Див. також: Турський

Турський грош (фр. gros tournois) — французька срібна монета типу грош, вперше випущена у м. Турі в 1266 році за часів Людовика IX (1226—1270). Турнський грош зіграв важливу роль для торгівлі в країнах, північніше від Альп. За зразком Турського гроша випускалися паризький грош у Франції, празький грош в Богемії, грошени в Німеччині, гроут в Англії, кроат в Каталонії тощо.

Турський грош

фр. gros tournois

Турський грош Людовика IX (1266 р.)
Турський грош Людовика IX (1266 р.)
Територія обігу
Емітент Французьке королівство
Історія
Дата 1266

Латиною турський грош часто виступає під такими назвами: turonensis argenti, denarius grossus, grossus turonus, grossus albus, turnose.

Опис

ред.

Монета мала діаметр приблизно 25 мм і загальну вагу 4,22 грама. На аверсі монети було зображено символ міста Тур (каплиця або міська брама), круговий напис «TURONUS CIVIS» та 12 лілій по краю монети. В центрі реверса разміщувався хрест с внутрішнім круговим написом — іменем сюзерена и зовнішнім — «B(e)N(e)DICTV(m) SIT NOME(n) D(omi)NI N(ost)RI DEI IH (e)SV XP (Christ) I» (Нехай буде благословенне ім'я Господа Бога нашого, Ісуса Христа)[1][2].

Не дивлячись на поступове падіння проби срібла, загальний вид та вага турнського гроша зберігалась неухильно біля ста років до часів короля Карла V (1364—1380), коли вага монети знизилася до 2,5 г..

Історія

ред.
 
Турський грош Філіппа III (1270—1285) (25 мм, 4.10 г., 7h).
 
Турський грош Філіпа IV (1295—1314) (24 мм, 4.11 г., 7h) .

Передумови. Поява «товстого денарія»

ред.

Після 400-літнього домінування в Європі каролінгського денарія, що неухильно знецінювався, справжній прорив як новий європейський стандарт для срібної торгової монети зробила монета під назвою «товстий денарій» (лат. denarius grossus) або гроссо, яку біля 1200 року почала карбувати Венеційська республіка. Ця монета важила 2,2 грама і містила 98,5 ‰ чистого срібла, найвищу пробу, яку могла досягнути середньовічна металургія і через високий та стабільний вміст срібла швидко стала стандартною «торговою» монетою в Середземноморському регіоні. Невдовзі монети типу венеційського «гроссо» з'явився у інших торгових містах північної Італії — в Пізі, Лукці, та Флоренції.

Турнський «товстий денарій»

ред.
 
Турський грош Філіпа V (1316) (27 мм, 3.95 г.)

5 липня 1266 року король Франції Людовик IX видав ордонанс про карбування в місті Тур нової монети під назвою «турнський товстий денарій» (лат. grossus denarius Turonus), що мала дорівнювати по вмісту срібла вартості 12 звичайним або «тонким» турнським денаріям і яка в подальшому отримала в побуті скорочену назву турнський грош (фр. gros tournois, дослівно — «турнський товстий»).

З однієї турнської марки 23-картаного срібла вагою 244,752 грам мали карбувати 58 нових монет[3]. Таким чином кожен турнський грош важив 4,22 грама срібла 958 проби, або 4,044 г чистого срібла[4][5]. Монета оцінювалась в 12 старих турнських денаріїв (деньє)[1][2], один турський соль або 1/20 турського лівра[6].

 
Монета в 1/2 турського гроша Карла IV (1322—1328) (21 мм, 1.74 г.)

Король Франції Філіп IV (1285—1314) випускав також монети номіналом у 1/2 і 1/3 турського гроша.

Вага та проба срібла в монеті поступово, але неухильно падали. За Філіпа V (1316—1322) з марки срібла карбували 59 1/6 монет (з вагою 4,137 г), при Філіпі VI (1328—1350) — 60 (вага 4,08 г), при Карлі V (1364—1380) — 96 (вага 2,55 г)[1]. За часів Філіпа VI на паризькому монетному дворі було налаглджено карбування еквівалентних по вартості турському паризького гроша.

З 1352 року для покриття витрат на війну з англійцями Іоанн II Добрий (1350—1364) почав випускати біллонну монету монету зі срібла 500-ї проби під назвою «білий грош» (фр. gros blanc) або бланк[1][7].

Вплив

ред.

Карбуванням Турського гроша Франція заклала новий стандарт срібної монети, який швидко поширився також всією іншою Європою. Турнський грош зіграв для торгівлі в країнах, північніше від Альп ту ж роль, яку виконав венеційський гроссо для в Середземноморській торгівлі. а назву, відіграла За зразком Турського гроша випускалися Паризький грош у Франції, Празький грош в Богемії, грошени в Німеччині, гроут в Англії тощо.

Примітки

ред.
  1. а б в г СН, 1993, «Гро турнуа».
  2. а б НС, 1980, «Грош турский.
  3. Jacques Le Goff,  (monographie), Paris, Perrin, coll. «Pour l'histoire», avril 2010 (1re éd.) [2011 (2d tirage)], 244 p., (ISBN 2-262-03260-1, ISBN 978-2-262-03260-9, OCLC 690814077, BNF 42165315),
  4. Die Bremischen Münzen : Münzen und Medaillen des Erzbisthums und der Stadt Bremen mit geschichtlicher Einleitung / bearb. von Hermann Jungk. brema.suub.uni-bremen.de (нім.). 1875. Процитовано 8 лютого 2024.
  5. Jungk, 1875.
  6. СН, 1993, «Су».
  7. СН, 1993, «Блан».

Джерела

ред.
  • 3варич В. В. Нумізматичний словник. — Львів: «Вища школа», 1978, 338 с.
  • Махун С. Г., Пядышев Д. А. Талер: от Сигизмунда Тирольского до эпохи Наполеоновских войн // Монета талер. История, стиль, легенды, искусство гравёров, портреты великих …. — К.: Украинская академия геральдики, товарного знака и логотипов, 2014. — 407 с. — ISBN 978-966-8153-84-6.
  • Jungk Hermann. Die Bremischen Münzen. Münzen und Medaillen des Erzbisthums und der Stadt Bremen mit geschichtlicher Einleitung. — Bremen: Verlag von C. Ed. Müller, 1875.
  • Gros tournois // Wörterbuch der Münzkunde / Wörterbuch der Münzkunde. — Berlin: J. Guttenberg Verlagsbuchhandlung, 1970. — P. 242. — 757 p