Тіна Пересунько
Тіна Вікторівна Пересунько (народилася 16 жовтня 1982 в Києві) — український історик-джерелознавець, журналіст і сценарист, засновниця Інституту Леонтовича. Відома дослідженнями і популяризацією діяльності влади УНР у сфері культури, зокрема капели Олександра Кошиця (1919-1924).
| Тіна Пересунько | |
|---|---|
| Народилася |
16 жовтня 1982[1] (41 рік) Київ, Українська РСР, СРСР[1] |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | історик, джерелознавець, журналістка, сценаристка |
До життєпису ред.
Закінчила Міжрегіональну академію управління персоналом за фахом «магістр міжнародного маркетингу та реклами» та аспірантуру Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України за спеціальністю «всесвітня історія».
Випускниця польсько-литовських студій «Культурна дипломатія ХХІ століття» (Варшава – Вільнюс), стипендистка польсько-американської програми імені Л. Кіркланда у Варшаві, журналістка Громадського Простору.
Працювала ведучою програм на радіо «Культура», піар-менеджеркою низки видавничих проєктів. Очолювала пресслужбу Міністерства культури України за міністра Василя Вовкуна.
Працює в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України у відділі джерелознавства новітньої історії України на посаді молодший науковий співробітник.[2] Є авторкою низки наукових статей з маркетингу культури, культурної політики та культурної дипломатії України, Польщі, США.
Пересунько створила мандрівний мінімузей «Щедрика» — усесвітньо відомого твору для хору українського композитора Миколи Леонтовича. Цей мінімузей експонується містами України.
Виступає з лекціями з історії культурної дипломатії УНР. Живе в Києві.
Творчість ред.
Книга Тіни Пересунько «Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія капели Олександра Кошиця (1919-1924)», що вийшла у 2019 році під грифом Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, здобула перемогу ХХІ Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2019» в номінації «Минувшина: популярні видання/історична белетристика».[3]
Разом з Наталкою Пономарів є сценаристами документального фільму режисера Олександра Назарова «Щедрик проти "русского міра"», з компанії Prosto production.[4]
Тіна Пересунько публікує культурні огляди у виданнях Громадський простір, Лівий берег та Локальна історія.
Примітки ред.
- ↑ а б https://kyivdaily.com.ua/tina-peresunko/
- ↑ Пересунько Тіна Вікторівна. НАН України. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ «Книжка року-2019» в номінації «Минувшина: популярні видання/історична белетристика». НАН України. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ Юрій Макаров (29 грудня 2022). Щедрик без зауважень. Перша спецоперація української «м’якої сили». ДМ Суспільного. Процитовано 18 січня 2023.
Посилання ред.
- Тіна Пересунько. Громадський Простір. Процитовано 18 січня 2023.
- Тіна Пересунько - кабінет автора. Лівий берег. Процитовано 18 січня 2023.
- Тіна Пересунько. Локальна історія. Процитовано 18 січня 2023.
Інтерв'ю:
- Валентина Самченко (13 грудня 2022). Тіна Пересунько, дослідниця історії “Щедрика” та культурної дипломатії УНР. Укрінформ. Процитовано 18 січня 2023.
- Володимир Молодій (22 червня 2022). “Співай, поневолена Україно, співай, щебетушко!”: Тіна Пересунько про українську культурну дипломатію 100 років тому. Локальна історія. Процитовано 18 січня 2023.
- Олеся Найдюк (6 листопада 2020). Тіна Пересунько: «Культурна дипломатія – це діалектика». Kyiv Daily. Процитовано 6 лютого 2023.
Література ред.
- Тіна Пересунько. Культурна дипломатія Симона Петлюри: тріумф української пісні в Європі (частина перша) [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Тіна Пересунько. Культурна дипломатія Олександра Кошиця: тріумф української пісні в Америці (частина друга) [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Тіна Пересунько. Тріумф української пісні в Америці (частина третя) [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]