Вікіпедія

Тітов Нікіта

український художник

Нікіта Тітов, також Nikita Titov, також Микита Титов[1] (нар. 2 липня 1973, м. Йихві, Естонія) — художник, ілюстратор, плакатист, театральний художник, digital-художник.

Тітов Нікіта
Народився 2 липня 1973(1973-07-02) (50 років)
Йигві, Муніципалітет Йихвіd, Іда-Вірумаа, Естонська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність художник
Alma mater Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Заклад Харківський літературний музей
Жанр наївне мистецтво
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тітов.

Біографія ред.

Нікіта Тітов народився у невеличкому шахтарському містечку Йихві на північному сході Естонії, звідти родом його мати. Батько — українець, з Чугуєва. Батьки познайомилися в Петербурзі, де мати вивчала мистецтвознавство, а батько філософію. До третього класу він мешкав у бабусі Хільди в Естонії, коли батьки отримали кімнату у Харкові, переїхав жити до них. Потім знову мешкав у Естонії, де закінчив 8 класів і продовжував навчання у Харкові. З того часу постійно проживає в Україні[2][3][4].

По закінченні школи намагався потрапити на навчання до Харківського художньо-промислового інституту, але там йому порадили взагалі не робити спроб стати художником. Незважаючи на ці рекомендації Нікіта вступив до Харківського педагогічного інституту, на художньо-графічний факультет. Після навчання займався живописом, вступив до молодіжного відділення Харківської спілки художників. У цей час у нього виявили алергію на олійні фарби[2].

У пошуках роботи 2002 року переїхав до Києва. Працював ілюстратором і артдиректором в рекламній агенції «БЕЙТС Украина». 2014 року захворів, повернувся до батьків до Харкова на вулицю Алчевських[2][5].

З серпня 2018 року працював художником у Харківському літературному музеї[2].

1 грудня 2021 року після продажу квартири у Харкові разом з мамою переїджає до Києва. 23 лютого 2022 року за справамі приїджає до Харкова. 24 лютого повертається до Києва.

Від початку широкомаштабного вторгнення проживає в Івано-Франківську

Був одружений, має сина Луку (2009 р.н.)[4].

Творчість ред.

 
 

Малювати почав у дитинстві, вважав це несерйозним захопленням.

По закінченні навчання у виші займався живописом, який його дуже захоплював. Несподівано отримав алергію від олійних фарб, вимушений був залишити цю техніку[2].

Працював як ілюстратор, малював сторі-борди, етикетки для товарів різних брендів. Пізніше відійшов від малювання взагалі[2].

Хрещеним батьком у творчості Нікіта Тітов вважає Андрія Єрмоленка, з яким має спільні проєкти[6].

Плакати ред.

Перший плакат «Країна народжується» зробив під час Майдану у грудні 2013 року. З 2014 року почав робити більше плакатів, які є для автора своєрідним щоденником. Вони відзеркалюють його реакцію на подію, яка «сильно відгукувалась у моєму серці, про яку я думав чи якій співчував…Таке стисле, чітке, дуже просте повідомлення, але воно зчитується настільки швидко, що людина за кілька секунд розуміє, що я мав на увазі. Це така концентрація думок і дуже виразний засіб донести їх до людини»[7].

На сьогодні має декілька різних проєктів, які автор розподілив на альбоми, і кожен заповнюється окремо. Це «Колискова», «Казкові персонажі», «Інтроспекція», «В сенсі», «Крила», «ЧБ», «Ніжне», «Поличка» та інші, які об'єднані темою і єдиною стилістикою[4]. Плакати політичні, а також веселі, життєрадісні твори. Роботи серії «Тваринки» у чомусь нагадують твори Марії Примаченко[2].

Театральні проекти ред.

Нікіта у творчому доробку має оформлення театральних проектів. Першим серед яких є театральний благодійний арт-проект «Оскар і Рожева пані» за участі Ірми Вітовської, який збирає кошти на лікування онкохворих діток. У виставі А. Єрмоленко був головний художник, Н. Тітов створював дитячі малюнки, які проеціювалися на сцені[2][4].

