Тяньцзіньські трактати (1858)

Тяньцзіньські трактати (англ. Treaties of Tianjin, кит. 天津条约) — серія договорів між Цінською імперією і західними державами, підписаних в Тяньцзіні в 1858 році після програшу Цінською імперією битви за форти Дагу.

Тяньцзіньські трактати
Signing the Treaty of Tientsin.jpg
Тип міжнародний договір
Підписано червень 1858
Місце Haiguang Templed
Тяньцзінь
Сторони Династія Цін

Трактати були ратифіковані китайським імператором лише в 1860 році, після програшу Цінською імперією Другої опіумної війни.

Російсько-китайський трактатРедагувати

Тяньцзіньський російсько-китайський трактат був підписаний 1 (13) червня 1858 року комісаром Російської імперії в Китаї Є. В. Путятіном[ru] та повноважним представником китайської сторони Хуа Шанем. Він складався з 12 статей і розширював політичні та торговельні права Російської імперії в Цінській імперії, передбачав визначити не встановлену до цього часу частину кордону між Росією та Китаєм.

Передбачалося створення відповідальних груп дослідників, які б вивчили ситуацію на місці і домовилися про лінію кордону. В цьому документі сказано:

«Для визначення кордонів будуть зроблені детальний опис та карти суміжних просторів, які і послугують обом урядам на майбутній час безспірними документами про кордони».

Оскільки укладений в травні того ж року Айгунський договір не розмежував землі від Уссурі до моря, уряд Росії направив у Пекін для подальших переговорів особливу місію на чолі з графом Н. П. Ігнатьєвим.

Американо-китайський трактатРедагувати

Було укладено 18 червня 1858 року. Трактат складався з 30 статей.

Договір дозволяв США заснувати посольство в Пекіні, Цінська імперія відкривала для торгівлі ряд нових портів, визнавала права християн сповідувати і проповідувати свою релігію.

Англо-китайський трактатРедагувати

Було укладено 26 червня 1858 року. Трактат складався з 56 статей.

Окрім положень, аналогічних американо-китайському трактату, в англо-китайському трактаті ще було обумовлено право на судноплавство по Янцзи, розглянуті питання, пов'язані з британським суверенітетом над Гонконгом. У статті 51 було обумовлено, щоб по відношенню до підданих Британської імперії більше не вживався ієрогліф кит. , що означає «варвар».

Франко-китайський трактатРедагувати

Було укладено 27 червня 1858 року.

літератураРедагувати

  • Густерін П. В. Архімандрит Авакум (до історії Тяньцзіньського трактату 1858 року) // Нова і новітня історія. 2008, № 6.