Вікіпедія

Туманов Семен Ісайович

радянський режисер театру і кіно
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Туманов.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цейтлін.

Семе́н Іса́йович Тума́нов (справжнє прізвище Цейтлін; нар. 22 липня 1921, Сімферополь, Кримська АРСР — пом. 22 червня 1973, Москва[2]) — радянський режисер театру і кіно, сценарист.

Туманов Семен Ісайович
Ім'я при народженніСемен Ісаєвич Цейтлін
Дата народження22 липня 1921(1921-07-22)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняСімферополь, Кримська АРСР
Дата смерті22 червня 1973(1973-06-22)[1] (51 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіМосква, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materДержавний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1951) і Вищі курси сценаристів і режисерівd (1959) Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіякінорежисер, сценарист, театральний режисер
Кар'єра1947—1973
ЗакладВищі курси сценаристів і режисерівd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Москви»
IMDbID 0876493 Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

Народився в Сімферополі, відразу після народження опинився в Тегерані, де його батько отримав роботу в посольстві РСФРР в Ірані[2]. Навчався в московській середній школі № 187, тоді вже почав займатися театром[3]. З 1940 року служив у Червоній армії. У роки Німецько-радянської війни був кулеметником 2-го гвардійського мотоциклетного полку, воював на Північно-Західному, Калінінському, Західному, 3-му Білоруському фронтах, військове звання — єфрейтор. Вже в ті роки виявляв схильність до художньої самодіяльності[4].

Після демобілізації вступив на режисерський факультет Державного інституту театрального мистецтва (майстерня Ю. А. Завадського). Студентом, в середині 1940-х років, створив театральну студію «Романтики»[ком. 1]. Після закінчення інституту в 1951 році, маючи непереборні труднощі з дипломом через «п'яту графу», взяв прізвище матері.

У 1959 році пройшов Вищі режисерські курси при кіностудії «Мосфільм»[6] (майстерня М. Ромма). Пізніше, в 1969—1972 роках, викладав курс «Робота з актором» слухачам Вищих курсів сценаристів та режисерів.

Працював режисером у Ленінградському театрі імені Ленінського комсомолу та Московському драматичному театрі імені К. С. Станіславського, а також був художнім керівником молодіжного Театру-студії при Палаці культури ЗІЛа[2][ком. 2].

У співавторстві з Г. А. Капраловим написав п'єсу «Третя стража», поставлену в 1970 році в БДТ Г. А. Товстоноговим. Автор мемуарів про війну, частина з них — «Листи про кохання і про війну» потрапила до збірки «Мистецтво в бойовому строю» (1985)[7], решта — досі не видана[8].

Похований на Хімкинському цвинтарі[9].

Сім'я

ред.
  • батько — Ісай Семенович Цейтлін (1896—?)[2];
  • мати — Євдокія Тимофіївна Туманова (?—1945)[2];
  • дружина (з 1946 року) — Діна (Владилена) Михайлівна Мусатова (нар. 1925), актриса, кінорежисерка-документаліст[2].

Театральні роботи

ред.
Театральна студія «Романтики»
Ленінградський театр імені Ленінського комсомолу (1951)
Московський драматичний театр імені До. З. Станіславського (1952—1963)
  • 1952 — «Дівчини-красуні» (Девицы-красавицы) О. Симукова (разом з М. Яншиним)[10]
  • 1953 — «Крихітка Дорріт» (Крошка Доррит) А. Бурштейна (за Ч. Дікенсом)
  • 1954 — «Дні Турбіних» (Дни Турбиных) М. Булгакова (разом з М. Яншиним)
  • 1954 — «Кохання Ані Березко» В. Пістоленка
  • 1956 — «Перед весіллям» (Перед свадьбой) В. Пістоленка
  • 1963 — «Тригрошова опера» Б. Брехта у перекладі Е. Еткінда[ком. 3]
Московський драматичний театр ім. н. Єрмолової (1955)
Молодіжна театральна студія при ДК ЗІЛ (1955—1960)
  • 1955 — «Роки мандрівок» (Годы странствий) О. Арбузова
  • 1957 — «Безплідні зусилля любові» (Бесплодные усилия любви) за п'єсою В. Шекспіра
  • 1957 — «Похідний марш» («За годину до світанку») [Походный марш (За час до рассвета)] О. Галича
  • 1958 — «Таке кохання» П. Когоута
  • 1960 — «Два кольори» (Два цвета) А. Зака та І. Кузнєцова

Фільмографія

ред.
Режисер
Сценарист

Нагороди

ред.

