Відкрити головне меню
Тубероза
Tuberose flower.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Холодкові (Asparagaceae)
Підродина: Агавові (Agavoideae)
Рід: Поліантес (Polianthes )
Вид: Тубероза
Біноміальна назва
Polianthes tuberosa
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Polianthes tuberosa
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Polianthes tuberosa
IPNI: -2

Тубероза, або поліантес клубненосний (Polianthes tuberosa) — багаторічна рослина роду Поліантес (Polianthes) підродини Агавові (Agavoideae) родини Холодкові (Asparagaceae). Екстракти рослини використовуються в парфумерії.

Види, що тісно пов'язані з родиною Манфреда, також часто називають «туберозою».

НазваРедагувати

Рослину було названо за типом кореневої системи (лат. tuberosa що є похідним від tuber — бульба).

Східно-індійська назва туберози «раткірані» перекладається як «королева ночі». На хінді вона називається «Rajnigandha» («Rajni» означає «цариця», «gandha» — «аромат»). У Бангладеш вона називається «Rojoni-Gondha», що означає «цариця ароматів». У Бангалорі та інших місцях південної Індії, тубероза відома як «Sugandaraja», що перекладається як «король ароматів» або «король запахів». Також тубероза традиційно використовується на Гаваях у весільних святкуваннях: гірляндами з тубероз прикрашають нареченого і наречену, в Індії — сарі нареченої. У Таїланді вона називається Son glin (ซ่อนกลิ่น), що перекладається як «берегиня запаху»

Ботанічний описРедагувати

 
Тубероза. Ботанічна ілюстрація з журналу «Curtis's Botanical Magazine», vol. 43, 1817

Тубероза має витягнуте стебло довжиною до 45 сантиметрів, яке закінчуються кистями ароматних білих квітів. Поруч із квітами росте довге яскраво-зелене листя. Крім того, стислі листя ростуть уздовж стебла.

РозповсюдженняРедагувати

Батьківщиною туберози, як і інших рослин роду Поліантес, є Мексика. В Європу і Азію рослину завезли в XVI столітті. Колись тубероза росла у великій кількості у французькому Грасі, «столиці духів», але тепер її можна зустріти там тільки в садах. Тепер більшу частину туберози вирощують в Індії, як у вигляді зрізаних квітів на продаж, так і для парфумерної промисловості.

ІсторіяРедагувати

Застосування у ацтеківРедагувати

У творі «Флорентійський кодекс» (1547—1577) Бернардіно де Саагун, спираючись на відомості ацтеків про властивості рослин, привів різні відомості про туберозу, в зокрема, про те, що[1]:

«Є польові дуже запашні квіти, які називаються омішучітль. Їх два види: одні — білі, а інші — червоні.»

ЗастосуванняРедагувати

Екстракт туберози застосовується в парфумерній промисловості для виробництва парфумів, ароматичних масел, курильних паличок тощо. Запах туберози можна описати як складний, екзотичний, солодкий, квітковий. Видобувають екстракт шляхом гексанової екстракції, при цьому для видобутку одного літра олії туберози необхідно використовувати приблизно одну тонну квітів. Це робить масло туберози однією з найдорожчих парфумерних олій.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Бернардино де Саагун, Куприенко З. А. Спільна історія о ділах Нової Іспанії. Книги X—XI: Пізнання астеков у медицині #і ботанике / Ред. і пер. З. А. Куприенко.. — К.: Видавець Купрієнко З. А., 2013. — 218 з. — (Месоамерика. Джерела. Історія. Людина). — ISBN 978-617-7085-07-1.