Відкрити головне меню

Турик Степан Іванович

український фольклорист, філолог.

БіографіяРедагувати

Навчався на Вищих педагогічних курсах при Київському університеті (1919), закінчив Кременецький педагогічний інститут (нині ТНПУ), Учитель на Чернігівщині.

Учасник Першої світової війни (прапорщик). 1917 — голова ревкому в с. Жванець, нині Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Після 1920 р. — учитель у селах Шумщини. Розпочав будівництво школи в родинному селі.

Від 1938 р. — учитель с. Уховецьк (нині Ковельського району Волинської області).

Від вересня 1939 — в Кременці. Був інспектор шкіл Кременецького району (19441948).

У 1948—1956 роках працював учителем СШ у м. Кременці. У зрілому віці навчається заочно на філологічному відділенні Кременецького педінституту. З 1948 р. і до виходу на пенсію Степан Іванович — вчитель і завуч спочатку середньої школи № 2, а згодом — № 1.

ТворчістьРедагувати

Перші фольклорні записи зробив у родинному селі (1913). Записав спочатку 50 пісень у Шкроботівці від батьків, родичів та знайомих, пізніше — стільки ж. Загалом зібрав майже 1000 пісень — 28 великих нотних зошити (примірники зберігаються в ІМФЕ НАНУ в місті Київ, другий — у Кременецькому краєзнавчому музеї).

Найбільше зібрано весільних пісень — близько 400. Побутові — понад 100, романси — 60, народні балади — 56, приспіви до танців — 86, веснянки і гаївки — понад 20, дума про Олексу Довбуша на 125 строф. Решта — пісні літературного походження, рекрутські, чумацькі, колодчані, невільницькі, маршові тощо.

Записи Степана Турика опубліковано у збірці «Весільні пісні» (1982), «Балади» (1987), «Пісні Тернопільщини» (1989), «Весілля на Дубенщині» (2001).

Збереглося листування Турика з Максимом Рильським, А. Хижняком та ін.

Автор роману-хроніки «Крізь бурі і громи» (рукопис — у Кременецькому краєзнавчому музеї).

ЛітератураРедагувати