Коментарі

ред.
  1. ↑ Театральна студія «Романтики» із середнім віком учасників 20—25 років, була створена за підтримки райкому комсомолу Свердловського району Москви з репетиційним залом на вулиці Кірова (тепер М'ясницька), який згодом мав намір стати театром. Він був закритий у зв'язку з нападом хвороби С. І. Туманова.[5]
  2. ↑ Про роботу Театру-студії при Палаці культури ЗІЛ у 1959 році студенти ВГИКу Марікою Бейку та Владиленою Мусатовою зняли документальний фільм «Познайомтеся з нашим театром» («Познакомьтесь с нашим театром»)[2].
  3. ↑ З рецензії театрального критика О. А. Анікста[he] на «Тригрошову оперу», опублікованої в 1963 році: «…Этой постановкой театр имени К. Станиславского порадовал так, как не радовал давно. Режиссёр С. Туманов создал спектакль, полный жизни, неподдельного юмора и тонкой иронии. Этой работой он входит в первый ряд столичных режиссёров»[11].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Семён Туманов-Цейтлин / режиссёр, режиссёр-постановщик, сценарист, художественный руководитель. Музей ЦСДФ (рос.). Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  3. ↑ Сотник Ю. В. История одного спектакля // Пионер : журнал. — 1940. — № 4—5 (15 березня). Архівовано з джерела 29 липня 2021.
  4. ↑ а б Цейтлин Семён Исаевич / Медаль «За отвагу». Память народа (рос.). ЦАМО РФ. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  5. ↑ Ярошевич Нина (9 травня 2019). Фронтовик, режиссёр театра и кино Семён Туманов-Цейтлин. Музей ЦСДФ (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  6. ↑ Кино. Энциклопедический словарь Юткевича, 1987, с. 429.
  7. ↑ Искусство в боевом строю, 1985, с. 233—241.
  8. ↑ Туманов-Цейтлин Семён (21 липня 2021). Это было весной…. Музей ЦСДФ (рос.). Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  9. ↑ Двамал (5 червня 2012). Встреча Общества некрополистов 2 июня 2012 года…. Некоммерческое партнёрство «Общество некрополистов» (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  10. ↑ Игнатьева Нина. Спектакль о рабочей молодежи // Смена : журнал. — 1952. — № 614 (12). Архівовано з джерела 22 липня 2021.
  11. ↑ Макарова Ольга (22 липня 2021). Памятная дата: 100-летие режиссёра Семёна Туманова. electrotheatre.com (рос.). Электротеатр Станиславский. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
  12. ↑ Цейтлин Семён Исаевич / Медаль «За боевые заслуги». Память народа (рос.). ЦАМО РФ. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  13. ↑ Цейтлин Семён Исаевич / Медаль «За отвагу». Память народа (рос.). ЦАМО РФ. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.

Література

ред.
  • Ковалёва М., Туманов С. Письма о любви и войне // Искусство в боевом строю (1941—1945) // Воспоминания, дневники, очерки / Ред.-сост. И. Н. Сахарова. — М. : Искусство, 1985. — 399 с. — 25000 прим.
  • Кино. Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — 640 с. — 100000 прим.
  • Никифоров Алим. Хроника неподнятого занавеса. — М. : Аквинт, 1999. — 360 с. — 250 прим. — ISBN 5-900980-02-04.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Туманов_Семен_Ісайович&oldid=44463860