є місто Севастополь. Крім того, відповідно до Угоди про параметри поділу Чорноморського флоту за Чорноморським флотом РФ лишається право користування 31-им випробувальним центром у місті Феодосії, аеропортом Гвардійське, військовим санаторієм «Ялта», 830-им постом зв'язку та ретрансляції у місті Ялті, 1001-им пунктом високочастотного зв'язку у селі Прибережному та 2436-им складом ракетного палива на станції Мамут[1]. Термін дії угоди становив 20 років з дати початку її тимчасового застосування та може бути автоматично пролонгований на п'ятирічні періоди за відсутності письмового повідомлення від однієї зі сторін про припинення дії угоди.

Угоду було підписано у Києві 28 травня 1997 року прем'єр-міністрамим України та Росії Павлом Лазаренком та Віктором Черномирдіним. Угода ратифікована Верховною Радою України 24 березня[2] та Радою Федерації 25 червня 1999 року[3].

Докладніше: Перелік військових кораблів і суден Чорноморського флоту розподілених між Україною та РФ

Пролонгація Редагувати

Докладніше: Харківські угоди

21 квітня 2010 року у Харкові Президенти України та Росії Віктор Янукович та Дмитро Медведєв підписали так звані Харківські угоди, відповідно до яких термін перебування Чорноморського флоту Росії у Криму подовжувався на 25 років з 28 травня 2017 року з автоматичною пролонгацією на п'ятирічні терміни за відсутності письмової відмови однієї зі сторін угоди[4].

28 квітня Рада Федерації ратифікувала угоду про подовження терміну перебування флоту у Севастополі[5]. 27 квітня угоду ратифікувала й Верховна Рада[6]; під час пленарного засідання парламенту між представниками опозиційних та провладних партій відбувалися сутички[7]. У день ратифікації Харківських угод у центрі Києва виникли сутички між прихильниками опозиції, які виступали проти підписання угоди, правоохоронцями[8].

Від опозиційних політиків лунали заклики в односторонньому порядку денонсувати Угоду, зокрема, під час Кримської кризи[9]. 19 червня 2013 року проєкт закону про денонсацію Угоди підтримали 152 народні депутати[10]; 21 березня 2014 року у Верховній Раді повторно було зареєстровано закон про денонсацію Харківських угод[11].

Денонсація Редагувати

Після анексії Криму Росією Рада Федерації РФ 1 квітня 2014 року в односторонньому порядку денонсувала Угоду про перебування Чорноморського флоту РФ на території України[12].

Примітки Редагувати

  1. ↑ Угода між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту
  2. ↑ Закон України Про ратифікацію Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України
  3. ↑ Законопроект № 97082387-2 О ратификации Соглашения между Российской Федерацией и Украиной о статусе и условиях пребывания Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины[недоступне посилання](рос.)
  4. ↑ Угода між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України
  5. ↑ Законопроект № 363935-5 О ратификации Соглашения между Российской Федерацией и Украиной по вопросам пребывания Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины [Архівовано 2019-10-07 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ Закон України Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України
  7. ↑ Верховна Рада ратифікувала харківські угоди
  8. ↑ Протест проти ратифікації «харківських угод» як тест на зрілість опозиції
  9. ↑ Тимошенко назвала ЧФ Росії «джерелом війни» та закликала до денонсації «харківських угод»
  10. ↑ Рада провалила денонсацію харківських угод
  11. ↑ У ВР зареєстрували законопроект про денонсацію «Харківських угод»
  12. ↑ Законопроект № 484131-6 О прекращении действия соглашений, касающихся пребывания Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины [Архівовано 2014-04-15 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання Редагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Угода_між_Україною_і_Російською_Федерацією_про_статус_та_умови_перебування_ЧФ_РФ_на_території_України&oldid=39119836