Відкрити головне меню
Плодове тіло білого трюфеля

Трю́фелі — плодові тіла підземного гриба аскоміцета, представника роду лат. Tuber. Деякі види трюфелів високо цінуються як харчовий продукт. Французький гурман Брийя-Саварен[ru] у своєму трактаті «Фізіологія смаку» (1825) назвав трюфелі «діамантом кухні».[1][2][3].

Зміст

ЕтимологіяРедагувати

Термін трюфель, очевидно, походить від латинського слова «бульба» (лат. tuber), що означає «пухлину» або «шишку», яке трансформувалося в трюфель і породило різні варіанти у мовах країн Європи: тартюф італійською (італ. tartufo), фр. truffe, ісп. trufa, босн. tartuf, дан. trøffel, нім. Trüffel, швед. tryffel, нід. truffel, пол. trufla, серб. тартуф, хорв. tartuf. Португальською мовою слова порт. trufa і порт. túbera є синонімами, причому останнє ближче до латинського терміну. Крім того, німецьке слово «картопля» (нім. Kartoffel) походить від італійського через віддалену схожість[4].

БіологіяРедагувати

 
Навчена свиня (ліворуч) шукає трюфелі (Жиньяк, Франція)

Міцелій трюфелів є формою симбіотичних відносин гриба з коренями деяких видів дерев (наприклад, бук, тополя, дуб, береза, граб, ліщина і сосна)[5][6]. Трюфелі надають перевагу добре дренованим глинистим або вапняним ґрунтам з нейтральним або лужним средовищем[7][8]. Плодові тіла трюфеля, залежно від виду, утворюються цілий рік і можуть бути виявлені під опалим листям або безпосередньо в ґрунті.

ФілогенетикаРедагувати

Філогенетика і біогеографія трюфелів була досліджена у 2008 році[9] з використанням методики англ. Internal transcribed spacer (ITS) зіставлено ядерну ДНК з п'ятьма великими кладами (лат. Aestivum, лат. Excavatum, лат. Rufum, лат. Melanosporum і лат. Puberulum). У 2010 році наукове дослідження кладограми було покращено і розширено з використанням великих субодиниць (ЛДУ) мітохондріальної ДНК дев'яти великих клад. На відміну від лат. Aestivum клади лат. Magnatum і лат. Macrosporum стосовно сестринської спорідненості виявились ближчими. Кладу лат. Gibbosum було відокремоено від решти досліджуваних клад, а кладу лат. Spinoreticulatum було відокремлено від клади лат. Rufum[10].

Пошук трюфелівРедагувати

 
Навчена собака шукає трюфелі (Мон, Франція)

Лаготто-романьоло[ru] — єдина визнана у всьому світі порода собак, яка завдяки видатному чуттю використовується для пошуку трюфелів[11] (хоча, теоретично, представника будь-якої іншої породи можна навчити цьому)[12].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Brillat-Savarin, Jean Anthelme (1838) [1825]. Physiologie du goût. Paris: Charpentier.  (фр.)
  2. Jean Anthelme Brillat-Savarin Архівовано 2008-07-06 у Wayback Machine. (Жан Антельм Брия-Саварен «Фізіологія смаку») (англ.)
  3. La Physiologie du goût Оригінальний текст Жана Антельма Брийя-Саварена, видання 1848 року (фр.)
  4. Simpson J, Weiner E.(eds) (1989) Oxford English Dictionary, 2nd edition, Clarendon Press, ISBN 0-19-861186-2 (англ.)
  5. ‘finds’ registered at Royal Botannical Gardens, Kew (en). Truffle UK Ltd. Архів оригіналу за 2008-09-18. Процитовано 2015-04-04. 
  6. Non-cultivated Edible Fleshy Fungi (en). Процитовано 2015-04-04. «...it has been known for more than a century that truffles were mycorrhizal on various trees such as oak, beech, birch, hazels, and a few others» 
  7. Karen Hansen (Spring 2006). Basidiomycota truffles: Cup fungi go underground (PDF). У K. Griffith. Newsletter of the FRIENDS of the FARLOW (en). Harvard University. Архів оригіналу за 2008-11-21. Процитовано 2015-04-04. «Generally, truffles seems to prefer. warm, fairly dry climates and calcareous soils» 
  8. Mushroom Production. Mycology - Uses of Fungi (en). University of Sydney. June 2004. Архів оригіналу за 2008-05-01. Процитовано 2015-04-04. «The soil of the truffiere tends to be alkaline, calcareous, and well drained.» 
  9. Jeandroz, S., Murat, C., Wang, Y., Bonfante, P., Le Tacon, F. (2008). Molecular phylogeny and historical biogeography of the genus Tuber, the true truffles. Journal of Biogeography, 35 (5), 815—829. DOI : 10.1111/j.1365-2699.2007.01851.x (англ.)
  10. Bonito GM, Gryganskyi AP, Trappe JM, Vilgalys R (2010). A global meta-analysis of Tuber ITS rDNA sequences: species diversity, host associations and long-distance dispersal.. Molecular Ecology 19: 4994–5008 (en). Процитовано 2015-04-04. 
  11. Полещук Ф. И., Трофименко О. И. Кинология. — Киев : ВТФ «Перун», 2007. — С. 347. — 1000 с. — ISBN 978-966-569-244-7.
  12. Krista Simmons (28 August 2009). On the hunt for truffles in Western Australia. Los Angeles Times. Процитовано 2015-04-04. «Traditionally, truffle hunters — the Aussies call them "punters" — have used pigs to track their prey. More recently, punters have started using dogs, which, unlike pigs, will settle for a biscuit instead of chowing down on the truffle»  (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Trappe, Matt; Evans, Frank; Trappe, James M. (2007). Field Guide to North American Truffles: Hunting, Identifying, and Enjoying the World's Most Prized Fungi (136 pages). Natural History Series. Ten Speed Press. ISBN 9781580088626.  (англ.)

ПосиланняРедагувати