Троїцьке (Мелітопольський район)

Тро́їцьке — село в Україні, в Мелітопольському районі Запорізької області. Входить до складу Новобогданівської сільської громади. Населення становить 361 осіб.

село Троїцьке
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Мелітопольський район
Громада Новобогданівська сільська громада
Основні дані
Засноване 1860
Населення 361
Площа км²
Густота населення 90,25 осіб/км²
Поштовий індекс 72332
Телефонний код +380 6192
Географічні дані
Географічні координати 47°03′30″ пн. ш. 35°27′10″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
25 м
Місцева влада
Адреса ради 72330, с. Новобогданівка, вул. Шевченка, 90
Карта
Троїцьке. Карта розташування: Україна
Троїцьке
Троїцьке
Троїцьке. Карта розташування: Запорізька область
Троїцьке
Троїцьке
Мапа
Мапа

Географія

ред.

Село Троїцьке знаходиться на правому березі річки Молочна, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Старобогданівка, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Терпіння, на протилежному березі — села Кам'янське та Прилуківка. Поруч проходить залізниця, зупинний пункт 118 км.

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Кількість Відсоток
російська 309 85.60%
українська 51 14.12%
болгарська 1 0.28%
Усього 225 100%

Історія

ред.

Село було засноване духоборами між 1802 і 1808 роками.[2]

До кінця XIX століття Троїцьке стало великим селом. Станом на 1886 рік в селі Терпіннівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії мешкало 1836 осіб, налічувалось 249 дворів, існували православна церква та школа, відбувались базари по понеділках[3].

Страшною катастрофою для села став Голодомор 1933 року. Про його масштаби можна судити за збереженими відомостями про померлих. Протягом 1933 року внесено 178 записів про смерть. (Для порівняння, в 1931 році до серпня померло 17 осіб, в 1935 померло 24 людини, в 1936 — 16, в 1937 — 20, в 1938 — 21 чоловік.) Тільки в період з 12 по 28 червня 1933 року в дитячих яслах померло 13 дітей у віці від 3 до 9 років.[4] У 2008 році було вирішено спорудити в селі пам'ятника дітям — жертвам голодомору, проте рішення не було реалізоване.[5]

На початку жовтня 1941 року село було зайнято німецькими військами. Восени 1943 року через Троїцьке пройшла німецька оборонна лінія «Вотан» — потужна система укріплень по правому березі річки Молочної і далі на північ по Дніпру. Лінія «Вотан» була взята радянськими військами у вересні 1943 року, і в ході наступу в жовтні 1943 року було звільнено і Троїцьке.

В роки застою Троїцьке входило до складу колгоспу «Авангард», центральна садиба якого знаходилася в Новобогданівці. До кінця 1990-х років колгосп «Авангард» став банкрутом. В 2000 році він був перетворений в акціонерне товариство «Авангард — 2000». Тоді ж почалася розпаювання колгоспної землі. В 2002 році акціонерне товариство «Авангард — 2000» припинило своє існування.[6]

У 2004—2006 роках село постраждало від вибухів артилерійських складів у Новобогданівці[7]. З 2004 по 2008 рік в піщаному кар'єрі під Троїцьким проводилася планова ліквідація новобогданівських боєприпасів.[8]

У 2007 році Троїцьке було газифіковано[9], що частково стало компенсацією уряду за втрати, завдані селу вибухами артилерійських складів[7].

До 2017 року було у складі Новобогданівської сільської ради.

Транспорт

ред.

Село пов'язане з райцентром автобусним маршрутом «Мелітополь (Автостанція № 2) — Троїцьке».[10]

Об'єкти соціальної сфери

ред.
  • Початкова школа. Троїцька загальноосвітня школа I ступеня розташована за адресою вул. Леніна, 49/1. У школі 16 учнів. Мова викладання українська.[11]

Пам'ятки

ред.
  • Поруч із селом знаходяться два ентомологічних заказники, Троїцький площею 17 га та Авангардівський площею 9 га. Цілинна балка Троїцького заказника й цілинний степ Авангардівського унікальні, перш за все, своєю багатою ентомофауною[12] та рослинністю[13].
  • Біля села розкопані 10 курганів і виявлено 89 поховань бронзової доби (III — кінець II тисячоліття до н. е.), скіфської і сарматської епох (IV ст. до н. е. і II ст. н. е.), кочівників X—XII століть нашої ери.[14]

Відомі люди

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  2. Микола Крилов в «Історії регіону» [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.] вказує, що духобори, заснували село, почали селитися на берегах молочної з 1802 року, а відповідно до книги Бориса Михайлова «Мелітополь: природа, археологія, історія» [Архівовано 7 січня 2012 у Wayback Machine.] Троїцьке вже існувало до 1808. Втім, Сайт Верховної Ради України[недоступне посилання з травня 2019] вказує, що село було засноване в 1860 році.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. «Мелітополь. Мелітопольський район. Голодомор 1932—1933 рр.» [Архівовано 2012-01-27 у Wayback Machine.] на сайті "Медовий місто і край "
  5. «Мелітопольський район. Оголошено конкурс на найкращий проект пам'ятника дітям — жертвам голодомору» (рос.), стаття в «Мелітопольських відомостях».
  6. Сайт Новобогдаговской школи
  7. а б «Одногазовая компенсація»[недоступне посилання], стаття в газеті «Коммерсант Україна».
  8. «Тепер вибухи — планові», «Ехо катастрофи», статті в «Мелітопольських відомостях».
  9. «Природний газ прийшов в Троїцьке», «Газ в будинку — краса!», статті в «Мелітопольських відомостях».
  10. "З Мелітополя в Троїцьке доїхати буде легше «, замітка в» Мелітопольські відомості "
  11. Троїцька загальноосвітня школа I ступеня[недоступне посилання з жовтня 2019] на сайті Інформаційної системи управління освітою.
  12. zabor.zp.ua: Мелітопольський район.
  13. Коломийчук В. П. Зелёные жемчужины Приазовья // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 11, с. 58-65
  14. Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. / Ін-т історії АН УРСР — К.: Глав.ред. Украінской Сов. Енціклопедіі, 1981 р. — 728 с. [1] [Архівовано 16 березня 2012 у Wayback Machine.]
  15. «Я потрапив у потрібний час у потрібну точку»[недоступне посилання з травня 2019], стаття в газеті «Індустріальне Запоріжжя»

Посилання

ред.