Тіт Ла́рцій Флав або Тіт Ларцій Руф (лат. Titus Lartius Flavus, Titus Lartius Rufus; ? — після 493 року до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 501 та 498 років до н. е.[3]

Тіт Ларцій Флав
лат. T.Larcius
Народився 6 століття до н. е.
невідомо
Помер 5 століття до н. е.
невідомо
Країна Стародавній Рим
Діяльність давньоримський політик, давньоримський військовий, ancient Roman diplomat
Знання мов латина
Суспільний стан патрицій[1]
Посада диктатор[2], давньоримський сенатор[d][2], консул[2], консул[2], військовий трибун[2], префект міста[2], легат[2] і легат[2]
Батько Larciusd
Мати невідомо
Брати, сестри Спурій Ларцій Флав

Життєпис ред.

Походив з патриціанського роду Ларціїв. За походженням був етруском з родини царів (втім, з якого міста, невідомо). Разом із своїм братом Спурієм перебрався до Риму у 510 або 509 році до н. е. в час вигнання царя Тарквінія Гордого.

У 501 році до н. е. його обрано консулом разом з Постумом Комінієм Аврунком.[3] Тіт Ларцій займався відновленням порядку, який був порушений діями молодих сабінян у Римі. Того року колишній римський цар Тарквіній створив коаліцію з декількох міст Лаціума, метою якої було відновлення його на троні. У цих умовах сенат ухвалив рішення створити екстраординарну магістратуру під назвою «великий претор», або «очільник народу» (інша назва «голова піхоти»), надалі, він називався диктатор. Сенат доручив консулам обрати диктатора. Першим диктатором Риму було призначено Тіта Ларція Флава. Своєю чергою своїм заступником, начальником кінноти, Флав призначив Спурія Кассія Вісцеліна. На своїй посаді Ларцій вів перемови з іншими містами Лація, аби протидіяти Тарквінію, також провів перепис громадян та нові консульські вибори. Зрештою, склав свої повноваження раніше необхідного терміну.

У 498 році до н. е. його вдруге обрано консулом, цього разу спільно з Квінтом Клелієм Сікулом.[3] Того року почалася Перша Латинська війна, в якій відзначився Тіт Ларцій, захопивши м. Фідени.

У 494 році до н. е. Флав виступив із пропозицію щодо полегшення для плебеїв сплати боргів. А, згодом, під час сецесії плебеїв, коли останні пішли на Священну гору, вів перемовини з ними від імені сенату і досяг успіху, в результаті чого був прийнятий закон (Lex Sacrata), який запроваджував посади народних трибунів, що захищали права плебеїв, а потім і всіх пересічних римських громадян.

У 493 році до н. е., як легат консула Постума Комінія Аврунка, Тіт Ларцій брав участь в облозі вольського міста Коріоли. Подальша його доля невідома.

Примітки ред.

  1. Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. а б в г д е ж и Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman RepublicSociety for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
  3. а б в РИМСКИЕ КОНСУЛЫ (509 г. до н.э. — 337 г. н.э.). ancientrome.ru (рос.). 2000. Архів оригіналу за 18 січня 2009. Процитовано 13 грудня 2023.

Джерела ред.

  • T. Robert S. Broughton: The Magistrates Of The Roman Republic. Vol. 1: 509 B.C. — 100 B.C. Cleveland / Ohio: Case Western Reserve University Press, 1951. Unveränderter Nachdruck 1968. (англ.)
  • Діонісій Галікарнаський, Historia Romana V 61 — 77, 6. (гр.)