Нікіта Тітов є художником вистави про війну на Донбасі «Чуваки не святкують, або Ukrainian» від театру «Ампулка», прем'єра якої відбулася у грудні 2020 року[8].

Влітку 2020 року у садочку Харківського літературного музею відбувся проєкт «Казавмазав» — своєрідна мистецька «дуель» художника Нікіти Тітова та поета Івана Сеніна. Спільний творчий проект у якому перегукуються між собою вірші та малюнки митців.[9].

Плакат Нікіти Тітова «Передова», на якому зображені військовий і медик став ескізом поштової марки, яка 1 червня 2020 року введена в обіг[10][11].

12 жовтня 2020 року Національний банк України ввів в обіг пам'ятну монету України «Передова» номіналом 5 гривень. При її створенні були використані  образи з однойменного плакату Тітова[12][13]. Монета перемогла у конкурсі «Краща монета року України» за 2020 року у номінації «Краще розкриття теми»[14].

Нікіта Тітов є автором обкладинок понад 10 книг, зокрема Володимира В'ятровича "За лаштунками «Волині-43» та «(Не)історичні миті».

Тітов є автором постера Одеського міжнародного кінофестивалю (2021). Ідеєю постера стала традиційна українська символіка, зокрема традиційна вишивка, яка поєднується з кінематографом і стає свідченням того, що національне кіно є значною частиною української культурної ДНК. На постері стилізовано вишиті знімальна камера, VR-окуляри, як символ майбутнього світового кінематографу, силует пам'ятника Дюку, статуетка якого є головною нагородою фестивалю[15].

Художник є одним з авторів настільної гри Харківського літературного музею «Супер! Герой!».

За власним висловом пише у жанрі «наївне мистецтво»[2]. За допомогою двох кольорів та однієї лінії передає як біль, так і сміх.

Роботи Нікіти Тітова можна побачити на сторінках Facebook і Twitter.

Виставки ред.

Перша виставка плакатів, близько 20, майже рік була розміщена у київському театрі «Золоті ворота»[4].

Велика персональна виставка «Шлях свободи. П'ять років України в плакатах Нікіти Тітова» відкрилася 18 грудня 2018 року в «Укрінформі». 23 роботи художника були розміщені на вікнах інформаційної агенції та всередині приміщення. Серед них: «Тиша, яка вбиває», «Серце волонтера», «Календар війни». Організаторами виставки виступили Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції Гідності, Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ», Центр досліджень визвольного руху та Український інститут національної пам'яті[16]. Під час відкриття виставки Володимир В'ятрович, на той час директор Українського інституту національної пам'яті, відзначив, що роботи Нікіти Тітова є важливим нагадуванням про те, що війна триває. І не лише на фронті, а й в тилу, на інформаційному рівні. Художника він назвав «одним із тих воїнів, які і боронять Україну в цій інформвійні»[17].

За рік експозиція, завдяки Музею Революції Гідності, стала мандрівною. Експонувалася у Чернігівському художньому музеї (листопад 2019 р.)[18], на міжнародному мистецькому форумі ArtForum в історико-культурному комплексі «Запорізька Січ» (серпень 2020 р.)[19].

У травні 2020 року, під час карантину, у садочку Харківського літературного музею онлайн відкрили вуличну виставку портретів українських письменників «Поличка». Її складають портрети українських письменників, намальовані чорними лініями. 28 оригінальних портретів — від Григорія Сковороди до Сергія Жадана з цитатами з творів авторів, які зібрали працівники музею. Першими Нікіта намалював Сергія Жадана та Павла Тичину, згодом — Тараса Шевченка. На «полиці» є і друзі художника — Руслан Горовий, Артем Полежака, Іван Семесюк[20].

Виставка "Щодення" до першої річниці нового щодення країни з початку повномаштабного вторгнення Росії в Україну у Хмельницькому обласному художньому музеї[21] .

