Трошев Андрій Миколайович

Андрій Миколайович Трошев (нар. 1962) — полковник у відставці, колишній співробітник органів Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, активний учасник Афганської та другої чеченської воєн, воєнної операції Росії в Сирії, Герой Російської Федерації.

Трошев Андрій Миколайович
Wagner & Putin.jpeg
Трошев (другий ліворуч) на прийомі з нагороди Дня Героїв Вітчизни (Кремль, 9 грудня 2016).
Народився 5 квітня 1962(1962-04-05) (60 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність солдат
Alma mater Російська академія державної служби
Знання мов російська
Заклад ПВК Вагнера[1]
Учасник Війна в Афганістані 1979—1989, Друга чеченська війна і Інтервенція Росії в Сирію
Військове звання RAF A F5-Polkovniken after2010h.png Полковник
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден Мужності
Орден Мужності
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Медаль «У пам'ять 300-річчя Санкт-Петербурга»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «200 років МВС Росії»
Медаль «За відзнаку у військовій службі» 1-го ступеня
Медаль «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

БіографіяРедагувати

Народився 5 квітня 1962 року в Ленінграді (нині — Санкт-Петербург). Після закінчення середньої школи вступив до Ленінградського вищого артилерійського командного училища імені Червоного Жовтня. Закінчивши його, служив у різних артилерійських частинах на командних та офіцерських посадах. Брав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан у складі обмеженого контингенту радянських військ. Командував батареєю самохідних артилерійських установок. За мужність і героїзм, виявлені під час виконання службових обов'язків, був удостоєний двох орденів Червоної Зірки. Надалі закінчив Військову артилерійську академію імені М. М. І. Калініна (нині — Михайлівська військова артилерійська академія)[2].

Після розпаду СРСР продовжив службу у Збройних силах Російської Федерації. Брав участь у другій чеченській війні, за бойові заслуги був удостоєний двох орденів Мужності та медалі ордену «За заслуги перед Батьківщиною» 2-го ступеня. Згодом служив у частинах Ленінградського військового округу. Відійшовши в запас, продовжив службу в органах Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації. Був співробітником підрозділів ОМОН і СОБР Головного управління МВС Росії у Північно-Західному федеральному округу, якийсь час командував Санкт-Петербурзьким СОБРом при ГУ МВС РФ з СЗФО. Був звільнений із лав Головного Управління з дискредитуючих обставин, а саме за алкоголізм. Є також випускником Російської академії державної служби за Президента Російської Федерації. В 2012 закінчив службу в званні полковника[2].

З початком військової операції Росії у Сирії Трошев, який на той час вже був на пенсії у відставці, виявив бажання поїхати до цієї країни. Безпосередньої участі у бойових діях не брав, керуючи тиловою службою ПВК Вагнера та Службою Безпеки ПВК у с. Молькін Краснодарського краю. За інформацією інтернет-видання має неврівноважений характер і пристрасть до алкоголю[3], також має відношення до загибелі кількох десятків (за твердженням деяких видань та сотні бійців[4]) бійців ПВК у лютому 2018 року під вогнем збройних сил США[3], але категорично спростовував у різних джерелах інформації кількісну складову. Незважаючи на велику кількість загиблих в операціях в САР закритим Указом Президента Російської Федерації полковник у відставці Андрій Миколайович Трошев був удостоєний звання Героя Російської Федерації. За джерелами деяких ЗМІ, Трошев А. Н. потрапляв до лікарні в алкогольному сп'яніння та неадекватному стані, маючи при цьому карти Сирії, кошти та інші важливі документи[5]. За неперевіреною інформацією, після повернення до Росії працює у приватній військовій компанії «Вагнер», є начальником її штабу, а також керує Службою Безпеки «ЧВК Вагнера» у с. Молькін Краснодарського краю[6] деякі видання приписують йому керівництво всією цією компанією, що не є підтвердженою інформацією, або посаду виконавчого директора[7].

ПриміткиРедагувати

  1. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32021D2199
  2. а б Руководство общественной организации «Лига ветеранов локальных конфликтов». (рос.). Официальный сайт Санкт-Петербургской региональной общественной организации «Лига защиты интересов ветеранов локальных войн и военных конфликтов». Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 12 листопада 2019. 
  3. а б Пригожин, Дмитрий Уткин, Шойгу, Валерий Герасимов: кто есть кто в секретной армии Путина. glavcom.ua (рос.). Процитовано 6 квітня 2021. 
  4. СМИ сообщают о массовой гибели россиян в Сирии. Что об этом известно?. BBC News Русская служба. Процитовано 9 квітня 2021. 
  5. В больницу Петербурга попал Герой России с миллионами и картой Сирии. www.fontanka.ru (рос.). 6 червня 2017. Процитовано 6 квітня 2021. 
  6. От Африки до Украины. Где воюет "ЧВК Вагнера" и кто построил им церковь. BBC News Русская служба (рос.). 23 листопада 2018. Процитовано 9 квітня 2021. 
  7. Руководитель ЧВК «Вагнер» рассказал, сколько добровольцев погибли в Сирии. (рос.). Экономика сегодня. 17.02.2018. Процитовано 13 листопада 2019.