Туніський штадтбан
Туніський штадтбан (фр. Métro léger de Tunis, араб. المترو الخفيف لمدينة تونس) — мережа штадтбану, яка має дистанції, побудовані за стандартами метрополітену — тунелі та підземні станції, розташовані у центральній частині міста. Відкрита в 1985 році. Загальна довжина шести ліній — 45.2 км, у мережі — 80 станцій.
| Туніський штадтбан | |
 | |
| Зазвичай використовуваний транспортний засіб | TW 6000 і Alstom Citadis 302d |
|---|---|
| Країна |
 Туніс |
| Адміністративна одиниця | Туніс |
| Оператор | Société des transports de Tunisd |
| Дата офіційного відкриття | 1985 |
| Ширина колії | європейська колія |
 | |
| Тип електрифікації | постійний струм, 750 Вd |
| Офіційний сайт | |
 Туніський штадтбан у Вікісховищі | |
Історія ред.
Конка, а потім трамвай діяли у Тунісі у першій половині XX століття, але, як і багато подібних мереж, була закрита в 1960 році.
Будівництво штадтбану розпочалося в 1981 році. Будівництво виконував «під ключ» консорціум, під орудою Siemens. Перша лінія була відкрита в 1985 році.
З часу побудови основу парку вагонів складають трисекційний вагони Siemens TW 6000 із зеленою лівреєю, що були розроблені для Ганноверського штадтбану. В 2007—2010 роках були закуплені п'ятисекційні вагони Alstom Citadis 302 із біло-зеленою лівреєю [1][2].
Мережа ред.
| Лінія | Довжина | Станцій | Відкриття | Рухомий склад | |
|---|---|---|---|---|---|
|
Place de Barcelone – Ben Arous | 5.5 km | 11 | 1985 | Siemens |
|
Place de la République – Ariana | 6.3 km | 12 | 1989 | Siemens |
|
Tunis Marine – Ibn Khaldoun | 6.5 km | 13 | 1990 | Siemens |
|
Place de Barcelone – Kheireddine | 10 km | 20 | 1990 | Siemens |
|
Place de Barcelone – Intilaka | 7.1 km | 14 | 1992 | Alstom Citadis |
|
Tunis Marine – El Mourouj 4 | 6.8 km | 18 | 2008 | Alstom Citadis |
Лінія 
ред.
- Майдан Барселони — Бен-Арус
- Відкриття: 1985
- Кількість станцій: 11
Найстаріша та найкоротша лінія порівняно з 5 іншими станціями. Має 11 станцій.
Будівництво розпочати в 1981 році, була завершена введенням в експлуатацію лінії в 1985 році.
Сполучення між автобусними лініями та лінією 1 на станції Ель-Уардія відкрито в 1986 році.
Лінія 
ред.
- Майдан Республіки — Аріана
- Відкриття: 1989
- Кількість станцій: 12
Друга лінія за віком найкоротша лінія після Лінії 1. Вона має 12 станцій. Будівництво лінії 2 розпочалося того ж року, а пасажирські перевезення розпочалися в 1989 році.
Лінія 
ред.
- Туніс-Марине — Ібн Хальдун
- Відкриття: 1990
- Кількість станцій: 14
Лінія 3 складається з 14 станцій, а пасажирські перевезення розпочато в 1990 році.[3]
На станції Туніс-Марине також є пересадка на лінію TGM. Це єдина станція, на якій є пересадка зі станції метро та станцію TGM.
Лінія 
ред.
- Майдан Барселони — Хейреддін
- Відкриття: 1990
- Кількість станцій: 20
Лінія 
ред.
- Майдан Барселони — Інтілака
- Відкриття: 1992
- Кількість станцій: 14
Лінія 
ред.
- Майдан Барселони — Інтілака
- Відкриття: 2008
- Кількість станцій: 18
Примітки ред.
- ↑ Hella Lahbib (18 вересня 2007). Un tramway nommé plaisir (French) . La Presse de Tunisie.
- ↑ Tunis orders more trams. Railway Gazette International. 22 липня 2010. Архів оригіналу за 28 липня 2010. Процитовано 12 липня 2021.
- ↑ TRANSTU: removal of the Habib Thameur metro station. Процитовано 8 травня 2021.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Туніський штадтбан