Примітки ред.

  1. ↑ Горовий, Руслан (2018). Усі ми родом не з Києва. Люта справа. с. 132. ISBN 978-617-7420-30-8.
  2. ↑ а б в г д е ж и к "Мой жанр - «наивное искусство»": история лучшего Фейсбук-художника Харькова Никиты Титова, - ФОТО. 057.ua - Сайт города Харькова (ru-UA) . Процитовано 31 січня 2021.
  3. ↑ «Фейсбук — мій щоденник». Український художник-плакатист Нікіта Тітов про свою творчість і події в країні. naviny.belsat.eu (ua) . Процитовано 31 січня 2021.
  4. ↑ а б в г д Нікіта Тітов, художник, плакатист. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 31 січня 2021.
  5. ↑ Круча, Уляна (12 жовтня 2023). Нікіта Тітов: Харків, демони та мистецтво. Ґвара Медіа (uk-UA) . Процитовано 7 березня 2024.
  6. ↑ Нікіта Тітов, художник, плакатист. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 8 січня 2022.
  7. ↑ Нікіта Тітов, плакатист: з плакатом не можна брехати, треба казати те, що відчуваєш. Видавництво ArtHuss (укр.). Процитовано 31 січня 2021.
  8. ↑ Чуваки не святкують або Ukrainian. ДИКИЙ театр • WILD theatre (укр.). Процитовано 31 січня 2021.
  9. ↑ Харківський ЛітМузей презентує проект в садку — «Казавмазав», вірші та малюнки Новости Харьков. inform.kharkov.ua. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 31 січня 2021.
  10. ↑ Рисунок харьковского художника нанесли на почтовую марку, посвященную борьбе с коронавирусом. Kharkiv today (рос.). Процитовано 30 січня 2021.
  11. ↑ suspilne.media https://suspilne.media/37665-mediki-na-peredovij-v-ukraini-vidali-postovu-marku-z-kartinou-harkivskogo-hudoznika/. Процитовано 31 січня 2021. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  12. ↑ Нумізматична продукція та інвестиційні монети. Національний банк України (укр.). Процитовано 30 січня 2021.
  13. ↑ Работу харьковского художника взяли за основу при создании памятной монеты. Kharkiv today (рос.). Процитовано 30 січня 2021.
  14. ↑ Кращі пам’ятні монети 2020 року: набір "Енеїда" та "Передова". Національний банк України (укр.). Процитовано 14 грудня 2021.
  15. ↑ 12-й Одеський міжнародний кінофестиваль представляє офіційний постер | Новини. oiff.com.ua (укр.). Процитовано 8 січня 2022.
  16. ↑ ШЛЯХ СВОБОДИ: В «УКРІНФОРМІ» ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА ПЛАКАТІВ НІКІТИ ТІТОВА | Офіційний вебсайт УІНП. old.uinp.gov.ua. Процитовано 30 січня 2021.
  17. ↑ Харківський художник показує, як змінилась Україна за 5 років. Крым.Реалии (укр.). Процитовано 31 січня 2021.
  18. ↑ Виставка плакатів про Майдан відкрилася у художньому музеї • Новий Чернігів. Новий Чернігів (укр.). 22 листопада 2019. Процитовано 31 січня 2021.
  19. ↑ Автор нашумевших плакатов показал свои работы в Запорожье. Индустриалка - новости Запорожья. 16 серпня 2020. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 31 січня 2021.
  20. ↑ Виставка Нікіти Тітова "Поличка" | Харьковский литературный музей. litme.com.ua. Процитовано 31 січня 2021.
  21. ↑ Катерина, Краснова (11 березня 2023). Нікіта Тітов: геній однієї лінії та лаконічних зображень. ГО "Жіночий Антикорупційний Рух" (укр.). Процитовано 7 березня 2024.

Посилання ред.

Відео
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тітов_Нікіта&oldid=41950452