Увисла
Уви́сла — село в Україні, у Хоростківській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Тайна, на півночі району. До 2015 року — центр Увислівської сільської ради.
село Увисла | |
---|---|
![]() | |
Країна | ![]() |
Область | Тернопільська область |
Район | Чортківський район |
Громада | Хоростківська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA61060410090045543 |
Основні дані | |
Засноване | 1358 |
Населення | 1 278 |
Територія | 3.626 км² |
Густота населення | 372.31 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48206 |
Телефонний код | +380 3557 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°10′29″ пн. ш. 25°57′42″ сх. д. / 49.17472° пн. ш. 25.96167° сх. д.Координати: 49°10′29″ пн. ш. 25°57′42″ сх. д. / 49.17472° пн. ш. 25.96167° сх. д. |
Водойми | Тайна |
Відстань до районного центру |
20 км |
Найближча залізнична станція | Хоростків |
Відстань до залізничної станції |
7 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48206, Тернопільська область, Чортківський район, с. Увисла, вул. Ясна, 9 |
Карта | |
Мапа | |
![]() | |
|
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Хоростківської міської громади.[1]
Населення становить 1278 осіб (2014).
Неподалік від села розташований заказник місцевого значення «За Броварем».
ІсторіяРедагувати
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки культури кулястих амфор, голіградської, черняхівської і давньоруської культур.
Перша писемна згадка про село «Увисле» (Vwisle) — 5 травня 1438 року[2]. Згодом назва села була частково сполонізована (польською мовою wieś — жіночого роду) і стала «Увисла».
Діяли товариства «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Рідна школа» та ін.
Пам'яткиРедагувати
Є церква Введення у храм Пречистої Діви Марії (1896, мурована), каплички Івана Хрестителя (1994, з «фігурою») і Матері Божої (2000).
Споруджено братську могилу на місці поховання (1944) вояків УПА, пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), Т. Шевченку (2000), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновл. 1990); насипано символічну могилу УСС (1990).
Соціальна сфераРедагувати
Працюють ЗОШ 1-2 ступ., дитячий садок, Амбулаторія (відкрита у 2010 році) кімната-музей історії села, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, 4 торгові заклади.
ТранспортРедагувати
Біля села розташована залізнична станція Хоростків (відстань автошляхами — 7 км, фізична — 4 км).
Курсують маршрутні ТЗ: Увисла — Тернопіль — Увисла; Увисла — Гусятин — Увисла.
Відомі людиРедагувати
НародилисяРедагувати
- Іван Борисикевич (1815 — 30 січня 1892) — український громадський та політичний діяч Галичини, правник.
- Юристий Василь Володимирович (нар. 1 січня 1980) — український релігійний діяч, Єпископ Одеський і Балтський Української Православної Церкви (Православної Церкви України).
- Цимбалістий Михайло Васильович (1985—2019) — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Остафійчук Віталій Васильович (нар. 20 грудня 1978) — громадський діяч, нагороджений у 2019 році Грамотою Верховної Ради України за заслуги перед українським народом, заступник голови Асоціації футболу Тернопільщини, радник сенатора Польщі Марека Плюри, директор Сілезького навчального медичного центру (пол. Śląski Centrum Edukacji Medycznej), віце-президент громадської організації Польщі «Європейська родина».
Мешкали, перебувалиРедагувати
- Мирослава Антонович — діячка ОУН.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12. — S. 38. — № 334 (пол.)
ДжерелаРедагувати
- Ковальчук В., Уніят В. Увисла // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 481. — ISBN 978-966-528-279-2.
ЛітератураРедагувати
- Т. Довгошия-Косінська По терновому шляху до волі і храму. — Т., 2002.